Ухвала суду № 41776112, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/44340/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Лакма» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Лакма» до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Лакма» звернулось до суду з позовом до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, публічне акціонерне товариство «Лакма» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що між АБ «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру») та закритим акціонерним товариством «Лакма» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Лакма») 02 липня 2008 року укладено кредитний договір.

Для забезпечення вищезазначеного кредитного договору 02 липня 2008 року укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з кредитного договору та додаткових умов до нього, предметом іпотеки є цілісний майновий комплекс загальною площею 17007, 10 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська,12, що належить іпотекодавцю на праві власності.

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» звернулось з позовом до господарського суду м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою господарського суду м. Києва від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки (цілісний майновий комплекс загальною площею 17007, 10 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська,12) та визнано за публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» право власності на нього.

Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» 03 грудня 2012 року звернулось до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно (цілісний майновий комплекс загальною площею 17007, 10 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська,12).

Відповідачем 25 грудня 2012 року прийняте рішення про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» на вищезазначене нерухоме майно.

Вважаючи таке рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 2.2 вищезазначеного Тимчасового положення передбачено, що заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідно до пункту 3.10 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав.

Додатком 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав встановлений Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема: рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв правомірно та в межах повноважень, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно за публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» відбулася на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є правовстановлюючим документом відповідно до вимог чинного законодавства.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Лакма» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Лакма» до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: