Ухвала суду № 41777512, 04.12.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2014 р. Справа № 918/1496/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (м.Рівне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" (м.Рівне)

про розірвання інвестиційного договору на будівництво

Представники:

Від позивача: Грабовський В.А. (довіреність від 09 жовтня 2014 року);

Від відповідача: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами інвестиційного договору на будівництво від 21 березня 2008 року, а саме відповідачем в порушення умов договору не направлено будь-яких коштів для фінансування інвестицій та здійснення будівництва. Вказані обставини позивач вважає істотним порушенням умов договору, а відтак, посилаючись на 651 статтю Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд розірвання інвестиційного договору на будівництво від 21 березня 2008 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно наявних в ЄДРПОУ відомостей, станом на час розгляду справи відповідач (ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад") перебуває стані припинення згідно судового рішення про банкрутство.

З огляду на зазначені обставини ухвалою суду від 20 листопада 2014 року судом повідомлено про розгляд даної справи арбітражного керуючого (ліквідатора) ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад".

04 грудня 2014 року арбітражним керуючим Гонтар Наталією Броніславівною подано до господарського суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого арбітражний керуючий просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, разом з тим, 04 грудня 2014 року арбітражним керуючим ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" Гонтар Н.Б. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що арбітражний керуючий Гонтар Н.Б. перебуває на лікарняному.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, постановою господарського суду Рівненської області від 07 червня 2012 року у справі № 5019/726/12 ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" арбітражного керуючого Гонтар Н.Б.

Пунктом 1.9. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року (надалі - постанова) роз'яснено, що згідно зі статтею 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в судовому процесі, у тому числі в справах про банкрутство, можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Як зазначено у пункті 3.9.2. вказаної постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.11.2014 року арбітражного керуючого (ліквідатора ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад") Гонтар Н.Б. було зобов'язано надати суду письмові пояснення по суті спору, при цьому явка арбітражного керуючого в судове засідання обов'язковою не визнавалася. Нез'явлення арбітражного керуючого в судове засідання не перешкоджає розгляду cправи, ліквідатор відповідача не був позбавлений можливості в письмовій формі повідомити суд про будь-які обставини, що могли стосуватись даного спору.

Враховуючи викладене вище та те, що справа порушена 21 жовтня 2014 року і її розгляд триває понад місяць, а також те, що розгляд справи вже відкладався через нез'явлення повноважної особи відповідача, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарським судом Рівненської області встановлено наступне.

21 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" (інвестор, відповідач) було укладено Інвестиційний договір на будівництво (надалі інвестиційний договір).

За умовами пункту 1.1. інвестиційного договору відповідач зобов'язувався здійснити 100 відсотків інвестиції в фінансування нежитлових приміщень універсаму площею 2891,87 кв.м. та підземної стоянки автомобілів площею 5264,3 кв.м. надалі по тексту "майно" в складі будівництва "першого пускового комплексу ІІ-ї черги будівництва мікрорайону МЖК на вул. Гагаріна м. Рівне" надалі по тексту "об'єкт", а позивач бере на себе зобов'язання:

- організувати будівництво об'єкта;

- ввести об'єкт в якому знаходиться майно в експлуатацію;

- передати майно інвестору на умовах та в строки визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2. інвестиційного договору позивач також передає, а відповідач приймає майнові права на майно з подальшою передачею позивачем майна у власність відповідача.

Пунктом 3.1. інвестиційного договору передбачено, що фінансування здійснюється шляхом освоєння відповідачем власних та залучених коштів для спорудження майна. Відповідач є генпідрядником з будівництва майна за договорами генпідряду на капітальне будівництво № 1ст від 3 березня 2008 року та № 1у від 3 березня 2008 року. Відповідач спрямує кошти на оплату витрат щодо будівництва майна безпосереднім постачальникам матеріалів, обладнання, виконавцям робіт, послуг, інших необхідних ресурсів, інших витрат.

Відповідно до умов пункту 3.2. інвестиційного договору сума інвестиції за цим договором визначається на основі проектно кошторисної документації на спорудження майна та складає 15 547 052,00 грн., в тому числі:

за універсам загальною площею 2891,87 кв.м. за ціною 7 035 282,00 грн.

за підземну стоянку автомобілів загальною площею 5264,3 кв.м. за ціною 8 511 770,00 грн.

З яких 6 860 000,00 грн. відповідач направляє частинами до 30 травня 2008 року на спорудження майна.

Решта суми, а саме 8 687 052,00 гривень відповідач направляє на будівництво майна протягом всього строку його спорудження до моменту передачі майна позивачем відповідачу, але не пізніше трьох місяців після реєстрації права власності на це майно.

Відповідач зобов'язаний здійснювати витрати на спорудження майна, в тому числі, але не виключно, оплату вартості робіт та матеріалів, забезпечення технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням для здійснення спорудження об'єкта згідно узгоджених між ними формами № КВ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-2 "Довідки про вартість виконаних робіт та витрат" (пункт 5.1.1. інвестиційного договору).

Проте, за твердженням позивача відповідач протягом дії інвестиційного договору взагалі не виконував своїх зобов'язань і не направив будь-яких коштів для фінансування інвестицій та, відповідно здійснення будівництва майна.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем пункту 3.2. інвестиційного договору, а саме направлення передбачених умовами інвестиційного договору коштів на спорудження майна, вказаних доказів відповідач суду не надав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень чатини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначає позивач, відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача щодо здійснення фінансування спорудження майна, свідчить про істотне порушення відповідачем умов інвестиційного договору від 21.03.2008 р., оскільки протягом більше 6 років, унеможливлює вчинення позивачем будь-яких дій для будівництва та здачі в експлуатацію майна, інвестування будівництва якого є предметом інвестиційного договору від 21.03.2008 р..

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що невиконання відповідачем умов інвестиційного договору, а саме ненаправлення передбачених умовами інвестиційного договору коштів на спорудження майна, є істотним порушенням умов інвестиційного договору, яке унеможливлює виконання договору позивачем.

Також слід зазначити, що невиконання відповідачем умов договору унеможливлює настання для позивача тих наслідків на які розраховував останній при укладенні інвестиційного договору.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи встановлене судом істотне порушення відповідачем умов інвестиційного договору від 21 березня 2008 року, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" про розірвання інвестиційного договору на будівництво від 21 березня 2008 року укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" є законними, обґрунтованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

Щодо поданого арбітражним керуючи відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Оскільки вимога про розірвання інвестиційного договору на будівництво не є грошовою вимогою, відтак Товариство з обмежно відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" з позовною вимогою про розірвання інвестиційного договору на будівництво не є конкурсним кредитором.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати інвестиційний договір на будівництво укладений 21 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (33023, м.Рівне, вул. Клима Савура, 14, код ЄДРПОУ 13988757) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" (33028, м.Рівне, вул. Драгоманова 1, кв. 8, код ЄДРПОУ 32881279).

3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" (33028, м.Рівне, вул. Драгоманова 1, кв. 8, код ЄДРПОУ 32881279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (33023, м.Рівне, вул. Клима Савура, 14, код ЄДРПОУ 13988757) 1218,00 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 грудня 2014 року

Суддя Качур А.М.