Ухвала суду № 41776432, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/11003/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

судді Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила: визнати відмову ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку суми довічного грошового утримання судді у відставці управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва неправомірною; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, починаючи з 03.06.2013, з врахуванням довідки наданої Вищим господарським судом України щодо розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та сплачувати його у розмірі 90 % від суми 24 775, 20 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є суддею у відставці Вищого господарського суду України, стаж роботи позивача - 33 роки 01 місяць.

Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує довічне грошове утримання. Станом на момент розгляду справи розмір грошового утримання складає 15 740, 11 грн.

Відповідно до даних довідки, виданої Вищим господарським судом України від 03.09.2013 № 09.01-28/430 суддівська винагорода працюючого судді Вищого господарського суду України станом на 03.06.2013 становить 23 398, 80 грн., з яких: посадовий оклад - 13 764, 00 грн., надбавка за вислугу років (70 %) - 9 634, 80 грн.

16.04.2014 позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою провести перерахунок та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання з 03.06.2013, виходячи з розрахунку 90 % суддівської винагороди працюючого судді Вищого господарського суду України, в сумі 23 398, 90 грн. відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на підставі довідки Вищого господарського суду України від 03.09.2013 № 09.01-28/430.

Листом від 24.04.2014 № 7591/06 управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання суддям у відставці (а.с. 10).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача в призначенні довічного грошового утримання позивача є неправомірною, а тому позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів відповідно з 01.10.2011 здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання лише суддям Конституційного Суду України згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до яких позивач не належить, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання), судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Після втрати Законом України «Про статус суддів» чинності на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453 аналогічні положення були передбачені ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, частину третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 у справі № 1-2/2013 положення частини третьої статті 138 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу було призначене до 01.10.2011, тобто до набрання чинності вказаного закону.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 8 мотивувальної частини вказаного рішення суду у справі № 3-рп/2013, керуючись ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідно до якої у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, визначив, такий порядок виконання цього Рішення:

- підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України;

- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»;

- перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку»‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»;

- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;

- дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Отже, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, оскільки позивач є суддею у відставці, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Більш того, згідно з пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Як вбачається з довідки Вищого господарського суду України від 03.09.2013 № 09.01-28/430 суддівська винагорода судді Вищого господарського суду України, який працює на відповідній посаді, станом на 03.06.2013, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 23 398, 80 грн.

Виходячи з наведених вище положень законів, на даний час позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку, який складає 23 398, 80 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач протиправно відмовив провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, судді у відставці, щомісячне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди з урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.06.2013 з розрахунку 23 398, 80 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, то вони колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч. 4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч. 5 ст. 109 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

У відповідності до ст. 6.4 Європейської хартії про статус суддів судді, які досягли пенсійного віку і які працювали на посаді судді протягом певного періоду часу, отримують пенсію по старості, рівень якої має бути якомога ближчим до рівня їхньої останньої заробітної плати на посаді судді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судді, які працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л ИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.