Постанова № 41776408, 05.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/13628/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень - рішень від 28 серпня 2014 року № 0000422202 та №0000432202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк» (далі - позивач, ПАТ «Прайм-Банк») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень - рішень від 28 серпня 2014 року № 0000422202 та №0000432202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача про порушення Банком податкового законодавства при включенні до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, витрати у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій, а також комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами є помилковими та жодним чином не підтвердженими. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та накладено штрафні (фінансові) санкції за відсутність у позивача таких документів, протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення без номера від 06.10.2014р. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на протиправність включення до складу витрат 610421,00 грн., які не підтверджуються відповідними первинними документами, що призвело до безпідставного зменшення оподатковуваного доходу на відповідну суму

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

02.12.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що у період з 26.05.2014р. по 23.06.2014р. на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Прайм-Банк» з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складно Акт від 15.07.2014р. № 3179/26-58-22-02-18/26051650.

За наслідками проведення зазначеної перевірки в правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3471996 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу платник податків подав заперечення на Акт перевірки від 15.07.2014р. № 3179/26-58-22-02-18/26051650, до яких додав пакет документів на обґрунтування викладеної позиції.

28.07.2014р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направила ПАТ «Прайм-Банк» відповідь на заперечення №14930/10/26-58-22-02-18, в якій, враховуючи надані додаткові докази, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, податковий орган дійшов висновку про необхідність проведення позапланової перевірки позивача з питань, викладених у запереченнях.

У період з 1 по 13 серпня 2014 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі направлення від 01.08.2014р. №870/26-58-22-02 посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Прайм-Банк» з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 15.07.2014р. № 3179/26-58-22-02-18/26051650 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт від 12.08.2014р. №3636/26-58-22-02-18/26051650.

Під час проведення зазначеного контрольного заходу та перевірки правильності нарахування витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківської діяльності, платником податків не було надано підтверджуючих документів на обґрунтування суми, віднесеної до витрат у вигляді відсотків по розміщеним коштам на поточних рахунках юридичних та фізичних осіб.

Так само як і під час планової перевірки ПАТ «Прайм-Банк» надав виключно щомісячні оборотно-сальдові відомості по балансовим рахункам, що не дають змогу документально перевірити процентні витрати в розмірі 85335 грн.

Під час перевірки правильності нарахування витрат у вигляді нарахованих (сплачених) комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, на підтвердження витрат по комісії за розрахунково-касове обслуговування з валютою у розмірі 87500,00 грн., розрахунково-касове обслуговування в розмірі 4603319,00 грн., Банком було надано лише щомісячні оборотно-сальдові відомості по відповідним балансовим рахункам, договори купівлі - продажу готівкових коштів у національній валюті, купівлі-продажу банкнот іноземних держав, які наведені у додатку до акту та платіжні доручення (додаток №19). Як наслідок, податковий орган дійшов висновку про ненадання договорів та додаткових угод, платіжних документів щодо витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 437586,00 грн. комісійних витрат від розрахунково-касового обслуговування, що обліковується на балансовому рахунку.

Викладене стало підставою встановлення порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, завищення витрат за 2013 ріку в сумі 610421,00 грн. та збільшення оподатковуваного доходу на відповідну суму та нарахування грошового зобов'язання.

28.08.2014р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 12.08.2014р. № 3636/26-58-22-02-18/26051650 прийняла спірні податкові повідомлення - рішення (форми «Р»):

- № 0000422202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, збільшила ПАТ «Прайм-Банк» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на 144975,00 грн., в тому числі за основним платежем - 115980,00 грн. та 28995,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000432202 , яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, збільшила ПАТ «Прайм-Банк» суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи в розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями Банк звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають витрати банківських установ, до яких, зокрема, відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, згідно з пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

У той же час, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним здійсненням кредитно-депозитних операцій, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з визначенням бухгалтерського обліку, закріпленому у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-ХІV), це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

В статті 9 названого Закону закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV).

Організація бухгалтерського обліку та звітності в банках України визначена Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998р. № 566, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.02.1999р. за № 56/3349 (далі по тексту - Положення №566).

Пунктом 1.1 названого Положення закріплено, що воно розроблене відповідно до законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо організації та порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках і ґрунтується на основних принципах міжнародних стандартів фінансової звітності та установлює організаційні засади бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках. Метою організації бухгалтерського обліку є забезпечення користувачів потрібною та достовірною інформацією про операції банку.

У той же час, згідно з вимогами законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також Положення №566, постановою Правління Національного банку України від 18.06. 2003р. № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003р. за № 559/7880 затверджено Положення про організацію операційної діяльності в банках України (далі по тексту - Положення №254).

Метою цього Положення є встановлення основних вимог до організації операційної діяльності банків та визначення операційних ризиків і вжиття заходів щодо управління ними.

Відповідно до розділу 2 Положення №254 операційна діяльність банку має бути організована таким чином, щоб забезпечити:

- розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснення операцій;

- належне документування всіх операцій. Якщо документування операцій здійснюється з використанням інформаційних технологій, то відповідне програмне забезпечення має забезпечити ведення протоколу про всі операції та дії відповідальних працівників у захищеній від модифікації формі;

- своєчасне, повне та достовірне відображення операцій у регістрах бухгалтерського обліку;

- накопичення та надання докладної інформації за кожною операцією з обов'язковим зазначенням даних про її учасників, з визначенням балансових і позабалансових вимог та зобов'язань, можливих змін за цими операціями, сум нарахованих, отриманих або сплачених доходів та витрат, а також інших параметрів, що забезпечують складання звітності банку;

- захист активів банку від потенційних збитків та контроль за їх якістю;

- установлення лімітів на здійснення окремих операцій;

- визначення наявних та можливих операційних ризиків і управління ними;

- адекватну систему внутрішнього контролю;

- надання внутрішніх інструкцій (розпоряджень) щодо здійснення платежів;

зберігання інформації про всі операції банку;

- конфіденційність інформації про кожну операцію та її контрагентів (інформація про операцію під час її передавання відповідними каналами зв'язку має бути зашифрованою).

Передбачаються такі основні етапи здійснення операції:

1) надання (отримання) дозволу на проведення операції;

2) проведення операції (укладення договорів, складання первинних документів, відкриття рахунків, уведення інформації в облікову систему та її оброблення тощо);

3) здійснення внутрішнього контролю за операцією (протягом усього операційного процесу - від часу ініціювання до відображення інформації про операцію в регістрах бухгалтерського обліку).

Документування операцій у банку врегульовано розділом 4 названого Положення.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Пунктом 4.4 Положення №254 закріплено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками:

а) за місцем складання:

- зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків);

- внутрішні (оформлені в банку);

б) за змістом:

- касові;

- меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Пунктом 4.10 Положення №254 також передбачено, що первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

До обов'язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів).

Отже, наведеними положеннями врегульовано обов'язок банку проводити оформлення відповідних первинних документів, які підтверджують проведення операції останнім, а тому посилання позивача на можливість підтвердження зазначених вище витрат виключно даними оборотно-сальдових відомостей суд вважає помилковим та до уваги не приймає.

У той же час, аналізуючи наведені вище положення чинних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що підставою для внесення інформації про здійснювані Банком операції як до бухгалтерського, так і до податкового обліку є відповідні первинні документи, оформлені належним чином.

Натомість ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи, позивачем не були надані первинні документи, які б підтвердили понесені ним витрати у розмірі, врахованому під час визначення оподатковуваного доходу.

До наданих суду копій договорів на здійснення розрахунково-касового обслуговування та договорів купівлі - продажу готівкової національної валюти, на обґрунтування правомірності визначення витрат у відповідному розмірі суд ставиться критично. Так, до договорів на здійснення розрахунково-касового обслуговування не додано додатків, зокрема, в яких зазначено тарифи по нарахуванню відсотків клієнту за тимчасове користування залишками коштів на рахунку в залежності від його розміру. А надані позивачем копії договорів купівлі - продажу готівкової національної валюти вже були досліджені під час перевірки, однак зазначені на їх підставі суми в якості витрат не визнані податковим органом такими, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження їх понесення.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача про ненадання відповідних первинних документів, у зв'язку з тим, що такі містять банківську таємницю, оскільки як вбачається з Акту перевірки від 12.08.2014р. № 3636/26-58-22-02-18/26051650 самим позивачем були надані копії договорів купівлі - продажу готівкових коштів у національній валюті, купівлі - продажу банкнот іноземних держав, а також платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дані бухгалтерського обліку Банком не підтверджені належними первинними документами, а отже збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток на відповідну суму є правомірним.

Так само правомірним є накладення відповідачем штрафу на позивача за недотримання останнім вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, згідно з якою платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова