Рішення № 41777508, 27.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2014 р.Справа № 910/14160/14

За позовом: публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП"

про стягнення заборгованості в розмірі 259 391,80 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Орлова О.В., довіреність №24/07-03 від 01.07.2014р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" 259 391,80 грн., де 211 477,20 грн. - основний борг, 13 573,55 грн. - збитки від інфляції, 2 605,69 грн. - три відсотки річних, 16 931,96 грн. - пеня, 14 803,40 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою господарського міста Києва від 14.07.2014р. позовну заяву (вх.№14160/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/14160/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. справу №916/14160/14 за позовом публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 259 391,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2014р. справу №916/14160/14

за позовом публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 259 391,80 грн.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№27353/14 від 20.10.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.11.2014р.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5208/14 від 13.11.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 30.11.2014р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

04 листопада 2013р. між публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу брухту чорних металів №383, згідно умов п.1.1. якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти й оплатити брухт чорних металів, надалі - товар, в кількості, одиницях виміру та за ціною, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору найменування, кількість, ціна і одиниці виміру товару передбачаються в погодженій сторонами специфікації, і не підлягає яким-небудь змінам без письмового узгодження між сторонами.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки відповідно до п.3.1. Договору.

Зі змісту п.п.6.1., 6.2. Договору вбачається, що ціна визначається у відповідності із специфікацією на кожну окрему партію товару, розуміється на умовах доставки відповідно до підписаної специфікації. Будь-яка зміна ціни повинна бути погоджена. Загальна сума Договору складається з загальних сум Специфікацій, узгоджених сторонами.

Приписами п.7.1. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунка та специфікації.

У відповідності до п.7.2. Договору платежі за Договором здійснюються Покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових на п/р Продавця протягом десяти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену Договором, а у випадках, не передбачених Договору - відповідно до чинного законодавства України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем відповідачу було здійснено продаж брухту чорних металів на загальну суму 211 477,20 грн., що підтверджується №628 від 09.12.2013р. на суму 19 891,20 грн., №629 від 10.12.2013р. на суму 20 713,20 грн., №630 від 11.12.2013р. на суму 19 663,20 грн., №631 від 12.12.2013р. на суму 19 274,40 грн., №632 від 13.12.2013р. на суму 19 754,40 грн., №633 від 16.12.2013р. на суму 19 719,60 грн., №634 від 17.12.2013р. на суму 20 017,20 грн., №635 від 18.12.2013р. на суму 19 365,60 грн., №636 від 19.12.2013р. на суму 19 605,60 грн., №637 від 20.12.2013р. на суму 19 719,60 грн., №638 від 23.12.2013р. на суму 13 753,20 грн., актами приймання металів чорних (вторинних) №1 від 09.12.2013р., №2 від 10.12.2013р., №3 від 11.12.2013р., №4 від 12.12.2014р., №5 від 13.12.2013р., №6 від 16.12.2014р., №7 від 17.12.2013р., №8 від 18.12.2013р., №9 від 19.12.2013р., №10 від 20.12.2013р., №11 від 23.12.2013р., товарно-транспортними накладними №1 від 09.12.2013р., №2 від 10.12.2013р., №3 від 11.12.2013р., №4 від 12.12.2013р., №5 від 13.12.2013р., №6 від 16.12.2013р., №7 від 17.12.2013р., №8 від 18.12.2013р., №9 від 19.12.2013р., №10 від 20.12.2013р., №11 від 23.12.2013р., однак відповідачем отриманий від позивача брухт чорних металів залишений без оплати, внаслідок чого за відповідачем виник борг в розмірі 211 477,20 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу брухту чорних металів №383 в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та неспростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 211 477,20 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг, який позивачем зазначений в розмірі - 211 477,20 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, встановлена судом в розмірі 211 447,20 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 2 605,69 грн., збитки від інфляції в сумі 13 573,55 грн., пені в сумі 16 931,96 грн., 7% штрафу в сумі 14 803,40 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 2 605,69 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму збитків від інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 13 573,55 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки19891.2023.12.2013 - 14.04.20141136.5000 %0.036 %*800.5519891.2015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*486.6520713.2024.12.2013 - 14.04.20141126.5000 %0.036 %*826.2620713.2015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*506.7619663.2025.12.2013 - 14.04.20141116.5000 %0.036 %*777.3719663.2015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*481.0819274.4026.12.2013 - 14.04.20141106.5000 %0.036 %*755.1319274.4015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*471.5619754.4027.12.2013 - 14.04.20141096.5000 %0.036 %*766.9019754.4015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*483.3119719.6030.12.2013 - 14.04.20141066.5000 %0.036 %*744.4819719.6015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*482.4520017.2031.12.2013 - 14.04.20141056.5000 %0.036 %*748.5920017.2015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*489.7419365.6001.01.2014 - 14.04.20141046.5000 %0.036 %*717.3219365.6015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*473.7919605.6002.01.2014 - 14.04.20141036.5000 %0.036 %*719.2319605.6015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*479.6719719.6003.01.2014 - 14.04.20141026.5000 %0.036 %*716.3919719.6015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*482.4513753.2006.01.2014 - 14.04.2014996.5000 %0.036 %*484.9413753.2015.04.2014 - 31.05.2014479.5000 %0.052 %*336.48

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 13 231,12 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача сума пені в розмірі 13 231,12 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені в розмірі 3 700,84 грн. суд відмовляє.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 14 803,40 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 14 803,40 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 14 803,40 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" на користь позивача підлягає 211 477,20 грн. - боргу, 13 573,55 грн. збитків від інфляції, 2 605,69 грн. - трьох відсотків річних, 13 231,12 грн. - пені, 14 803,40 грн. - штрафу. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 5 114,61 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРАНС-ІНВЕСТ ГРУП" (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13, код ЄДРЮОФОП 38506872) на користь публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРЮОФОП 05471158) 211 477 (двісті одинадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 20 коп. - основного боргу, 13 573 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 55 коп. - збитків від інфляції, 2 605 (дві тисячі шістсот п'ять) грн. 69 коп. - трьох відсотків річних, 13 231 (тринадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 12 коп. - пені, 14 803 (чотирнадцять тисяч вісімсот три) грн. 40 коп. - штрафу, 5 114 (п'ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 61 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 02.12.2014р.

Суддя О.В. Цісельський

Повне рішення складено 02 грудня 2014 р.