Ухвала суду № 41774450, 03.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 грудня 2014 року Справа № 917/1892/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін Ю.Строгова (дов. від 10.10.2014), Н. Зорівчак (дов. від 28.11.2014), М. Сундалової (дов. від 28.11.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року у справі № 917/1892/13 за позовом Лубенської районної державної адміністрації до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - відділ Держземагентстсва у Лубенському районі Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 липня 2013 року № 02/80-рш у справі № 02-03-50/46-2013/16-2013/17-2013 (з урахуванням уточнених позовних вимог) з підстав невідповідності закону.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 5 грудня 2013 року (суддя Г. Бунякіна) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року рішення скасовано та в позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний колорит", яке не є учасником судового процесу, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову, яку просить скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 13, 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 15, пункту 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та залишити в силі рішення.

Свої вимоги товариство мотивує тим, що апеляційний господарський суд, приймаючи постанову у спорі про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 липня 2013 року № 02/80-рш, вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" у подальшому позбавлене можливості отримати в оренду земельні ділянки відповідно до положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)" та зобов'язане реалізувати дане право виключно шляхом участі у земельних торгах, що є прямим порушенням норм вказаного Закону.

У судовому засіданні товариство з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" заявило клопотання про відкладення розгляду справи для подання нових доказів та у зв'язку з поданням Лубенською районною державною адміністрацією та відділом Держземагентстсва у Лубенському районі Полтавської області касаційних справ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року, яке колегією суддів залишене без задоволення як безпідставне.

За правилами статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Правовий аналіз наведеної норми процесуального закону свідчить про те, що судовим актом, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та обов'язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судового акта є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому в мотивувальній частині судового акту повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або у резолютивній частині судового акта судом прямо має бути вказано про права та обов'язки цієї особи. Тільки в такому випадку судовий акт порушує не лише матеріальні права особи, а й її процесуальні права. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" Вищим господарським судом України з'ясовано, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 липня 2013 року № 02/80-рш у справі № 02-03-50/46-2013/16-2013/17-2013 з підстав невідповідності чинному законодавству. При цьому ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваної постанови немає будь-яких висновків щодо прав та обов'язків скаржника.

Аналіз статті 107 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" не є належним суб'єктом касаційного оскарження, оскільки в даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

У свою чергу, відсутність підстав для касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду по суті унеможливлює й подальше здійснення даного касаційного провадження та є підставою для його припинення на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, 107, 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Національний колорит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року у справі № 917/1892/13.

Головуючий, суддя М.В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В.І. Студенець