Ухвала суду № 41774474, 04.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 грудня 2014 року Справа № 902/904/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Адлєр"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014у справі№902/904/14за позовомПАТ "Зернопродукт МХП"до (третя особаприватного підприємства "Адлєр" - ВДВС Літинського РУЮ Вінницької області)про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна зобов'язання звільнити майно з-під арешту та зняти заборону на його відчуженняВ С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з п.1 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як роз'яснено у п.п.2.10,2.11 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Зокрема, за поданим у здійсненні виконавчого провадження позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту (ст.60 Закону України "Про виконавче провадження") судовий збір сплачується таким чином, як зазначено в абзаці першому цього підпункту. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідачем рішення та постанова оскаржуються повністю, тобто як в частині задоволення позовних вимог майнового характеру (про визнання права власності на майно) та немайнового характеру (про зняття арешту з частини спірного майна), так і в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог немайнового характеру (про зобов'язання звільнити частину майна з-під арешту та зняти заборону на відчуження майна). Відтак, судовий збір при поданні касаційної скарги у даній справі має сплачуватися як в частині оспорювання результатів розгляду позовної вимоги майнового характеру, так і двох позовних вимог немайнового характеру.

Таким чином, необхідна до сплати сума судового збору має становити 3037,32 грн., з яких 1332,12 грн. складає судовий збір по вимозі майнового характеру (про визнання права власності на майно) виходячи з вартості спірного майна згідно специфікації (а.с.40 том 1), 852,60 грн. - судовий збір по вимозі немайнового характеру (про зняття арешту), а також 852,60 грн. - судовий збір по вимозі немайнового характеру (про зобов'язання зняти заборону на відчуження майна).

Проте, при поданні касаційної скарги заявником судовий збір сплачено частково, а саме в розмірі 2855 грн., що підтверджується доданим платіжним дорученням №2111 від 06.11.2014.

Отже, скаржником не дотримано норм процесуального закону, що згідно з п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.44, п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Адлєр" на постанову Рівненського Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі №902/904/14 повернути скаржнику, а справу - до господарського суду Вінницької області.

Повернути на користь приватного підприємства "Адлєр" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 2855 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №2111 від 06.11.2014.

Судді:В.Овечкін Є.Чернов В.Цвігун