Ухвала суду № 41775940, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/25680/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Литвиненка С.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон-ЛТД" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

у справі № 2а-964/10/0170

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2009 № 0000402300/0, від 06.10.2009 № 00000402300/2 і № 0008332300/2, від 04.12.2009 № 0000402300/3 та № 0008332300/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0000402300/3 та № 0008332300/3; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» (далі - ТОВ «Лік Груп») підтверджується документально, тоді як перекладення на позивача негативних наслідків за правопорушення, допущені його контрагентом, є неприпустимим.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що первинні документи, підписані не уповноваженою особою, не мають підтверджувальної сили первинних документів, а тому не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку та підтверджувати право позивача на валові витрати та податковий кредит.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд з метою дослідження апеляційним судом наявних у справі доказів у контексті з'ясування реальності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Лік Груп».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердженості відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лік Груп» за період з 01.07.2007 по 31.03.2008, оформлену актом від 31.03.2009 № 163/23-1/33870514. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення 04.12.2009 № 0000402300/3, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 398 380,88 грн. (у тому числі 265 587,25 грн. за основним платежем та 132 793,63 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0008332300/3 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 497 975,91 грн. (у тому числі 331 983,94 грн. за основним платежем та 165 991,97 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем даних податкового обліку (валових витрат та податкового кредиту) за операціями з придбання у ТОВ «Лік Груп» товарів та робіт. При цьому ДПІ посилається на наявність ознак анонімного контрагента у діяльності цього постачальника, засновник та директор якого ОСОБА_2 заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності названого товариства, не підписував складені від його імені первинні документи та не уповноважував інших осіб на відповідне підписання.

Наведені обставини, разом з фактом визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лік Груп» згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 4133/08, а також анулюванням реєстрації ТОВ «Лік Груп» платником ПДВ за актом податкового органу від 24.02.2009 № 6882, були розцінені податковим органом як невідповідність витрат платника за розглядуваними операціями критерію документальної підтвердженості.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у періоді, охопленому перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виконання розглядуваних операцій порядок відображення витрат у податковому обліку платника було визначено у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

При цьому слід зазначити, що у випадку реальності господарських операцій висновок про недостовірність податкових накладних, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться в установчих документах постачальників їх керівниками, не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. Підписання документів неповноважною особою не виключає реальність виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Неприпустимим є позбавлення платника права на податкову вигоду з формальних підстав в зв'язку з тим, що первинні документи підписані не уповноваженими особами, й за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про цей факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.

А відтак, як вірно наголошує скаржник у поданій касаційній скарзі, при вирішенні цього спору апеляційний суд не повинен був обмежуватися формальною невідповідністю поданих позивачем первинних документів (складенням яких опосередковувалися спірні операції з поставки підрядних робіт та товарів позивачеві) вимогам закону з огляду на їх підписання неуповноваженою особою, а мав дослідити ці первинні документи на предмет відповідності їх змісту реальним фактам господарської діяльності, перевіривши фактичне виконання спірних операцій та їх відображення Товариством у податковому обліку у відповідності з дійсним економічним змістом. Також суду слід було перевірити, чи знав позивач про підписання первинних документів від імені ТОВ «Лік Груп» невстановленою особою, з'ясувавши у який спосіб були налагоджені господарські зв'язки позивачем з цим контрагентом, яким чином відбувалося прийняття робіт та підписання первинних документів за фактом поставки товарів та робіт, яким чином позивач перевіряв наявність повноважень у осіб, що діяли від імені ТОВ «Лік Груп».

Допущені апеляційним судом порушення процесуальних правил, що виявилися у невстановленні обставин, що входять до предмета доказування у справі, є підставою для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду та направлення справи до цього ж суду для усунення вказаних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон-ЛТД" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-964/10/0170 скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько