Постанова № 41776356, 21.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року 08 год. 54 хв. № 826/16750/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти»

до

1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 07 травня 2013 року № 100270000/2013/400495/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 травня 2013 року №100270000/2013/20457, і повернення надміру сплачених податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн. та мита в розмірі 9492,61 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі – позивач, ТОВ «Еколан Інгредієнти») з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач 1, митний орган) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі – відповідач 2, казначейська служба) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 07 травня 2013 року № 100270000/2013/400495/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 травня 2013 року №100270000/2013/20457, і повернення надміру сплачених податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн. та мита в розмірі 9492,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митним органом за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, внаслідок чого неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, позивач вважає, що надав митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої ціни.

Стосовно неправомірності рішення про коригування митної вартості, позивач наголосив на тому, що відповідач 1 в порушення Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зазначаючи в графі 33 спірного рішення про застосування резервного методу відповідно до ст. 64 МК України, зробив посилання лише на номер та дату митної декларації, не вказавши іншу необхідну інформацію, а саме: пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відтак відповідач 1, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого резервного, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, які були подані декларантом, не дотримав, передбаченого статтею 57 МК України, порядку визначення митної вартості товару.

Водночас, позивач наголосив на тому, що він оформив вантажну митну декларацію, виходячи з митної вартості товару, визначеної внаслідок неправомірних дій митного органу, що призвело до надмірної сплати митних платежів та є підставою для їх стягнення з Державного бюджету. Та, оскільки він був вимушений надати фінансову гарантію для випуску товарів у вільний обіг у сумі на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом, а з моменту надання гарантії минуло понад 90 днів, то фінансова гарантія на підставі ст. 313 Митного кодексу України була зарахована до Державного бюджету на рахунки казначейської служби, у зв'язку з чим підлягає стягненню саме з рахунків Відповідача 2.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв’язку з відмовою декларанта від подання додаткових документів, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів. У зв’язку з цим, відповідач вважає прийняте рішення обґрунтованим та винесеним відповідно до норм законодавства.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив зобов’язати митний орган подати підтвердження зарахування спірних коштів до Державного бюджету України, оскільки відповідно до вимог Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідач 2 відзначив, що несе відповідальність лише за своїми зобов’язаннями та жодних порушень прав та законних інтересів позивача не допускав.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання 6 серпня 2014 року не з’явився, проте, в поданих запереченнях на адміністративний позов, заперечив проти задоволення позовних вимог.

06 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини щодо правомірності рішення відповідача стосуються порядку визначення митної вартості товару під час імпорту товарів на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до зовнішньоекономічного контракту №78/01-10 від 11.01.2010, укладеного між позивачем та компанією «Larchfiеrld Ltd.» (Великобританія) та додатку №172 від 25.03.2013 до нього, останній зобов’язався забезпечити на умовах DAP (поставка в пункт покупця) відповідно Incoterms 2010 поставку соєвого лецитину у 121 металічній діжці, загальною вагою (брутто) 26257 кг та вагою (нетто) 24200 кг, за ціною за 1 кг нетто в розмірі 1395 USD та за загальною вартістю в сумі 33759 USD.

На виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту 07.05.2013 до митного органу декларантом позивача (ТОВ «Лан-Україна») подано митну декларацію №100270000/2013/222245, у якій товар був заявлений у митний режим «імпорт-40» та документи необхідні для здійснення митного контролю. Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до графи 44 митної декларації на підтвердження заявлених відомостей позивачем були надані наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.11.2012 №100/2012/0004799; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 29.04.2013 №9397; коносамент (Bill of Lading) від 27.03.2013 №4731-0177-303.014; рахунок-фактуру (інвойс) від 27.03.2013 №10603; пакувальний лист від 27.03.2013 №662; зовнішньоекономічний контракт від 11.01.2010 №78/01-10; додаткову угоду до контракту від 29.11.2012 №7; додаток до контракту від 25.03.2013 №172; договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 03.03.2009 №62/09-Т та додаткову угоду до нього від 30.12.2010 №1; довідку ДПІ Шевченківського району міста Києва ДПС від 03.04.2013 №406; інформацію про відбитки штампу «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; сертифікат про походження товару загальної форми від 18.03.2013 №ІІІ/2012-13/002898.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2013 № 100270000/2013/20457.

Після проведення процедури консультацій Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято рішення про коригування митної вартості від 07.05.2014 № 100270000/2013/400495/2 за шостим (резервним) методом та скориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів у бік збільшення.

Оцінюючи правовідносини, які є предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Викладене свідчить про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, зокрема у разі відсутності у документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та пояснення, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності та неповноту даних, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з графи 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом відповідно до п. 4.1. ст. 54 МК України, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) в розрізі виконання умов контракту; 2) відсутні у повному обсязі складові вартості товару. Також в оскаржуваному рішенні визначено, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

У той же час, митним органом не вказується, які конкретно розбіжності були виявлені митним органом, однак були витребувані додаткові документи на підтвердження або спростування таких розбіжностей, передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно поданих до суду митним органом заперечень, виявленими розбіжностями є відсутність у наданих позивачем до митного органу відомостей щодо всіх складових вартості товару, оскільки згідно додатку від 25.03.2013 №172 до контракту ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, піддонів, завантаження, митного оформлення вантажу для вивезення, сертифікату походження товарів форми А, транспортування до складу покупця. А також зазначення в сертифікаті походження товару іншого за датою та номером інвойсу, ніж був заявлений при митному оформленні товару.

В розрізі викладеного судом звертається увага, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами та вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

А отже, враховуючи те, що згідно умов додатку від 25.03.2013 №172 до контракту ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, піддонів, завантаження, митного оформлення вантажу для вивезення, сертифікату походження товарів форми А, транспортування до складу покупця, тому відсутні законні підстави при визначенні митної вартості додавати такі витрати до ціни, та, як наслідок, декларування ціни, яка для митних цілей вважається єдиним цілим, не може бути свіченням наявності розбіжностей та підставою для сумнівів.

Водночас, судом не встановлено наявність додаткових витрат пов’язаних з транспортуванням, а також те, що мала місце участь третьої сторони за обставин, що продавець не являється виробником товару, а посередником.

Окрім того, на думку суду, зазначення в сертифікаті походження товару іншого за датою та номером інвойсу, ніж був заявлений при митному оформленні товару, також не є підставою для сумнівів у задекларованій вартості та висновків про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

При цьому судом відзначається, що сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх надання за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд не погоджується з твердженнями відповідача 1 на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, оскільки дані розбіжності не стосуються, ні поданих декларантом до митного оформлення документів, ні складових митної вартості, зазначених у статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з доводами митниці про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.

В той же час, іншою підставою для скасування оскаржуваного рішення, суд відзначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач 1 посилається на те, що скоригована митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібних за якісними характеристиками, та митне оформлення яких вже здійснено за митними деклараціями від 24.04.2013 №100270000/2013/221693 та рішення від 24.04.2013 №100270000/2013/400458/2.

Отже, відповідач 1 у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв’язку з відсутністю інформації. Натомість, в тому ж рішенні посилається на визначення митної вартості із застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками.

Таким чином, викладене беззаперечно вказує на те, що оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно. Також у зв'язку з цим, на думку суду, скоригована митна вартість не може бути визнана такою, що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митними органами митних вартостях.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 травня 2013 року №100270000/2013/20457 суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Позивачем підтверджується обставина ввезення товару за митну територію України, у зв’язку з чим вимоги про скасування картки відмови у митному оформленні задоволенню не підлягають. При цьому суд виходить з того, що скасування такої картки не потягне за собою будь – яких правових наслідків, оскільки товар фактично вже ввезено та оформлено.

Крім того, при прийнятті рішення судом враховується те, що вищезазначене рішення від 24.04.2013 №100270000/2013/400458/2 було скасовано в судовому порядку (Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року у справі № 826/16604/13-а, яка була залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи).

Також суд вбачає наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про повернення надлишково сплачених сум податку на додану вартість та мита, виходячи з нижченаведеного.

Так, згідно з ч.ч. 1- 3 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до приписів п.п. 43.4 та 43.5 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. (п. 43.4) Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. (п. 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).

Розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, регламентовано процедуру повернення надміру сплаченого позивачем мита та податку на додану вартість, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відтак враховуючи те, що повернення мита та податку на додану вартість, надміру сплаченого позивачем внаслідок винесення рішення про визначення митної вартості, має відбуватися у вищезазначеному порядку, а також беручи до уваги те, що позивачем не було доведено дотримання ним такої процедури, а судом таких обставин не встановлено, тому суд не вбачає порушеного права позивача в даній частині позовних вимог у зв’язку з чим позовна вимога про стягнення надміру сплачених сум податку на додану вартість та мита задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач 1 як суб'єкт владних повноважень під час розгляду справи не довів, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої ціни товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та, як наслідок, і законності прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно до суми задоволених позовних вимог, в сумі 12 грн. 21 коп., з урахуванням часткового задоволення вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 07 травня 2013 року № 100270000/2013/400495/2.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, ідентифікаційний код 34763972) 12 (дванадцять) грн. 21 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова