Рішення № 41775048, 26.11.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17951/14-ц

Провадження № 2/521/6885/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Коблової О.Д.,

при секретарі судового засідання - Гончарук Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання своєї малолітньої онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її донька ОСОБА_6 - мати малолітньої ОСОБА_5 Після її смерті малолітня дитина залишилася проживати із бабусею за місцем її проживання. Позивач створила всі умови для проживання дитини, доглядала за нею, виховувала, опікувалася нею та матеріально забезпечувала. Однак, 21 липня 2014 року відповідач ОСОБА_2 самовільно змінив місце проживання малолітньої дитини, силоміць забрав плачучу дитину від бабусі та переїхав мешкати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1. З того часу відповідач категорично відсторонив бабусю від участі у спілкуванні та вихованні дитини. Не виконував висновок органу опіки та піклування від 18.08.2014 року № С-1107/06-07, в якому було рекомендовано порядок участі бабусі у вихованні малолітньої ОСОБА_5.

Посилаючись на вказані обставини та на вимоги ст.161 СК України, позивачка просила суд визначити місце проживання своєї малолітньої онуки із нею.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення.

Представник третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов не визнав, заперечував проти його задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Матір'ю дитини була ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Батьком дитини записаний ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_6 малолітня дитина мешкала разом із своєю бабусею по лінії матері - ОСОБА_1.

В липні 2014 року відповідач ОСОБА_2 самовільно змінив місце проживання малолітньої дитини та переїхав із нею до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2. З того часу відповідач створює перешкоди у спілкуванні бабусі разом із онукою.

18.08.2014 року відділом опіки та піклування Малиновської районної адміністрації м. Одеси, у присутності відповідача, було постановлено висновок «Про розгляд питання щодо встановлення порядку участі бабусі - ОСОБА_1 у вихованні онучки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1», за яким заява позивача була задоволена, та був затверджений наступний порядок у вихованні малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:

1.1. Зустріч та спілкування дитини разом з бабусею кожного вівторка з 8.30 годин до 20 годин четверга.

1.2. Під час літнього оздоровлення, а саме липень місяць проведення оздоровлення та активного відпочинку разом з бабусею.

1.3. Рекомендувати батькові та бабусі малолітньої всі питання стосовно виховання дитини вирішувати мирним шляхом.

Вказаний висновок відповідачем не виконувався, про що були складені акти.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом відділу забезпечення прав дітей та організаційно-кадрової роботи служби у справах дітей Одеської міської ради Карнаєвою А. В. 10.09.2014 року, позивач проживає у самостійній чотирьохкімнатній квартирі, загальною площею 151,7 кв.м, квартира розташована на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку, в цілому складається з чотирьох житлових кімнат площею 90,6 кв.м, коридору, кухні, а також, сумісного санвузла. В квартирі позивач мешкає сама, та до 21.07.2014 року там мешкала її онука, малолітня ОСОБА_5

Квартира у задовільному стані, обладнана усіма необхідними приладами, електро та водопостачанням, каналізацією, окремою котельною. В квартирі тепло, затишно, для дитини виділені кімнати площею 23,1 кв.м та 37,6 кв.м, в однієї з них обладнане місце для відпочинку дитини, в другій зроблена спеціально устаткована кімната для ігор та розвитку онуки.

Позивач має гарне матеріальне становище, в мене декілька власних квартир та власний будинок, машину, дачу, працюю приватним підприємцем, матеріально забезпечена. Відповідач ніде не працює, отримує соціальні виплати на дитину та пенсію по втраті годувальника, зареєстрований з батьками та братом, які, відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_2, складеного головним спеціалістом відділу забезпечення прав дітей та організаційно-кадрової роботи служби у справах дітей Одеської міської ради Карнаєвою А. В. 10.09.2014 року, фактично проживають разом у квартирі, загальною площею 52.10 кв.м, розташованої на 4-му поверсі 4-х поверхового будинку, в цілому складається з трьох житлових кімнат площею 37.70 кв.м, коридору, кухні, а також, сумісного санвузла. В квартирі немає спеціально обладнаного міста для відпочинку, ігор, розвитку. Ліжко дитини знаходиться в спальній кімнаті батьків Відповідача.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.11.2014 року № 4506/01-20, виходячи із інтересів дитини, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом із бабусею - ОСОБА_1.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Однак, відповідно до частин 9 та 10 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Так, згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 СК України «якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них».

Згідно ч. 1 ст. 162 СК України «якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання».

Таким чином, законодавством України закріплено право позивача на спілкування зі своєю онукою та право брати участь у її вихованні.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

При вирішенні цього спору суд виходить із принципу максимально можливого урахування інтересів дитини, який закріплено СК України та Конвенцією про права дитини.

З урахуванням інтересів дитини, суд належно оцінює матеріальне становище сторін, створення всіх умов для дитини за адресою мешкання позивача, необхідність в лікуванні та медичному спостереженні за малолітньою, а також приймає до уваги самовільне змінення місця проживання дитини відповідачем.

Керуючись ст. ст. 161, 162 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з бабусею ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.Д. Коблова