Ухвала суду № 41776061, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/9991/74048/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-16000/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лінде Газ Україна»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Лінде Газ Україна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Лінде Газ Україна») звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 №0000382307/3.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Лінде Газ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт від 31.05.2010 №4183/23/05761850.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000212307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем - 103588,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 207177,21 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000212307/0 в адміністративному порядку, податковим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0000212307/1 та від 13.09.2010 №0000212307/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем - 103588,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 207177,21 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 №0000382307/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем - 69059,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 138118,14 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 13.1 ст. 13, п. 13.2 ст. 13, п. 16.3 ст. 16 та п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і ст. 22 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу», оскільки позивачем під час виплати нерезиденту доходу з джерелом його походження з України не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів від їх суми та за їх рахунок за ставкою у розмірі 15 % у сумі 103588,61 грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року в сумі 45928,26 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 57660,35 грн. Проте, за результатами розгляду повторної скарги ДПА України, податковий орган змінив свої висновки щодо встановленого порушення, зазначивши, що платежі, сплачені позивачем контрагенту-нерезиденту, є роялті у розумінні ст. 12 вказаної Конвенції і тому підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 10 %. Відповідно, з цієї причини, акт перевірки містить посилання на порушення позивачем ст. 22 Конвенції, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ст. 12 та ст. 24 вищезазначеної Конвенції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем отримано від компанії Linde Gas Romania SRL інформацію промислового та комерційного досвіду, використання якої при здійсненні господарської діяльності дозволило отримати комерційний ефект.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Словацької Республіки 23.01.1996 підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка набула чинності для України 22.11.1996 (далі по тексту - Конвенція).

Таким чином, при оподаткуванні доходів, отриманих нерезидентом, застосовуються правила, встановлені міжнародним договором.

Так, згідно пп. b п. 2 ст. 24 Конвенції у випадку Румунії подвійне оподаткування усувається таким чином: b) якщо резидент Румунії отримує статті доходу, які згідно з положеннями ст. ст. 10, 11 і 12 можуть оподатковуватись в Україні, Румунія дозволяє вирахування з податку на доход такого резидента суми, що дорівнює податку, який сплачується на Україні.

Стаття 12, в свою чергу, передбачає порядок оподаткування роялті - платежів будь-якого виду, що одержуються як компенсація за використання або за право використання будь-яких авторських прав на літературні твори, твори мистецтва і науки, включаючи кінофільми або фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення, на будь-який патент, торгову марку, винахід або модель, схему, секретну формулу або процес, або за використання, або за надання права використання будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання, або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду (п. 3 ст. 12 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним власником цих роялті.

Також наведено визначення терміну «роялті» у п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

З аналізу наведених норм вбачається, що роялті є платежами, пов'язаними з інтелектуальною власністю, які сплачуються за користування або за надання права на користування об'єктом права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності (авторське право) підтверджується певними угодами.

Згідно положень ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Проте, відповідачем не доведено, що за контрактами №73626 від 03.11.2007 та №29R від 01.04.2008 позивач нараховував та виплачував компанії «Gas Romania SRL», саме роялті - винагороду за користування об'єктом права інтелектуальної власності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров