Постанова № 41770098, 19.11.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/19186/14-п

Номер провадження 3/521/6334/14

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого Граніна В.Л.

при секретаріЛукьяновій В.І.

за участю:

представника Південної митниці МіндоходівОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 справу, що надійшла з Південної митниці Міндоходів за протоком складеним відносно громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0739/50003/14 від 02.10.2014 року, про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_2, за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 02 жовтня 2014 року о 20 годині 50 хвилин, у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту ОСОБА_1 в зоні діяльності м/п «ОСОБА_1 аеропорт», проходила митний контроль гр. ОСОБА_2, яка вибувала до Туреччини літаком В- 738 авіакомпанії «Турецькі авіалінії » рейсом № 468 сполученням ОСОБА_1 - Стамбул.

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю (так званий «зелений» коридор), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим вчиненням дій заявила про відсутність у неї товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу посадової особи Південної митниці Міндоходів пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надала наявну у неї готівкову іноземну валюту, яку вона переміщувала через митний кордон України. Після перерахунку іноземної валюти, в гр. ОСОБА_2 встановлено, що загальна сума складає 13 800 дол. США.

Відповідно до «Інструкції про порядок переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої Постановою Національного банку України від 27.05.2008 року №148 (зі змінами), фізична особа має право ввозити з України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 Євро без письмового декларування органу доходів і зборів.

Тому, гр. ОСОБА_2 пропущено суму 12 600 дол. США, затримано 1 200 дол. США, та передано до каси Південної митниці Міндоходів.

На підставі викладених обставин, 02.10.2014 року посадовою особою Південної митниці Міндоходів було складено протокол про порушення митних правил №0739/50003/14, за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 471 МК України.

В судовому засіданні гр. ОСОБА_2 участі не приймала, про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена у встановленому законом порядку, про що свідчить її підпис у протоколі.

Представник Південної митниці Міндоходів у судовому засіданні вважав, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України, та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу та конфіскації.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що особа стосовно якої складено протокол підлягає притягненню до адміністративної відповідальності і її дії суд кваліфікує за ст. 471 МК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів (валютних цінностей) переміщення, яких через митний кордон обмежено, однак конфіскацію товару слід не застосовувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2014 року о 20 годині 50 хвилин, у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту ОСОБА_1 в зоні діяльності м/п «ОСОБА_1 аеропорт», проходила митний контроль гр. ОСОБА_2, яка вибувала до Туреччини літаком В- 738 авіакомпанії «Турецькі авіалінії » рейсом № 468 сполученням ОСОБА_1 - Стамбул.

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю (так званий «зелений» коридор), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим вчиненням дій заявила про відсутність у неї товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу посадової особи Південної митниці Міндоходів пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надала наявну у неї готівкову іноземну валюту, яку вона переміщувала через митний кордон України. Після перерахунку іноземної валюти, в гр. ОСОБА_2 встановлено, що загальна сума складає 13 800 дол. США.

У відповідності до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Що стосується об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, вона полягає в переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року №148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п. 1 б), п.57 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10 000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщувала правопорушниця є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.

Щодо субєктивної сторони правопорушення встановлено наступне.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 не розуміла протиправність своїх дій, не припускала можливості настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була це розуміти і передбачати. Тобто субєктивна сторона дій гр. ОСОБА_2 полягає в протиправній необережності в формі недбалості.

Відповідно до матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 протиправно перемістила через митний кордон України 1 200 доларів США, які в неї були вилучені.

При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає правопорушник, суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини вказаної особи, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які помякшують відповідальність, а саме те, що гр. ОСОБА_2 вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, те, що у неї на утримані знаходиться її малолітня донька, а також той факт, що на момент перетину кордону відбувалися великі коливання валют та не було чіткого курсу валют, що у наслідку вплинуло на вирахування валюти, яку можливо перевозити без декларування, тому суд прийшов до висновку, що необхідним і достатнім в даному випадку є стягнення у вигляді штрафу.

Стосовно вирішення питання щодо конфіскації вилученої валюти, суд виходить з наступного.

Суд враховуючи практику Європейського Суду, зокрема постанову ЄСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації».

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невідємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право гр. ОСОБА_2 на повагу власності.

Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку майном правопорушника є грошова сума в іноземній валюті, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.

За таких обставин конфіскація є втручанням в право гр. ОСОБА_2 на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинила правопорушниця, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обовязок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом не було надано доказів, щодо незаконного походження грошей.

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотримався вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не вчинив будь якого іншого правопорушення, яке можна припустити (наприклад відмивання грошей або ухилення від сплати мита податків, тощо).

Крім того, сума, яку митний орган вимагає конфіскувати у гр. ОСОБА_2 є для неї значною, а шкода, яку вона потенційно могла завдати органам влади, - незначна, оскільки вона не ухилилася від сплати мита та інших зборів і не завдала держані ніякої шкоди.

Таки чином, суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації.

Також, застосування стягнення у вигляді конфіскації грошових коштів фактично відобразиться на матеріальному достатку правопорушника та не буде відповідати принципу індивідуалізації покарання. Рішення про незастосування додаткового покарання буде відповідати вимогам ст. 6 про право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифіковану ЗУ №475/97-ВР від 17.07.1997 року.

Винність правопорушника, підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протокол по справі про порушення митних правил, доповідною запискою інспектора митниці, поясненням правопорушника, описом вилученої валюти.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, та виходячи з ч. 3 ст. 462 МК України, суд вважає можливим призначити за скоєне адміністративне правопорушення основне покарання штраф, без призначення при цьому додаткового покарання конфіскації, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», ст.ст. 197, 471, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) грн., без конфіскації вилучених грошових коштів.

Валюту вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0739/50003/14 у розмірі 1 200 доларів США повернути ОСОБА_2 або її представнику у встановленому законом порядку.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір у розмірі 36,54 гривень. (Платіжні реквізити: отримувач коштів ГУ ДКС України в Одеській області (м. Одеса, Малиновський район), 22030001; код за ЄДРПОУ 37607526; банк отримувача ГУ ДКС України в Одеській області; МФО 828011; рахунок 31216206700007; код класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір (ДСА України, 050)», символ звітності 206; призначення платежу судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 5).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, прокурором або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Суддя