Рішення № 41773385, 28.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-4438/14

Справа №760/13149/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення коштів, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2014 року Позивач звернувся до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги просив стягнути з Відповідача пеню в розмірі 161 273,06 грн., переплачені кошти в розмірі 4004,00 грн., 3% річних в розмірі 749,68 грн., інфляційних витрат в розмірі 2522,52 грн. та сплачений судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2014 року Солом'янським районним судом було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.05.2014 року.

Зазначає, що даним рішенням встановлено, що 31 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Українська будівельна компанія" укладено додаткову угоду до договору № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 22 червня 2005 року, в якій сторони домовилися викласти договір № 87/15-2-19 у новій редакції.

14 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (первісний кредитор) і ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги згідно з договором № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року.

Позивач посилається, що згідно з п. 2.3. договору 87/15-2-19 ЗАТ "Українська будівельна компанія" зобов'язалося передати ОСОБА_1 документи, зазначені в п. 1.3. цього договору, протягом тримісячного терміну з моменту введення об'єкта в експлуатацію за умови сплати повної ціни майнового права, проте Відповідач, протягом трьох місяців з моменту введення будинку в експлуатацію не виконав умови п.п. 1.3., 2.3. даного договору, а тому з останнього має бути стягнуто пеню за прострочення виконання зобов'язання, що передбачено п.4.3. Договору, в розмірі 161 273,06 грн. , що обмежується річним строком позовної давності.

При розрахунку розміру пені, Позивач виходив з того, що про порушення своїх прав з боку Відповідача, Позивач дізнався лише в ході розгляду попередньої справи, тобто справи за його позовом ( 760/21831/13 -ц), що встановлено також рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.2014 року. Тому , на дуку Позивача, пеня має нараховуватися за один рік за наступним розрахунком: 0,1% х 365 днів х 441844,00 грн. = 161273,06 грн.

Крім того, Позивач посилається на та, що 01 вересня 2008 року Київським МБТІ був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, згідно з яким загальна площа квартири становить не 84,97 кв. метри, а 84,2 кв. метри. Тобто різниця становить 0,77 кв. метри та має бути компенсована Позивачу в розмірі 4004,00 грн. відповідно до п. 3.6. Договору 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року.

Також, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 749,68 грн. за період з 01.09.2008 -27.11.2014 р. та інфляційні витрат в розмірі 2522,52 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02.09.2008 -27.11.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили не підлягають оспорюванню чи доказуванню в ході розгляду даної справи, Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з урахуванням поданих уточнень та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність. Зазначив, що встановлений договором (п.4.3 Договору) вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені за не грошове зобов'язання не відповідає змісту поняття пені та її правовій природі як грошової суми, яка сплачується у разі невиконання виключно грошового зобов'язання. Тобто за невиконання не грошового зобов'язання пеня не може стягуватися.

Окрім того, порядок визначення розміру пені у відсотках від ціни продажу майнового права на квартиру, який встановлений Договором (п.4.3 Договору), на думку Відповідача, суперечить чинному законодавству, оскільки пеня встановлюється у відсотках саме від ціни невиконаного зобов'язання, яке, в даному випадку, полягає в передачі документів, а не квартири чи майнових прав на неї.

Також, представник відповідача зазначив, що як вважає Позивач, Відповідач не виконав свого обов'язку з передачі документів, проте ціна цих документів чи ціна їх передачі Договором не визначена і не могла бути визначена, оскільки таке зобов'язання не є грошовим, а тому й порядок розрахунку пені, встановлений Договором (п.4.3 Договору) суперечить нормам ст. 549 ЦК України і не може застосовуватися.

Таким чином, Відповідач вважає, що п.4.3 Договору встановлює порядок стягнення з Позивача пені, який суперечить приписам чинного законодавства України, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того Відповідач вважає, що відповідно до погодженого сторонами п. 3.6. Договору, різниця площі має визначатися виключно у додатковій угоді обома сторонами, а тому позовна вимога Позивач в частині стягнення з Відповідача різниці площі квартири в розмірі 4004,00 грн. не підлягає задоволенню, т.я. позивач з вимогою про укладання додаткової угоди не звертався, порядок сплати таких коштів, що визначений умовами Договору, не узгоджувався зі сторонами.

У зв'язку з викладеним, Відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги Позивача і в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки вони є похідними.

Крім того, Позивач просив застосувати строк позовної давності до вимог в частині нарахування пені, подавши відповідну заяву, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в цій частині, також з даних підстав.

Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.10.2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Українська будівельна компанія» було укладено Додаткову угоду до договору №87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 22.06.2005 року, в якій сторони домовилися викласти договір №87/15-2-19 в новій редакції (а.с.12-15).

За умовами даного Договору ЗАТ «Українська будівельна компанія» зобов'язалося передати ОСОБА_2 майнове право на отримання у власність новозбудованої двокімнатної квартири АДРЕСА_2 і позначений на схемі генерального плану за № 2, що належить ЗАТ «Українська будівельна компанія» згідно договору № 15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по АДРЕСА_2 від 08 вересня 2004 року, укладеному ЗАТ «Українська будівельна компанія» і Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій (договір № 15-5/184), а ОСОБА_2 зобов'язалася сплатити ЗАТ «Українська будівельна компанія» ціну продажу згідно з п. 3.1. цього договору та прийняти майнове право на умовах цього договору.

Рішенням Солом'янського районного суду від 12.03.2014 року було встановлено, що 4 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (первісний кредитор) і ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги згідно з договором № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року, укладеному між первісним кредитором за цим договором та ЗАТ «Українська будівельна компанія», а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за договором купівлі-продажу майнових прав, майнового права на отримання у власність квартири АДРЕСА_2 і позначений на схемі Генерального плану за № 2. Згідно цього договору до нового кредитора переходять усі права і обов'язки первісного кредитора за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі та на умовах, що існують в момент підписання цього договору.

14 грудня 2007 року між ОСОБА_2, ЗАТ «Українська будівельна компанія», ОСОБА_1, у зв'язку з відступленням ОСОБА_2своїх прав за договором № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року ОСОБА_1 та укладенням договору відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року, укладено додаткову угоду № 1/2 до договору № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року, за умовами якого всі майнові права ОСОБА_2 за договором № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року переходять до ОСОБА_1

Також, даним рішенням встановлено, що свідоцтвом про оплату майнового права на квартиру, виданим ЗАТ «Українська будівельна компанія» 10 грудня 2007 року підтверджено факт сплати 100 % вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав № 87/15-2-19 від 22 червня 2005 року в розмірі 441844 гривень, включаючи ПДВ.

З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання по даному договору в повному обсязі.

Відповідно до п.2.3. Договору ЗАТ «Українська будівельна компанія» зобов'язалося передати ОСОБА_1 документи, зазначені в п. 1.3. цього договору, протягом тримісячного терміну з моменту введення об'єкта в експлуатацію відповідно до п. 3.2.6. договору № 15-5/184 за умови сплати повної ціни майнового права.

Згідно п. 1.4. Договору, об'єкт має бути введеним в експлуатацію не пізніше першого кварталу 2007 року.

Рішенням Солом'янського районного суду від 12.03.2014 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Українська будівельна компанія» про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів задоволено частково ,а саме:

зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» передати ОСОБА_1 належним чином оформлений в установленому порядку акт прийому-передачі майнового права на отримання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 протягом 7 днів з моменту набрання рішення суду законної сили;

зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» передати ОСОБА_1 належним чином оформлений в установленому порядку акт прийому-передачі двокімнатної квартири АДРЕСА_1 протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» передати ОСОБА_1 належним чином оформлену в установленому порядку довідку про розрахунки за двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» передати ОСОБА_1 належним чином оформлений в установленому порядку список власників майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» передати ОСОБА_1 належним чином оформлений в установленому порядку технічний паспорт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 протягом 7 днів з моменту набрання рішення суду законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Даним рішенням, зокрема, було відмовлено Позивачу у стягненні пені в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів» з посиланням на те, що порядок стягнення пені врегульовано Договором укладеним між сторонами ( п.4.1., 4.3., п. 2.3. , п. 3.1).

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.3. Договору, у випадку прострочення виконання своїх зобов'язань, згідно п.2.3. цього Договору більш ніж на 3 (три) місяці, ЗАТ «Українська будівельна компанія» сплачує ОСОБА_1 пеню в розмірі 0,1 відсотка від Ціни Майнового права, що зазначена у п.3.1. цього Договору, за кожен день прострочення.

З наданого Позивачем розрахунку заборгованості, який не спростовано Відповідачем вбачається, що розмір пені за умовами Договору № 87/15-2-19 від 31.10.2005 року становить 161 273, 06 грн.

Сторонами визнано в суді, що у передбаченому законом порядку Договір № 87/15-2-19 від 31.10.2005 року та Додаткова угода до нього , чи певні його умови, сторонами не оспорювалися .

Таким чином, посилання Відповідача на те, що умови укладеного між сторонами договору щодо порядку стягнення пені не може бути застосовано до даних правовідносин, суд вважає необґрунтованим.

Як встановлено рішенням суду від 12.03.2014 року, у передбачені строки Відповідач зобов'язання за Договором №87/15-2-19 від 31.10.2005 року та Додаткової угоди до нього належним чином не виконав, а тому вимоги Позивача в частині стягнення на його користь пені в порядку передбаченого п.4.1., 4.3., п. 2.3. , п. 3.1, є обґрунтованими.

Суд вважає, що Позивачем не пропущено строк на звернення до суду з вимогами про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю у один рік до вимог про стягнення неустойки ( пені, штрафу).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, Рішенням Солом'янського районного суду від 12.03.2014 року встановлено, що Позивач дізнався про порушення своїх прав в частині передачі документів після введення будинку в експлуатацію протягом одного місяця, лише в жовтні 2013 року.

Так, вказаним рішенням встановлено, що будинок було введено в експлуатацію 30.12.2008 року, а тому Відповідач мав протягом одного місяця виконати свої зобов»язання, тобто до 31.03.2009 року. Позивач звернувся до суду 09.10.2013 року .

Даним рішенням також встановлено, що про порушення своїх прав Позивач дізнався лише в ході розгляду справи № 760/21832/13-ц .

Таким чином, судом було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин та в силу ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають оспорюванню чи доказуванню в ході розгляду даної справи.

Крім того, в судовому засіданні представник Позивача пояснила, що про те, що будинок введено в експлуатацію 30.12.2008 року, Позивач дізнався в січні 2013 року, тобто в ході розгляду попередньої справи.

З даним позовом про стягнення пені в розмірі 161 273 ,06 грн. Позивач звернувся 20.06.2014 року та розмір пені було взято з розрахунку річного строку позовної давності.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що підстави для відмову в задоволенні позову Позивача про стягнення пені з підстав пропуску строку позовної давності, відсутні.

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 161 273,06 грн.

З урахуванням обставин справи та виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань є значною сумою, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 13439,42 грн. в порядку ч.3 ст.551 ЦК України.

Крім того, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми переплачених коштів в розмірі 4004,00 грн. виходячи з наступного.

Рішенням Солом'янського районного суду від 12.03.2014 року встановлено, що 01 вересня 2008 року Київським МБТІ був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, згідно з яким загальна площа квартира становить не 84,97 кв. метри, а 84,2 кв. метри, житлова 37,3 кв. метри, замість 39,35 кв. метри.

Тобто, площа квартири є меншою на 0,77 кв.м., ніж передбачалася договором.

Згідно п. 3.6. Договору, за умови, якщо площа квартири, підтверджена офіційними даними Бюро технічної інвентаризації м. Києва, виявиться меншою за проектну площу, зазначену в Договорі, Сторони укладають додаткову угоду, в якій визначається різниця площі та додаткова сума, яку ЗАТ «Українська будівельна компанія» повертає надлишок коштів, виходячи із ціни майнового права на квадратний метр площі.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що додаткова угода між ними не укладалася.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, різниця площі має визначатися виключно у додатковій угоді обома сторонами, як це передбачено умовами договору ( п.3.6).

Позивач з даною вимогою до Відповідача в добровільному порядку не звертався.

Позовної вимоги в позові датованому 20.06.2014 року заявлено не було.

Така вимога була заявлена Позивачем в ході розгляду справи по суті та відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України було відмовлено в прийнятті до сумісного розгляду з роз'ясненням права на звернення до суду за загальним правилом.

Такі дії Позивача свідчать про те, що Позивач, посилаючись на умови укладеного договору, як на захист своїх порушених прав так і на необхідність виконання взятих зобов'язань Відповідачем за Договором № 87/15-2-19 від 31.10.2005 року, погодився про необхідність укладання додаткової угоди, як на підставу стягнення коштів у розмірі 4004,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, межі заявлених вимог та те, що на день розгляду справи додаткова угода про повернення Позивачу надлишково сплачених коштів між сторонами не укладалася та не укладена, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення з Відповідача переплати в розмірі 4004,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що з листа №82/02-2014 від 02.06.2014 року надісланого ОСОБА_1 вбачається, що останньому було запропоновано на виконання умов Договору № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31.10.2005 року з'явитися до офісу Відповідача для підписання акту приймання-передачі майнових прав, акту приймання-передачі квартири та для передачі Позивачу документів, передбачених в п. 1.3. Договору, довідку про розрахунки за двокімнатну квартиру , тобто спірну квартиру (а.с.40).

В судовому засіданні представник Відповідача звернув увагу на ту обставину, що після отримання вказаного вище листа,який був направлений на виконання взятих зобов»язань , документів Позивачем отримано не було , в т.ч. довідки про фактичний розрахунок спірної квартири. Вважає, що між сторонами можливо вирішення питання щодо повернення переплачених коштів шляхом укладання додаткової угоди.

Разом з тим, Позивачем даний лист проігноровано та як вбачається з пояснень представника Позивача, між сторонами є спірні питання щодо наявності недоліків та необхідності їх усунення у інвестованому житловому приміщенні, внаслідок чого Позивач відмовляться на підписання будь-яких документів наданих з боку Відповідача.

Суд звертає увагу Позивача на те, що він не позбавлений можливості на звернення до суду з вимогою укласти додатковий договір та стягнути переплачені кошти в порядку передбаченому чинним законодавством та умовами укладеного договору.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від стягнення суми надлишково сплачених коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Згідно ст. 88 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 258, 261, 509, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 628, 656 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія про стягнення коштів, пені , трьох відсотків річних та індексу інфляції , задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія (код ЄДРПОУ 31171267) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) пеню в розмірі 13439,42 грн., судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: