Рішення № 41770712, 01.12.2014, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2672/14-ц

Провадження № 2/515/3123/14

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року. Татарбунарський районний суду Одеської області у складі:

головуючого судді Чебан А.П.

при секретарі Білик М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про скасування записів про арешт іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про скасування записів про арешт іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності, в обґрунтування вимог зазначила, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4. Відповідно до зазначеного заповіту після смерті ОСОБА_4 їй у спадок залишився житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в м.Татарбунари Одеської області. Позивачка вказує, що вона звернулась до нотаріуса щодо відкриття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, однак приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_3 їй в цьому вімовив, з причини наявності запису про заборону на відчуження нерухомого майна та наявність запису про іпотеку нерухомого майна. ОСОБА_1 вважає вищевказані записи незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

28.02.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір іпотеки, як майнове забезпечення кредитного договору № 014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року. Позивачка вказує, що відповідно до вищевказаного договору, який був посвідчений державним нотаріусом Татарбунарсьткої державної нотаріальної контори, Єпішкіною С.В. на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в м.Татарбунари Одеської області був накладений арешт, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчужень під № 782 від 28.02.2007 року та внесено запис про Державний реєстр іпотек.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.09.2010 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнено та стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року в сумі 113 919,57 грн.

Позивачка зазначає, що 12.04.2011 року Апеляційним судом Одеської області вищевказане рішення скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 113 919,57 грн. та судові витрати в сумі 1259,20 грн. Цього ж дня по вищевказаній справі був виданий виконавчий лист № 2-421/10 р.

28.12.2014 року державним виконавцем ВДВС Татарбюунарськго РУЮ Одеської області, Ющенком І.П. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 32586360.

Оскільки на сьогоднішній день спір про стягнення кредитної заборгованості та виконання рішення завершено, договір іпотеки припинив свою дію, однак записи про іпотеку та заборону на відчуження щодо житлового будинку банком не скасовано, позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання спадщини, тому просить скасувати в судовому порядку запис про заборону відчуження та запис про іпотеку на житловий будинок та господарські споруди за адресою АДРЕСА_2 м.Татарбунари Одеської області.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, в своїх письмових запереченнях проти позовних вимог зазначив, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір від 26.02.2007 року та Договір іпотеки від 28.02.2007 року. Оскільки на час слухання справи існує боргове зобов'язання перед банком, неможливо скасувати запис про заборону відчуження та запис про іпотеку, так як це являється предметом іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів сторін, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Листом приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 28.10.2014 року підтверджується, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.7), а саме на житловий будинок , що розташований по АДРЕСА_3 в м.Татарбунари Одеської області у зв'язку з наявністю заборонини відчуження нерухомого майна в Реєстрі заборон та зареєстрованої іпотеки в Державному реєстрі іпотек (а.с.6).

Реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі підтверджується Витягом від 28.10.2014 року (а.с.8).

Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 була майновим поручителем за кредитним договором №014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року, що був укладений між Банком та ОСОБА_1. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 28.02.2007 року був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 виступила майновим поручителем по іпотечному кредиту за ОСОБА_1 Предметом іпотеки є житловий будинок , що розташований по АДРЕСА_3 в м.Татарбунари Одеської області. ОСОБА_1 умови договору не виконувала і Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.09.2010 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнено та стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року в сумі 113 919,57 грн.(а.с.13-14).

12.04.2011 року Апеляційним судом Одеської області вищевказане рішення скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 113 919,57 грн. та судові витрати в сумі 1259,20 грн.(а.с.15-16).

28.12.2014 року державним виконавцем ВДВС Татарбюунарськго РУЮ Одеської області, Ющенком І.П. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 32586360 (а.с.17).

Згідно умов Договору Іпотеки (а.с.9-12) п.1.2 Договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Договору про іпотечний кредит №014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року, а також усіх додаткових умов до нього.

Підстави припинення договору іпотеки зазначені в п.5 укладеного Договору іпотеки (а.с.9-12).

П.п.2.1.3. Договору іпотеки предмет іпотеки не підлягає вилученню, до нього не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові позови, пов'язані з його вилученням.

Звільнення предмету іпотеки можливе тільки після повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, що передбачалось п.п.2.2.2 Договору.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначно випадки припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, з інших підстав, передбачених цим законом.

За змістом ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду заперечень проти тих обставин, що вона, як кредитор за договором №014/0087/82/70846 від 26.02.2007 року порушила свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість перед Банком в сумі 113 919,57 грн.

Її посилання на те, що відповідно до п.1.2. Договору іпотека діє до 26.02.2012 року не відповідають дійсності, оскільки зазначена дата фіксує дату зобов'язання ОСОБА_1, як кредитора повернути іпотекодержателю кредит. Строки ж дії Договору іпотеки зазначені в п.5 за змістом якого іпотека припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, знищення предмета іпотеки, його реалізації, набуття права власності на предмет іпотеки іпотеко держателем, розірвання договору за угодою сторін, в інших випадках, передбачених законом.

Законом не передбачено скасування записів про арешт іпотеки у разі невиконання основного зобов'язання, навіть у разі спадкування предмету іпотеки. При переході іпотечного майна до спадкоємців, іпотека є дійсною для набувача цього майна.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачка зверталась до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з вимогою щодо зняття обтяження на спадковий будинок.

Зняття ж відповідного обтяження, суд вважає можливим лише за умови погашення перед іпотекодержателем (Банком) порушених нею ж зобов'язань за кредитним договором.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що при укладенні договору іпотеки сторонам були розяснені всі істотні умови договору та наслідки невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору, а також те, що після складання заповіту ОСОБА_4 на власний розсуд розпорядилась своїм майном, передавши його в іпотеку банку в цілях забезпечення виконання умов договору, про що власноручно підписала договір іпотеки, суд не знаходить законних підстав, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Позивачка не ставить питання з приводу чинності укладеного договору іпотеки та не оскаржує рішення нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування записів про арешт іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 17, 23 Закону України «Про іпотеку», ст. 1282 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про скасування записів про арешт іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чебан