Рішення № 41777422, 02.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 Справа № 908/4700/14

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник Н.В., довіреність № 171/20-19 від 15.01.2014 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202391 від 01.01.2013 р. в розмірі 6980,69 грн., суми штрафу в розмірі 1396,14 грн., суми 3% річних в розмірі 143,96 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 941,52 грн.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 202391 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 р., в період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію. Згідно Актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 9349,26 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі своєчасно не розрахувався, внаслідок чого у нього утворився борг в розмірі 6980,69грн., що потягло за собою нарахування штрафу на підставі п.6.4 договору в розмірі 1396,14 грн. та нарахування на підставі ст. 625 ЦК України суми 3% річних в розмірі 143,96 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 941,52 грн.

Посилаючись на приписи статей 11, 15, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», «Правила користування тепловою енергією», Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умови договору № 202391 від 01.01.2013 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4700/14, розгляд якої призначено на 02.12.2014 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 07.11.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 07.11.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 02.12.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 02.12.2014р. наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 02.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав Довідку, згідно якої, станом на 25.11.2014 р. борг відповідача перед позивачем складає 9462,31 грн., з яких: 6980,69 грн. сума основного боргу, 1396,14 грн. сума штрафу, 143,96 грн. сума 3 % річних та 941,52 грн. сума інфляційних втрат. Позивач підтвердив, що оплат, з моменту пред'явлення позову, з боку відповідача, не надходило.

В судовому засіданні 02.12.2014 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2013 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 202391 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно Додатку № 1 до Договору теплове навантаження на потреби опалення складає 0,007875 Гкал/годину.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією, згідно з п.6.3 Договору, є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п. 6.7.1 Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Відповідно до п. 6.7.2 у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.

За умовами п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Пунктом 7.2.10 Договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. відповідачу було поставлено теплової енергії на загальну суму 9349,26 грн.

Подача теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії: за жовтень 2013 р . (на суму 1127,56 грн.), за листопад 2013 р. (на суму 1496,84грн.), за грудень 2013 р. (на суму 1753,24 грн.), за лютий 2014 р. (на суму 1503,94 грн.), за березень 2014 р. (на суму 1275,02 грн.) та за квітень 2014 р. (на суму 424,09 грн.), всього на суму 7580,69 грн. При цьому, акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, відповідач, згідно п. п. 6.6.1 та 6.6.2 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Надсилання актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, підтверджується реєстрами відправлення актів приймання-передачі теплової енергії за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, оплату отриманої у період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р., теплової енергії у повному обсязі не здійснив.

Згідно долучених до матеріалів справи копій банківських виписок від 27.12.2013 р. та від 11.02.2014 р., відповідачем було перераховано позивачу 2368,57 грн.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні вказана сума є оплатою за теплоенергію, спожитою відповідачем у січні 2014р.

Решта боргу в сумі 6980,69 грн. залишилась несплаченою.

Листом від 02.10.2014 р. (вих. № 1173/09) позивач звернувся до відповідача з вимогою в перебіг 7 днів сплатити заборгованість в сумі 6980,69 грн.

Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202391 від 01.01.2013 р. в розмірі 6980,69 грн., суми штрафу в розмірі 1396,14 грн., суми 3% річних в розмірі 143,96 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 941,52 грн.,, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 202391 від 01.01.2013 р., за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 9349,26грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище актів та рахунків є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків та актів виконаних робіт.

Враховуючи, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач Теплопостачальній організації не повернув, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів позивачу не надав, Акти приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р., в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію і передоплату.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином та у повному обсязі не виконав. Платежами, здійсненими 27.12.2013 р. (на суму 600,00 грн.) та 11.02.2014 р. (на суму 1768,57 грн.), відповідачем було перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості за Договором суму в загальному розмірі 2368,57 грн.

Решта боргу в сумі 6980,69 грн. залишилась несплаченою.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виник борг за Договором в сумі 6980,69грн. за період часу: жовтень 2013р., листопад 2013р., грудень 2013р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р. Доказів його погашення відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 6980,69 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 143,96 грн. - 3% річних, суми 941,52 грн. втрат від інфляції та суми 1396,14 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 143,96грн. (за період з 21.11.2013 р. по 20.10.2014 р.) та втрат від інфляції в сумі 941,52грн. (за період грудень 2013 р. - жовтень 2014 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Як узгоджено сторонами в п. 7.2.10 Договору, за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов'язків.

В даному випадку, сума боргу відповідача, станом на дату подачі даного позову до суду, складає 6980,69 грн., а тому 20% від вказаної суми становить 1396,14 грн.

Таким чином позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1396,14 грн. штрафу є законною, обґрунтованою та задовольняється судом.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

В даному випадку, всупереч ст.ст. 22, 33 ГПК України відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1827, 00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН № НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 6980 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 69 коп. основного боргу.

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН № НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДР 32121458, п/р №26007301001951 у Філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 1396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 14 коп. штрафу, суму 143 (сто сорок три) грн. 96 коп. трьох відсотків річних, суму 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 52 коп. інфляційних втрат та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.12.2014р.

Суддя М.В. Мірошниченко