Постанова № 41777325, 10.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Житомир справа № 806/3714/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Лаб-Радор" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2014 № 0006182200 та № 0006172200, визнання незаконними рішення,

встановив:

У серпні 2014 року Приватне підприємство "Лаб-Радор" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07.04.2014 за № 0006182200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 95157,00 грн (за основним платежем - 63438,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31719,00 грн), за № 0006172200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83471,00 грн (за основним платежем - 66777,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16694,00 грн).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Лаб-Радор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 24.03.2014 № 567/22-00/35622563. Так, податковий орган зробив висновки про порушення підприємством вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 66777,00, в т.ч. за травень 2013 року на суму 25000,00 грн, червень 2013 року на суму 41777,00 грн та вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2013 рік у загальній сумі 63438,00 грн. Як зазначив відповідач, у акті перевірки, зазначене порушення виникло в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", факт здійснення яких не підтверджено документально. Також, вказав, що директор ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не має ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, договори та документи від імені ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не підписувала, а тому правочини укладені між позивачем та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" є нікчемними. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі. Всі фінансово-господарські операції з контрагентом оформлені належним чином відповідними первинними документами, своєчасно та повно відображені в бухгалтерському та податковому обліку, а тому висновки податкового органу про донарахування податків є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись, на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Приватне підприємство "Лаб-Радор" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 28.08.2008, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 326723 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2011 № 200077420 НБ № 404360 являється платником податку на додану вартість з 22.10.2012.

Встановлено, що в період з 11.03.2014 по 17.03.2014 на підставі направлення № 136 від 11.03.2014, наказу від 11.03.2014 № 185 та згідно Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом № 948 від 31.10.2012, посадовими особами Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Лаб-Радор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої викладені в акті від 24.03.2014 № 567/22-00/35622563.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 66777,00, в т.ч. за травень 2013 року на суму 25000,00 грн, червень 2013 року на суму 41777,00 грн та вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2013 рік у загальній сумі 63438,00 грн.

Так, у акті перевірки перевірячі вказали про завищення ПП "Лаб-Радор" податкового кредиту по податку на додану за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 на загальну суму 66777,00 грн, в т.ч. за травень 2013 року на суму 25000,00 грн, за червень 2013 року на суму 41777,00 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарських операціях з придбання послуг оренди та ремонту основних фондів у ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", факт здійснення яких не підтверджено документально. Також, зазначено, що директор ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_1 не має ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, договори та документи від імені ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не підписувала, а тому правочини укладені між ПП "Лаб-Радор" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" є нікчемними.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Новоград-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2014 за № 0006182200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 95157,00 грн (за основним платежем - 63438,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31719,00 грн), за № 0006172200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83471,00 грн (за основним платежем - 66777,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16694,00 грн).

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України зі слідуючих підстав.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів, а саме:

- 30 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (яке виступає як Орендодавець) та ПП "Лаб-Радор" (яке виступає як Суборендар) укладено договір суборенди транспортного засобу № 1-О, відповідно до мов якого Орендодавець передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування наступні транспортні засоби: MAN модель 19.414 FLT.2001 р.в., № НОМЕР_9, н/прицеп марка TRAILOR. модель S 29532, 1967 р.в; ЗІЛ фургон № НОМЕР_3, 1978 р.в., прицеп бортовий, марка СЗАП, № НОМЕР_4, 1990 р.в.; КАМАЗ № НОМЕР_5, 1987 р.в., прицеп бортовий, марка IFA № НОМЕР_6, 1981 р.в.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом передачі.

Розмір орендних платежів на місяць складає 150000,00 грн, в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 10 числа поточного місяця.

Даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов"язання.

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем до справи надані наступні документи: податкові накладні від 31.05.2013 № 574 на загальну суму з ПДВ 60000,00 грн, № 576 на загальну суму з ПДВ 48000,00 грн, № 575 на загальну суму з ПДВ 42000,00 грн, від 30.06.2013 № 722 на загальну суму з ПДВ 60000,00 грн, № 724 на загальну суму з ПДВ 48000,00 грн, № 723 на загальну суму з ПДВ 42000,00 грн; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-310501 на загальну суму з ПДВ 60000,00 грн, № ОУ-310503 на загальну суму з ПДВ 48000,00 грн, № ОУ-310502 на загальну суму з ПДВ 42000,00 грн, № ОУ-300603 на загальну суму з ПДВ 60000,00 грн, № ОУ -300604 на загальну суму з ПДВ 42000,00 грн, № ОУ-300605 на загальну суму з ПДВ 48000,00 грн за травень-червень 2013 року.

- 01 червня 2013 року між ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (яке виступає як Виконавець) та ПП "Лаб-Радор" (яке виступає як Замовник) укладено договір на виконання робіт № 01/06, відповідно до умов якого Замовник доручає, приймає та оплачує, а Виконавець виконує організацію ремонтів автомобілів НОМЕР_7, НОМЕР_8.

Сдача-приймання виконаних робіт оформляється актом, підписаним учасниками цього договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013 з правом пролонгації на один рік (за письмовою згодою Сторін).

У підтвердження здійснення господарської операції позивачем до справи надані наступні документи: податкові накладні від 29.06.2013 № 701 на загальну суму з ПДВ 42956,22 грн, від 15.06.2013 № 372 на загальну суму з ПДВ 57705,40 грн, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-150603 на загальну суму з ПДВ 57705,40 грн, № ОУ-290603 на загальну суму з ПДВ 42956,22 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності зі п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно зі п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Нормами пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами укладеними з його контрагентом - ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", а саме: прийнято майно, надані послуги, сплачено грошові кошти за послуги, про що свідчать вищеперелічені первинні документи. Даний факт не зміг спростувати представник податкового органу під час судового розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ПП "Лаб-Радор" сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг у ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", який видав позивачу податкові накладні.

Орендоване майно було використано в власній господарській діяльності позивача, що також підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2014, яким директора ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_1 визнано винною в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28, 205 КК України, то слід зазначити слідуюче.

Так, даним рішенням встановлено, що гр. ОСОБА_1 формально була засновником та директором ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" та за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового слідства особою, групою осіб, за грошову винагороду, повторно, умисно надавала послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій; формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт.

При цьому дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 205 КК України, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

З вироку Приморського районного суду м. Одеси вбачається, що факт вчинення гр. ОСОБА_1 фіктивного підприємництва підтверджений, однак відсутнє посилання щодо реальності чи нереальності господарської діяльності ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, яким відповідно охоплюються договірні взаємовідносини позивача з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", що в свою чергу не встановлює фіктивного характеру усієї господарської діяльності ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", тим самим не може визнаватися нереальною.

Також, суд звертає увагу на те, що контрагент ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на момент виникнення спірних господарських правовідносин був зареєстрованою юридичною особою та володів спеціальною податковою правосуб'єктністю, що давало йому підстави для здійснення господарською діяльністю, в тому числі і з позивачем.

Оскільки, рішення Приморського районного суду м. Одеси не стосується встановлення реальності чи нереальності даних господарських взаємовідносин, отже відсутність фактичного виконання господарських операцій із спірним контрагентом викладеного не спростовують.

На думку суду позивач, укладаючи у 2013 році договори з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (директор ОСОБА_1) не міг знати, що у лютому 2014 році директора ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" буде визнано винним за ч. 1 ст. 205 КК України.

Також, суд зазначає наступне, що жодна із сторін господарських взаємовідносин не може нести будь-якої відповідальності за свого контрагента лише з підстав наявності чи відсутності податкової правосуб'єктності, в даному випадку при складанні вищевказаних договорів були наявні всі підстави для здійснення та ведення господарської діяльності.

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що рішення Приморського районного суду м. Одеси не стосується вказаного позову і не свідчить про відсутність реальності або нереальності господарських операцій ПП "Лаб-Радор" із його контрагентом.

Крім того, суд звертає окремо увагу на складений Новоград-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області під час перевірки акт від 24.03.2014 № 567/22-00/35622563.

Так, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно зі п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Тобто, лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

При цьому складений Новоград-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області акт перевірки, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2014 за № 0006182200, № 0006172200, не містить переліку виявлених порушень та відсутніх документів, або недоліків наданих документів.

Оскільки, акт перевірки було складено зі значними порушеннями положень нормативно-правових актів, то і рішення, яке прийнято на основі такої перевірки не може бути визнано законним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07.04.2014 за № 0006182200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 95157,00 грн (за основним платежем - 63438,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31719,00 грн), за № 0006172200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83471,00 грн (за основним платежем - 66777,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16694,00 грн). підлягають скасуванню.

Згідно зі ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, статтями 69, 71, 86, 94, 158-163, 167, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07.04.2014 за №№ 0006182200, 0006172200.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаб-Радор" понесені судові витрати в сумі 357,26 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 17 листопада 2014 р.