Постанова № 41777226, 19.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 серпня 2014 року Справа № 814/2104/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (а/с №43, м. Миколаїв, 54017)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 10.07.14р № 0012111501,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (далі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасувати податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) № 0012111501 від 10.07.2014 року.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що оскаржувані повідомлення-рішення є необґрунтованим та не відповідають фактичним обставинам справи; норми діючого законодавства України в сфері відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) позивачем порушені не були, отже відмова ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва у наданні бюджетного відшкодування є протиправною та порушує права та інтереси позивач.

Відповідач проти позову заперечує, зазначивши, що перевіркою підтверджено безпідставність формування позивачем показників податкової звітності в частині задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, рішення прийняте у відповідності з чинним законодавством, є законними і скасуванню не підлягає (арк. спр. 30 - 31).

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 39). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

У період з 18.06.2014 року по 24.06.2014 року інспекторами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Туристична база «Південний Буг» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за І квартал 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 514/14-03-15-01/32655899 від 02.07.2014 року (арк. спр. 10 - 19, далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за І квартал 2014 року на 579 699,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість за І квартал 2014 року) на 579 699,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0012111501 від 10.07.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Туристична база «Південний Буг» було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 579 699,00 грн. (арк. спр. 8).

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.

Як було встановлено перевіркою, фактично у перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність з придбання послуг у ТОВ «Південний тандем» (код ЄДРПОУ 31882800) з будівництв туристичного комплексу «Південний Буг» за адресою: м. Миколаїв, Бузький бульвар, буд. 13 - 15, що стало причиною виникнення від'ємного значення за квартал 2014 року у розмірі 579 699,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, на час проведення перевірки та складання акту перевірки туристичний комплекс є об'єктом незавершеного будівництва (витрати на будівництв (спорудження) якого обліковуються у Позивача на рахунку бухгалтерського обліку 15 «Капітальні інвестиції») та не є основним засобом обліковується на рахунку 10 «Основні засоби»).

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.5 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг бо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначено в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача, саме відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку посилається відповідач, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме: коли платник податку має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, таке обмеження, передбачене вказаною нормою, не поширюється на випадки нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за І квартал 2014 разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 579 699,00 грн. (арк. спр. 20 - 22).

Від'ємне значення виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів (арк. спр. 23).

В акті перевірки зазначено, що позивачем для будівництва туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві (далі - Об'єкт) здійснено придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Південний тандем» відповідно до договору підряду № 91 від 21.08.2013 року (арк. спр. 14).

Слід зазначити, що сам факт реальності господарських операції за вказаним договором в акті перевірки не заперечується відповідачем.

З вищевикладеного вбачається вибіркове застосування податковим органом під час проведення перевірки та прийняття спірного акту індивідуальної дії норм матеріального права, що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення, яке не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, протягом спірного періоду позивачем здійснено придбання комплексу робіт та послуг для забезпечення будівництва основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, а тому, позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 579 699,00 грн.

Суд зазначає, що Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також не заперечується відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що будівництво об'єкту, який обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не введений в експлуатацію не є основними фондами підприємства у розумінні Класифікації основних фондів ДК 013-97, затвердженої Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року № 507, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, незавершені капітальні інвестиції, які, в свою чергу, визначаються як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу, а тому, Миколаївський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що будівництво туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві належить до основних засобів, а відтак позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого Об'єкту.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав вимоги, встановлені ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно до Закону сформував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 691 642,00 грн.

За змістом підпунктів п. 200.1 - п. 200.4 і п. 200.7 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ «Туристична база «Південний Буг» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від № 0012111501 від 10.07.2014 року визнається судом обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, такою, що відповідає способам захисту порушеного права, у зв'язку з чим, підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одночасно з цим, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм п.п. 21.1.1 - 21.1.7 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

- коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

- не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

- надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 98, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що виразилось у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно пп. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України) посадовими особами ДПІ та спричинило негативні юридичні наслідки для ТОВ «Туристична база «Південний Буг».

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0012111501 від 10.07.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих