Ухвала суду № 41776154, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/47161/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіЮрченко В.П.суддів Сіроша М.В. Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСкадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 24.02.2014та постанову Херсонського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014у справі №821/4721/13-аза позовомСелянського (фермерського) господарства «Таврія» доСкадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області пропро визнання дій протиправними та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Таврія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати дії Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області щодо проведення зустрічної звірки та складання акту за її наслідками - протиправними, а також скасувати рішення від 28.11.2013 року № 2 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 вказаний позов задоволено частково, скасовано спірне рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 28.11.2013 року № 2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у даній справі, скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки та складання акту за її наслідками та закрито провадження в цій частині. В іншій частині постанову Херсонського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач протягом 2012 - 2013 років зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку та з 01.01.2009 року є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ;

- 14.11.2013 податковим органом складено акт № 19/22/14128519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ «Таврія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, за висновками якого СФГ «Таврія» в період з 01.10.2012 по 30.09.2013 не є виробником сільськогосподарської продукції, не є посередником з операцій з купівлі - продажу, оскільки придбання документально не підтверджено, тому у підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами - покупцями в розумінні ст.134 та ст.185 Податкового Кодексу України, як наслідок надавав послуги по формуванню «незаконного» податкового кредиту іншим СГД та відповідно «незаконно» формував витрати.

В результаті неправомірного знаходження на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість з 01.10.2012 декларуванням показників по скороченій декларації за період з 01.10.2012 по 30.09.2013 відповідно до п. 209.1, п.209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

В порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 209.1, п.209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України СФГ «Таврія» завищено податкові зобов'язання з ПДВ по спеціальній декларації за перевіряємий період з 01.10.2012 - 30.09.2013 всього у сумі 2813858 грн.

- на підставі акту № 19/22/14128519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ «Таврія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та у відповідності до вимог п. «г» 184.1 ст. 184 ПК України контролюючим органом прийнято рішення від 28.11.2013 № 2 про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ.

Судами також було встановлено та підтверджується доказами у справі, що рішення від 28.11.2013 № 2 було прийнято виключно на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.11.2013 № 19/22/14128519.

Задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення, суди визнали необґрунтованим та неправомірним прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - позивача на підставі висновків податкового органу про неможливість здійснення позивачем господарської діяльності у період з 01.10.2012 по 30.09.2013, що ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки зроблені без дослідження первинних бухгалтерських документів.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. «г» 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відтак, приймаючи до уваги, що підставою анулювання реєстрації платником ПДВ є відсутність постачання/придбання товарів з метою формування податкового кредиту/зобов'язання, а також, враховуючи, що правомірність формування податкового кредиту/зобов'язання потребує дослідження витрат з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є безумовним доказом, як наслідок належним і допустимим, на підставі якого відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини.

Водночас, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на прийняття рішення на підставі висновків, що не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших доказах, які підтверджують викладені факти.

Надаючи оцінку обставинам справи, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно звернули увагу, що висновки органу контролю зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб'єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність обґрунтованості здійснення анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що спірне рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування спірного рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія судів також зазначає, що касаційний перегляд справи здійснювався в межах доводів касаційної скарги податкового органу, а тому, судове рішення суду апеляційної інстанції, яким закрито провадження по справі в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення зустрічної звірки та складення акту за її наслідками не переглядалось.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та постанову Херсонського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Юрченко В.П. СуддіСірош М.В. Усенко Є.А.