Постанова № 41776338, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року № 826/15410/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Добрівської Н.А., Шейко Т.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Вінницькій областіпровизнання протиправними та скасування наказів від 29.08.2014 №499 та від 02.09.2014 №823/к, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України (далі по тексту також - Укрдержреєстр, відповідач) та Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі по тексту також - ГУЮ у Вінницькій області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 20.10.2014 про уточнення адміністративного позову, прийнятої судом у попередньому судовому засіданні 20.10.2014, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ голови Укрдержреєстру від 29.08.2014 №499 про проведення позапланової цільової перевірки роботи реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області;

визнати протиправним та скасувати наказ голови Укрдержреєстру від 02.09.2014 № 823/к про звільнення ОСОБА_1;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області;

стягнути з ГУЮ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.09.2014 по день поновлення на посаді;

стягнути з Укрдержреєстру на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.;

допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 09.10.2014 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 20.10.2014.

Ухвалою суду від 20.10.2014 прийнято уточнення позовних вимог, залучено до участі у справі в якості другого відповідача ГУЮ у Вінницькій області, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів у судовому засіданні на 04.11.2014.

З метою витребування письмових доказів у судовому розгляді адміністративної справи оголошувалась перерва до 19.11.2014.

Позов мотивований тим, зокрема, що Укрдержреєстром було безпідставно призначено та проведено позапланову цільову перевірку діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області, оскільки всупереч вимогам статті 5 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2, яка слугувала підставою для призначення позапланової цільової перевірки, не було дотримано вимог пункту 1.3 "Порядку проведення Державною реєстраційною службою України перевірок діяльності реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2013 №569/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2013 №511/23043 щодо перевірки обґрунтованості звернення, встановлення особи скаржника. Також позивач вказує на порушення під час проведення перевірки вимог пунктів 3.1, 3.2 згаданого Порядку, позаяк не було проведено наради, не ознайомлено з планом перевірки, перевірка перешкоджала штатній роботі. Позивач звертає увагу суду на порушення Укрдержреєстром положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), за якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. На думку позивача, для встановлення порушення Присяги державного службовця необхідним є проведення ретельного службового розслідування, однак таке відповідно до "Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, проведено не було. Обґрунтовуючи протиправність свого звільнення, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені в рішеннях у справах №21-171а13, №21-403а12. Крім того, позивач вважає, що в зв'язку з незаконним звільненням він зазнав моральних страждань, оцінивши їх в 10000,00 грн., які слід стягнути з Укрдержреєстру.

Під час судового розгляду адміністративної справи позивач та його представник адміністративний позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником Укрдержреєстру подано письмові заперечення, в яких зазначено про необґрунтованість позовних вимог та прохання до суду відмовити в задоволенні адміністративного позову. В запереченнях зазначено, що оскаржувані накази видані головою Укрдержреєстру відповідно до пункту 10 "Положення про Державну реєстраційну службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №219. Представник пояснив, що позапланова цільова перевірка діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області проведена на підставі звернення ОСОБА_2 щодо неналежної роботи цієї реєстраційної служби, яке відповідало вимогам Закону України "Про звернення громадян". За твердженням відповідача, підставою для видання наказу від 02.09.2014 №823/к про звільнення ОСОБА_1 в зв'язку з порушенням Присяги державного службовця слугували численні порушення позивачем як державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, невиконання обов'язків керівника реєстраційної служби. Відповідно безпідставними є вимоги про скасування оскаржуваних наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Від ГУЮ у Вінницькій області надійшло клопотання від 28.10.2014 про розгляд адміністративної справи без участі представника, а також зазначено, що відповідач не визнає адміністративний позов з підстав, викладених у письмових запереченнях Укрдержреєстру.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки до судового засідання 19.11.2014 не прибув представник ГУЮ у Вінницькій області, судом ухвалено про продовження розгляду адміністративної справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з особової справи ОСОБА_1, долученої до судової справи, позивач прийняв Присягу державного службовця 08.07.2014. Інформація про дисциплінарні стягнення відсутня.

Згідно з наказами Укрдержреєстру від 16.03.2012 №134/к та від 08.02.2013 №82/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області та на посаду начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області. Наказами ГУЮ у Вінницькій області від 16.03.2012 №242/к та від 08.02.2013 №157/6 оголошено зазначені накази Укрдержреєстру про призначення позивача.

Наказом Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" звільнено ОСОБА_1 - начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області - із займаної посади 02.09.2014, у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця.

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що його видано на підставі подання начальника реєстраційної служби ГУЮ у Вінницькій області від 02.09.2014 №3/1127-14, довідки про результати позапланової цільової перевірки від 01.09.2014.

Наказом ГУЮ у Вінницькій області від 03.09.2014 №1481/6 оголошено наказ Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к про звільнення ОСОБА_1

З наказом від 03.09.2014 №1481/6 позивач ознайомився 29.09.2014, про що свідчить розписка про ознайомлення.

Інших доказів про ознайомлення позивача з наказом від 02.09.2014 №823/к не надано, про їх існування не повідомлено.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Як уже зазначалось, оскаржуваним наказом Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к позивача звільнено з посади в зв'язку з порушенням Присяги державного службовця.

Даючи тлумачення наведеним положенням Закону N 3723-XII Верховний Суд України у постанові від 01.10.2013 року у справі N 21-259а13 висловив наступну правову позицію.

Відповідно до ст. 30 Закону N 3723-XII передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону N 3723-XII; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону N 3723-XII; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону N 3723-XII.

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 цього Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

У частині другій статті 14 Закону N 3723-XII законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 КЗпП), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Разом з тим порядок застосування таких заходів впливу у Законі N 3723-XII не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП (стаття 149).

У частині другій статті 17 Закону N 3723-XII наведено текст присяги державного службовця такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня та 4 червня 2013 року (NN 21-403а12, 21-167а13 відповідно).

Верховний Суд України також звернув увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Аналогічні за змістом правові позиції висловлені також Верховним Судом України в рішеннях від 17.09.2013 №21-231а13 (33890111), від 03.12.2013 справа №21-379а13 (36475568), від 22.04.2014 справа №21-90а14 (38963283).

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тесту - КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У даному випадку колегія суддів вважає, що наведені правові позиції Верховного Суду України є обов'язковими для застосування в цій адміністративній справі, оскільки висловлені за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених положень Закону України "Про державну службу" у правовідносинах звільнення з публічної служби за порушення Присяги державного службовця.

Згідно з поданням начальника реєстраційної служби ГУЮ у Вінницькій області від 02.09.2014 №3/1127-14 підставою для висновку про порушення позивачем Присяги державного службовця та пропозиції звільнити його відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" слугували висновки позапланової цільової перевірки діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, яким встановлено: невиконання доручення Укрдержреєстру від 28.10.2013 №95-6.2.-38-13 щодо забезпечення належного рівня культури обслуговування громадян та ідентифікації громадянами державних реєстраторів та інших працівників реєстраційної служби; неналежний рівень організації інформаційно-роз'яснювальної роботи відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV; грубі порушення щодо ведення та зберігання реєстраційних справ, що не відповідає положенням статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; неналежний рівень ведення та формування архіву, а також порушення порядку ведення архіву реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №3319/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.11.2011 за №1299/20037; численні порушення реєстраційного законодавства.

Начальником реєстраційної служби ГУЮ у Вінницькій області зроблено висновок, що в зв'язку з виявленими грубими численними порушеннями у діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області, до яких призвело неналежне виконання начальником реєстраційної служби ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, його недбале та безвідповідальне ставлення до організації роботи реєстраційної служби, що підриває довіру до реєстраційної служби як носія влади, дискредитує та призводить до приниження всієї системи органів державної реєстрації прав, відповідно унеможливлює подальше перебування ОСОБА_1 на своїй посаді та виконання ним своїх обов'язків.

У поданні також зазначено, що ОСОБА_1 повідомив про його перебування на лікарняному, однак суб'єкт подання просив врахувати лист Укрдержреєстру від 21.01.2011 №474/12-11.

Відповідно до довідки про результати проведення позапланової цільової перевірки діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 01.09.2014 під час перевірки було з'ясовано, що перевірена реєстраційна служба всупереч рекомендаціям Укрдержреєстру (додаток до листа від 27.04.2012 №17-13-12-12) не в повному обсязі виконує відповідні завдання Укрдержреєстру, зокрема, не було подано до перевірки плани роботи на ІІ півріччя 2013 та 2014 років, не були представлені в повному обсязі плани роботи структурних підрозділів, плани роботи на 2014 рік та на І півріччя 2014 року не були затверджені начальником, не велися протоколи оперативних нарад, номенклатура справ станом на 01.09.2014 була застаріла та не відповідала "Інструкції з ведення діловодства", відповідно діяльність реєстраційної служби не в повному обсязі аналізувалась та узагальнювалась (не заповнені справи №03-7 - узагальнення, аналіз, довідки з питань діяльності, №03-8 - реєстраційні справи, відкриття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, №03-10 - звіти, аналітичні та інформаційні матеріали щодо показників), не встановлено "скриньку довіри" відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги", стенд з інформаційно-довідковою інформацією розміщено надто високо, недостатньо відображено інформацію про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відсутня інформація на стенді щодо графіку роботи органів державної реєстрації прав, абонентські номери телефонів "гарячих" ліній, графіку особистого прийому керівним складом Міністерства юстиції України, Укрдержреєстру, ГУЮ у Вінницькій області, відсутні таблички, особисті інформаційні картки із зазначенням прізвищ та посад працівників.

Перевіркою встановлено порушення працівниками ведення, формування та зберігання реєстраційних справ, зокрема, реєстраційні справи не містять описів матеріалів, не прошиті, більшість справ зберігаються не в архіві, що є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", також у порушення вимог статті 16 цього Закону встановлено не засвідчення копій документів.

Вибірковою перевіркою реєстраційних та облікових справ виявлено порушення позивачем вимог статей 15, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки за результатами розгляду заяв №3031136, №3032406 до реєстраційних справ долучені не засвідчені належним чином копії документів (технічний паспорт, акт приймання-передачі нерухомого майна, протокол), відсутні документи, які є підставою для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності (майновий сертифікат з відміткою про виділення майна в натурі), сформовано два свідоцтва про право власності (заява №3031136), що є порушенням пункту 35 "Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141. Встановлено також недотримання ОСОБА_1 вимог статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час розгляду заяви №364988, позаяк рішення про державну реєстрацію було прийнято на підставі документів, які містять розбіжності у відомостях про загальну площу об'єкта, в порушення вимог пункту 20 "Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно" невірно вказано тип об'єкта - "житлове приміщення". Перевіркою виявлено проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого пошкодженого чи зіпсованого документа з порушенням вимог пункту 48 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, не враховано те, що оголошення подано до місцевих друкованих засобів масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, а вказаним порядком передбачено подання оголошення до регіональних засобів масової інформації. В довідці зазначено про порушення ОСОБА_1 пунктів 49, 58 Порядку, оскільки рішення по державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13547384 було прийнято на підставі державного акта, який посвідчує право власності на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна лише однієї особи, а рішення про державну реєстрацію №13547384 прийнято без письмової згоди співвласників та технічного паспорта на новостворений об'єкт нерухомого майна.

Крім зазначеного, в ході перевірки виявлено заяви, що заповнені некоректно, містять помарки, виправлення або не містять обов'язкову інформацію, що свідчить про недодержання заявниками та співробітниками реєстраційної служби статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вимог щодо заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлених наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 №595/5.

Позивач наведених обставин не заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені позаплановою цільовою перевіркою, здебільшого мали об'єктивний характер, спричинені браком матеріальних та трудових ресурсів. Так, позивач звернув увагу суду на численні його відрядження (накази від 23.01.2014 №6/01-31, від 30.10.2014 №10/3, від 24.02.214 №20/3, від 01.04.2014 №29/31, від 22.04.2014 №34/31, від 05.05.2014 №38/31, від 05.06.2014 №46/31, від 02.07.2014 №52/31). Також позивач зазначив про не взяття до уваги його позитивної характеристики та подяки, якою була нагороджена реєстраційна служба по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області. Крім того, зазначав, що він взагалі був позбавлений можливості надати пояснення та вважає необ'єктивним застосування до нього найсуворішої санкції.

У позовній заяві позивач вказує на порушення комісією з проведення перевірки вимог пункту 3.1 "Порядку проведення Державною реєстраційною службою України перевірок діяльності реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України", за яким з прибуттям робочої групи до реєстраційної служби, що підлягає перевірці, проводиться нарада за участю членів робочої групи, а також начальника (заступника начальника) територіального органу Міністерства юстиції України, керівництва та відповідальних працівників реєстраційної служби, яка перевірятиметься, з питань організації здійснення перевірки та ознайомлення зазначених посадових осіб з планом її проведення.

Представник Укрдержреєстру не зміг надати докази на спростування доводів позивача щодо не проведення наради за участю членів робочої групи, а також начальника (заступника начальника) територіального органу Міністерства юстиції України, керівництва та відповідальних працівників реєстраційної служби, яка перевірятиметься, з питань організації здійснення перевірки та ознайомлення зазначених посадових осіб з планом її проведення.

Однак, за висновком суду, наведені обставини не вплинули на встановлені обставини, викладені в довідці про результати проведення позапланової цільової перевірки діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 01.09.2014, оскільки такі позивачем не заперечувались.

Як пояснив представник Укрдержреєстру, наведені численні порушення з боку ОСОБА_1 як начальника державної реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області та як державного реєстратора, який вчиняв реєстраційні дії, дає підстави для висновку про порушення позивачем Присяги державного службовця.

Однак колегія суддів вважає, що даний висновок суперечить наведеним правовим позиціям Верховного Суду України. Як уже зазначалось, Верховний Суд України дійшов висновку, що порушення Присяги державного службовця в розумінні Закону України "Про державну службу" є вчинення державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, скоєння діяння несумісного з займаною посадою. Верховний Суд України зазначив, що порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм, водночас дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Як убачається зі змісту довідки про результати проведення позапланової цільової перевірки діяльності реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 01.09.2014, подання начальника реєстраційної служби ГУЮ у Вінницькій області від 02.09.2014 №3/1127-14 підставою для висновку про порушення позивачем Присяги державного службовця слугували встановлені обставини щодо порушення ним правових актів, які регламентують державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також діяльності державної реєстраційної служби. Разом з тим під час перевірки не було встановлено скоєння проступку, що свідчило б про порушення позивачем етичних (моральних) норм. Тобто в даному випадку йдеться про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, пов'язаного з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області та державного реєстратора цієї реєстраційної служби.

Слід взяти до уваги й те, що всупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо обов'язкового проведення ретельного службового розслідування для встановлення вчинення державним службовцем дисциплінарного правопорушення, наслідком чого є припинення державної служби за порушення Присяги, Укрдержреєстром не було проведено службового розслідування відповідно до "Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування".

Крім того, наказ про звільнення позивача за порушення Присяги було прийнято під час його тимчасової непрацездатності.

Обґрунтовуючи незаконність наказу від 02.09.2014 №823/к, позивач зазначає про неврахування тієї обставини, що він 02.09.2014 перебував на лікарняному, тому звільнення відбулось з порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Позивачем додано до матеріалів адміністративної справи листки непрацездатності: серія АГІ №649423 про звільнення від роботи у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні з 02.09.2014 по 15.09.2014, стати до роботи - 16.09.2014; серія АГІ 455566 про звільнення від роботи в зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні з 16.09. 2014 по 26.09.2014, стати до роботи - 27.09.2014.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за порушення Присяги вчинено всупереч правовій позиції Верховного Суду України щодо дотримання рівня юридичних гарантій захисту прав позивача та без дотримання порядку притягнення до відповідальності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07. 2010 №2464-VI та "Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №439 позивачу гарантована відповідна компенсація у в'язку з тимчасовою втратою працездатності.

У поданні начальника реєстраційної служби ГУЮ у Вінницькій області від 02.09.2014 №3/1127-14 зазначалось про тимчасову непрацездатність позивача, однак ця обставина під час звільнення Головою Укрдержреєстру врахована не була.

На думку суду, наведене дає підстави для висновку, що Укрдержреєстром під час видання оскаржуваного наказу від 02.09.2014 №823/к про звільнення позивача відповідно до пункту 6 частини першої статі 30 Закону України "Про державну службу" не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цього наказу, без урахування права особи брати участь у процесі прийняття рішення, недобросовісно та непропорційно, оскільки не було враховано тимчасову непрацездатність позивача під звільнення позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що наказ Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к видано з порушенням вимог Закону України "Про державну службу", з урахуванням правових позицій Верховного Суду України щодо звільнення державного службовця з підстав порушення ним Присяги, відповідно позовна вимога про його визнання протиправним та скасування підлягає задоволенню.

Крім іншого, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Укрдержреєстру від 29.08.2014 №499 "Про проведення позапланової цільової перевірки роботи реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області". Зі змісту цього наказу вбачається, що перевірку призначено в зв'язку зі зверненням громадянина України від 15.08.2014.

Відповідно до пункту 4 статті 7-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 10 "Положення про Державну реєстраційну службу України" передбачено, що Голова Укрдержреєстру: в межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Укрдержреєстру та структурних підрозділах територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують здійснення повноважень Укрдержреєстру, Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту з питань, що належать до сфери діяльності Укрдержреєстру (підпункт 4).; підписує накази Укрдержреєстру (підпункт 30); здійснює інші повноваження, визначені законом (підпункт 33).

Згідно з пунктом 1.3 "Порядком проведення Державною реєстраційною службою України перевірок діяльності реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України" позапланові цільові перевірки проводяться за дорученням Голови Укрдержреєстру без попереднього повідомлення реєстраційних служб в разі, зокрема обґрунтованого звернення фізичних та юридичних осіб про порушення реєстраційними службами вимог нормативних приписів актів законодавства.

До матеріалів справи додано лист від 15.08.2014 ОСОБА_2, 24357, АДРЕСА_1, адресований Голові Укрдержреєстру, в якому йдеться про корупцію в Тростянецькій районній реєстраційній службі та вимагається належно відреагувати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" в зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги (частина друга). Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (частина третя).

Суд погоджується з доводами позивача, що звернення від 15.08.2014 не відповідає вимогам частини другої статті 5 зазначеного Закону, оскільки в зверненні відсутні ім'я, по батькові заявника, а лише вказані ініціали ОСОБА_2

Однак, на думку суду, наведений формальний недолік не є підставою для висновку про протиправність призначення Головою Укрдержреєстру відповідно до оскаржуваного наказу від 29.08.2014 №499 позапланової цільової перевірки роботи реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області. При цьому судом враховано, що Голова Укрдержреєстру, здійснюючи керівництво державним органом, зобов'язаний належно реагувати на звернення осіб, надаючи при цьому перевагу змісту над формою.

Позивачем додано довідку Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 09.09.2014 №1127 про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована АДРЕСА_2 та вибула в АДРЕСА_3 17.03.1999. На даний час на території Новоободівської сільської ради ОСОБА_2 не зареєстрована та не проживає. Також додано копію листа-повідомлення ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) від 09.09.2014, в якому Голова Укрдержреєстру повідомляється, що ОСОБА_2 жодної скарги не писала.

Суд вважає, що наведені письмові докази не є достатніми для висновку стосовно протиправності наказу від 29.08.2014 №499. Крім того, зі зверненням від 15.08.2014 до Голови Укрдержреєстру зверталась особа ОСОБА_2, адреса проживання, якої АДРЕСА_1. Водночас у довідці Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 09.09.2014 №1127 йдеться про ОСОБА_2, яка мешкала по АДРЕСА_2. Слід звернути увагу, що позивачем не додано доказів надсилання листа від 09.09.2014 Укрдержреєстру. Клопотань з цього приводу позивачем, його представником не заявлено.

Отже, наказ від 29.08.2014 №499 як акт індивідуальної дії виданий Головою Укрдержреєстру в межах своїх дискреційних повноважень на підставі наведених правових актів. Відповідно вимоги про визнання цього наказу протиправним та його скасування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування наказу Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області 02.09.2014, позивач підлягає поновленню на посаді з наступного дня за днем його звільнення, тобто з 03.09.2014. Відтак підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області саме з 03.09.2014.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи зі змісту позовних вимог суд вважає за необхідне відповідно до наведеної норми вийти за межі позовних вимог, скасувавши й наказ наказу ГУЮ у Вінницькій області від 03.09.2014 №1481/6, яким оголошено наказ Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к про звільнення ОСОБА_1, щодо якого суд дійшов висновку про його протиправність та необхідність скасування.

У матеріалах адміністративної справи міститься довідка ГУЮ у Вінницькій області від 16.10.2014 №43/744, відповідно до якої розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1, розрахованого на підставі "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.20.1995 №100, становить 2012,68 грн. Під час судового розгляду адміністративної справи позивач щодо зазначеної суми заперечень не висловив.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" кількість робочих днів: у вересні - 22; у жовтні - 23; у листопаді - 20.

Вимушений прогул позивача з 03.09.2014 (наступний день за днем звільнення) по 28.11.2014 (дата ухвалення судом рішення) становить: у вересні з 03.09 по 30.09.2914 - 20 днів; у жовтні з 01.10. по 31.10.2014 - 23 дні; у листопаді з 01.11 по 28.11.2014 - 20 днів. Загальна кількість днів вимушеного прогулу - 63 дні.

Середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням 22 робочих днів - середня кількість робочих днів у вересні-листопаді 2014 року становить 91,48 грн. (22+23+20/3=21.67 з округленням 22, середньомісячну 2012,68 / 22 середня кількість робочих днів у вересні-листопаді 2014 = 91,48 грн.)

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 5763,24 грн. (63 дні вимушеного прогулу * 91,48 грн. середньоденна заробітна плата = 5763,24 грн. ).

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з ГУЮ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02.09.2014 по день поновлення на посаді підлягає задоволенню в частині стягнення з ГУЮ у Вінницькій області 5763,24 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.09.2014 по 28.11.2014, за виключенням податків та обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню з суми 5763,24 грн.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Необґрунтованим, на думку суду, є вимога позивача про стягнення з Укрдержреєстру моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. Вимога мотивована тим, що в результаті незаконного звільнення ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, переживання, хвилювання, втрати душевного спокою, змін в загальному душевному настрої, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів порушення прав, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, позивач не обґрунтував принцип визначення грошового еквівалента моральних страждань та не надав доказів в обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо строків звернення до адміністративного суду з даним позовом, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки про порушення прав, інтересів у зв'язку зі звільненням позивач міг дізнатися після ознайомлення 29.09.2014 з наказом ГУЮ у Вінницькій області від 03.09.2014 №1481/6, яким оголошено наказ Укрдержреєстру від 02.09.2014 №823/к про звільнення ОСОБА_1, водночас до суду позивач звернувся 03.10.2014, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, в якому надійшов адміністративний позов.

З наказом Укрдержреєстру від 29.08.2014 №499 позивач ознайомлений 01.09.2014, що підтверджується розпискою про ознайомлення. Строк звернення до адміністративного суду з вимогою про скасування цього наказу сплив 02.10.2014, тобто позивач звернувся до суду з цією позовною вимогою з пропущенням одного дня. Однак відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки він був тимчасово не працездатний з 02.09.2014 по 26.09.2014, у тому числі перебував на стаціонарному лікуванні з 16.09.2014 по 26.09.2014 (листки непрацездатності (АГІ №649423, АГІ 455566).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI. Оскільки відповідачем не надано доказів понесення документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної реєстраційної служби України від 02 вересня 2014 року №823/к "Про звільнення ОСОБА_1".

Скасувати наказ Головного управління юстиції у Вінницькій області від 03 вересня 2014 року №1481/6 "Про оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області з 03 вересня 2014 року.

Стягнути з Головного управління юстиції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2014 року по 28 листопада 2014 року в розмірі 5763,24 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 24 коп.).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області з 03 вересня 2014 року та в частині стягнення з Головного управління юстиції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2014 року по 28 листопада 2014 року в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді Н.А. Добрівська

Т.І. Шейко