Постанова № 41775735, 29.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року о/об 13 год. 49 хв.Справа № 0870/6264/12 СН/808/31/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення одержаної допомоги по безробіттю,

за участю представників :

позивача - Колокол Оксана Олександрівна (дов. №6022/01-17 від 30.12.2013)

відповідача - ОСОБА_3 (договір №24/07-12/1 від 24.07.2012),

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла за належністю, адміністративна справа за №0870/6264/12 за позовом Запорізького міського центру зайнятості (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ОСОБА_1), у якому позивач просить стягнути з відповідача суму коштів допомоги по безробіттю у розмірі 5 259,68 грн.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач вважає, що ОСОБА_1, відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» належав до зайнятого населення, тому він не мав права на отримання статусу безробітного і, як наслідок, на отримання допомоги по безробіттю, через що відповідач зобов'язаний повернути суму виплаченої йому допомоги по безробіттю. Крім того позивач зазначає, що центром зайнятості вчинялись дії для повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю в добровільному порядку. Відповідач у добровільному вказані кошти не повернув, через що позивач звернувся до суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 26 жовтня 2006 року ОСОБА_1 подано державному реєстратору нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності, отримавши опис документів та довідку з ЄДРПОУ про внесення запису №2 про рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. Вважаючи свою підприємницьку діяльність припиненою у 2006 році, ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м.Запоріжжя, як такий, що шукає роботу. При підписанні відповідачем заяви на надання статусу безробітного з виплатою допомоги, службовою особою центру зайнятості 19 травня 2008 року було сповіщено відповідача, що він має статус приватного підприємця. 26 травня 2008 року відповідач звернувся до державного реєстратора із запитанням з яких причин не внесено запис про припинення підприємницької діяльності і у той же день до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача. Оскільки відповідно до пункту 6.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20 листопада 2000 року наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 (далі - «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності») допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, то перша виплата відповідачу допомоги відбулась 11 червня 2008 року в розмірі 130 грн. 00 коп., тобто вже після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 Крім того, представник відповідача, посилаючись на приписи абз.1 ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" наполягає на тому, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Оскільки ОСОБА_1 не мав прямого умислу на невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними, то стягнення з нього 5 259 грн. 68 коп. одержаної допомоги по безробіттю не є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

19 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи та отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 19 травня 2008 року повідомив позивача про те, що як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом №НТ080519 від 19 травня 2008 року відповідачу надано статус безробітного і, призначено допомогу по безробіттю.

11 січня 2012 року відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення», начальником відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_4, начальником відділу взаємодії з роботодавцями Дєллаловою II.І. та головним спеціалістом юрисконсультом Кульпіною О.В., проведено звірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статус безробітного та виплати йому матеріального забезпечення.

Перевіркою встановлено, що згідно довідки Державного реєстратора Орджонікідзевського району з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований, як приватний підприємець з 25 жовтня 2006 року. Згідно підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 на момент звернення до центру зайнятості та надання статусу безробітного відносився до категорії зайнятого населення (громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю), але даний факт у день відвідування центру зайнятості приховав.

За наслідками перевірки складено Акт «Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття».

Відповідно до Наказу №23 від 19 січня 2012 року Запорізького міського центру зайнятості юридичному відділу наказано відповідно до чинного законодавства вжити заходи по відшкодуванню особою ОСОБА_1 суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 5 259,68 грн.

13 лютого 2012 року Запорізьким міським центром зайнятості відносно ОСОБА_1 складено претензію про відшкодування безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 5259,68 грн.

Відповідно до запису №1 від 25 жовтня 2006 року довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_1 25 жовтня 2006 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець за адресою: 69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця 20009670715.

В записі №2 від 26 жовтня 2006 року державним реєстратором зазначено «внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності».

Записом №3 26 травня 2008 року вищевказаної довідки зазначено «державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням».

Крім того, судом досліджено копію опису документів, що надаються фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 державному реєстратору від 26 жовтня 2006 року, копію довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06 жовтня 2010 року вих.№7845/17/1-122.

Перевіривши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності визначає Закон України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01 березня 1991 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги визначає Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19 червня 2003 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02 березня 2000 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частини 11-20 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачають активні дії фізичної особи - підприємця.

Судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №12656951 від 06 2012 року (а.с. 18).

Відповідно до запису №1 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_1 25 жовтня 2006 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець за адресою: 69000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця 20009670715.

В записі №2 державним реєстратором зазначено «внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності».

Записом №3 вищевказаної довідки зазначено «державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Таким чином, на день подачі заяви про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю 19 травня 2008 року ОСОБА_1 мав статус фізичної особи - підприємця.

Судом досліджено Витяг із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 (ПК №085506308051200001), в якому зазначено про надання 19 травня 2008 року відповідачу статусу безробітної Наказом №НТ080519. Наказом №НТ080519 від 19 травня 2008 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю. Наказом НТ080519 розпочато виплату допомоги по безробіттю. 19 травня 2009 року відповідно до наказу №НТ090519 вплати по безробіттю відповідачу припинено. Наказом №НТ090522 від 22 травня 2009 року знятий з обліку у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості.

Виплата платежів підтверджується дослідженими у суді Додатком до ПК про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі.

Отже, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_6 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Отже, ОСОБА_6 не мав права на отримання соціальної послуги як працевлаштована особа і, будучи само зайнятою особою, зловживаючи своїми правами застрахованої особи, безпідставно отримав соціальну послугу.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Таким чином, на час видання наказу НТ080519 про надання статусу безробітного відповідач відносився до зайнятого населення. 26 травня 2008 року, після отримання статусу безробітного, відповідачу стало відомо про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення його діяльності, як фізичної особи - підприємця. ОСОБА_6 в порушення статті 36 наведеного вище Закону не звернувся до центру зайнятості для подачі виявлених відомостей, а здійснив заходи щодо припинення підприємницької діяльності для отримання допомоги по безробіттю. Тому в даному випадку дії відповідача необхідно визначити як умисні.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вказано у статті 5 Закону України «Про соціальні послуги», перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади. Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про соціальні послуги» особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу визначає Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затверджений Наказом Міністерство праці та соціальної політики України № 307 від 20 листопада 2000 року.

Згідно з пунктом 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Судом досліджено претензію позивача (вих.№621/07-04 від 13 лютого 2012 року), згідно якої відповідачу пропонувалось самостійно відшкодувати 5259,68 грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №12656951 від 06 січня 2012 року ОСОБА_1 з 25 жовтня 2006 року по 26 травня 2008 року мав статус фізичної особи-підприємця.

Суд звертає увагу на те, що особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того чи отримують вони дохід від такої підприємницької діяльності чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, наявність чи відсутність умислу при отриманні допомоги по безробіттю особою яка є зайнятою не впливає на відповідальність зокрема на повернення такої допомоги, оскільки законодавством України чітко передбачено, що допомога по безробіттю виплачується виключно не зайнятим особам.

На момент розгляду спору відповідач добровільно не сплатив 5259,68 грн. безпідставно одержаної допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення 5 259,68 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Запорізького міського центру зайнятості є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму коштів допомоги по безробіттю у розмірі 5259,68 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 68 копійки), яку перерахувати на користь Запорізького міського центру зайнятості на рахунок одержувач: Запорізький міський центр зайнятості, Код ЄДРПОУ 20482573, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО: 813015, р/р 37172002004384.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов