Постанова № 41775865, 05.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 11:12 № 826/16783/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К,М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків

фінансових послуг

про визнання протиправною та скасування постанови № 96/17-4/20 від

26.09.2014

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ГРАВЕ Україна Страхування життя» (надалі – позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 26.09.2014 № 96/17-4/20 про застосування штрафу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.11.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Представник під час розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що товариством не було порушено норм чинного законодавства, а відтак, відсутні підстави для застосування щодо позивача штрафних санкцій, а тому, постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Інспекційною групою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг проведена позапланова безвиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя» щодо дотримання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

За результатами перевірки інспекційною групою складено акт позапланової безвиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя» № 117/17-4 ФМ від 27.08.2013, згідно якого було встановлено наступні порушення товариством вимог нормативно-правових актів:

- п.3 ч. 2 ст. 6 Закону в частині невиконання обов’язку щодо забезпечення виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, після їх проведення;

- п. 15 Порядку взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2010 р. № 747, в частині невиконання обов’язку виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу з початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після їх проведення;

- п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону в частині невиконання обов’язку щодо забезпечення реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення;

- п. 7.5 розділу 7 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг від 05.08.2003 № 25, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 р. за № 715/8036 в частині не виконання суб’єктом первинного фінансового моніторингу обов’язку реєструвати фінансову операцію в порядку установленому законодавством;

- підпункту а) п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону в частині повідомлення Спеціального уповноваженого органу про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або проведення;

На підставі акта перевірки відповідачем 26.09.2014 складено постанову № 96/17/20 про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом про фінансуванню тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, якою застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 34000,00 грн.

Вважаючи дану постанову протиправною, такою, що прийнята без урахування фактичних обставин справи та порушує права позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом, який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон № 249-IV).

Відповідно до ст. 15 Закону № 249-IV фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) та має одну або більше ознак, визначених цією статтею.

Тобто, даною статтею передбачено обов’язкова наявність хоча б однієї з таких ознак: переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку; зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню; зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі; зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття; переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту); обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу; проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не депонованими в депозитарних установах; проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред'явника; здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі; проведення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена; одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії); проведення страхової виплати або страхового відшкодування; виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартні ігри; здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг; надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної установи, в один і той самий день декілька разів, за умови, що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 19 Том І), зокрема, фінансових операцій від 07.02.2014, 19.05.2011, 31.08.2011, 09.12.2011, 31.05.2012 та 07.03.2012, здійсненні вони на перерахунок страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії).

Між позивачем (цедентом) та АТ «Грацер Вексельзайтіге Ферзіхерунг Акцієнгезельшафт» (перестраховиком) укладено договори про перестрахування договорів зі страхування життя б/н від 17.04.2000 року та від 30.12.2005 року, згідно умов яких позивач сплачує перестраховику перестрахові премії, які перестраховик погоджується приймати, а перестраховик здійснює виплату на користь товариства перестрахового відшкодування у строки та порядку, визначені договорами перестрахування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 5 Закону № 249-IV суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

Стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі – Закон № 85/96-ВР) визначає поняття страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 12 Закону № 85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно ст. 10 Закону № 85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Враховуючи положення статей 10, 12 Закону № 85/96-ВР перестраховим платежем є плата за перестрахування, яку перестрахувальник зобов’язаний внести перестраховику згідно з договором перестрахування.

За таких обставин, операції, зазначені в оскаржуваній постанові є операціями по сплаті позивачем перестрахової премії перестраховику згідно з умовами договорів перестрахування, а отже, дані фінансової операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Зважаючи, що чинним законодавством встановлено обставини та умови, за наявності яких суб’єкти первинного моніторингу зобов’язані здійснювати фінансовий моніторинг у встановлений законодавством спосіб, враховуючи, що позивачем відсутність в його діях порушень норм чинного законодавства не спростовано, суд приходить до висновку про правомірність прийнятої постанови.

Стосовно посилань позивача щодо безпідставності та незаконності проведення перевірки, то вони спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 п. 1.6 Порядку проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 26 від 05.08.2003, позапланові перевірки можуть проводитись Нацкомфінпослуг за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Порядком, зокрема, письмового повідомлення про ознаки порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки стало отримання Нацкомфінпослуг листів від Державної служби фінансового моніторингу України з інформацією щодо ймовірних фактів порушення ПрАТ «ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя» вимог порядку Реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають первинному фінансовому моніторингу, що вбачається судом правомірними діями з боку позивача за обґрунтованих на те підстав.

Оскільки, судом встановлено наявність умов щодо обов’язкового фінансового моніторингу при здійсненні позивачем фінансових операцій від 07.02.2014, 19.05.2011, 31.08.2011, 09.12.2011, 31.05.2012 та 07.03.2012, та, як наслідок, наявність невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог Закону № 249-IV та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак – відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 250 Господарського кодексу України є помилковими, враховуючи наступне.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 3 цього Кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню; доходів, одержаних злочинним шляхом» позивач виконує делеговані державою функції суб'єктів первинного фінансового моніторингу, головною метою яких є запобігання та протидія запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом. Суд вважає, що ці функції не можна ототожнювати із господарською діяльністю - суспільним виробництвом, спрямованим на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виконання позивачем функцій суб'єктів первинного фінансового моніторингу належить до публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Суд зазначає, що за змістом наведених норм, предметом їх регулювання є відносини не господарсько-правового, а публічно-правового характеру, а тому передбачена ними відповідальність також є публічно-правовою. Отже, необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна Страхування життя» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна Страхування життя» (код ЄДРПОУ 25399836) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 (тисячу шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський