Постанова № 4176687, 24.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 24.06.2009 р.                                                                                 № 2а-4919/09/2670

За позовом                    ТОВ «Креатор»

До                              Державної податкової інспекції в Солом’янському районі м. Києва

3-я особа без самостійних

вимог                     Висоцький М.П.

Про                              скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: Віденко А.Г. –п\к (дов. від 04.06.09р. б\н)

Від відповідача: Стасюк Н.М. –п\к (дов. від 12.02.09р. №22)

Від 3-ї особи: Висоцький М.П. , Ревун А.І –п\к (за усним клопотанням)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Солом’янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 66-2611/0 від 01.07.04р. та №67-2611/0 від 01.07.04р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, оскаржувані рішення № 66-2611/0 від 01.07.04р. та №67-2611/0 від 01.07.04р. прийняті за результатом проведеної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Креатор»якою 29.06.04р. було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ «Креатор»та ТОВ «Крєатор»від 01.10.2003 року здійснило операцію з реалізації будинку №95 по проспекті Відрадний в м. Києві, який являвся основним фондом позивача, за ціною нижчою за звичайні ціни. За вказане правопорушення на позивача було накладено штрафну санкцію у розмірі 507952, 50грн.. Однак рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.08року визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений 01.10.03р. між ТОВ «Креатор»та ТОВ «Крєатор». В зв’язку з цим позивач вважає, що зобов’язання сплатити податковий борг які виникли в наслідок отримання доходу від договору купівлі-продажу, який на даний час визнаний недійсним, слід скасувати.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також представником відповідача зазначено, що про накладення штрафних санкцій позивачу було відомо одразу, однак жодних спроб оскаржити ці рішення позивачем не вчинялось.

Крім того, представник Відповідача наполягає на відмові у задоволені позову з підстав пропуску позивачем річного строку на звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позовні вимоги заперечив, вважає що податкові-повідомлення рішення прийняті з додержанням законів та є підставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Актом про результати позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Креатор» № 53/2611/19255441 від 29.06.04року встановлено порушення п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.1997р. №283/97-ВР) та п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04. 1997 р. №168/97-ВР), а саме : ТОВ «Креатор»01.10.2003р. укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Крєатор»за яким реалізовано будинок № 95 по пр-ту Відрадний в м.Києві що являвся основним фондом групи 1, особі пов’язаній з продавцем та за ціною нижчою за звичайні ціни.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.1997р. №283/97-ВР) встановлено, що об’єктом оподаткування прибутку підприємства є прибуток який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.1997р. №283/97-ВР) до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або немайнових активів, що підлягають амортизації.

Судом встановлено що Державна податкова інспекція в Солом’янському районі звернулась з заявою у Господарський суд міста Києва за результатами якої було порушено справу № 43\216 про визнання ТОВ «Креатор»банкрутом, а 07.06.2006р. ліквідовано банкрута ТОВ «Креатор».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.08оку за заявою ініціюючого кредитора, за ново виявленими обставинами скасовано ухвалу суду від 07.06.06р. та відновлено провадження по справі та призначено ліквідатора.

В вересні 2008року ліквідатор звернувся в Господарський суду м.Києва з позовом до ТОВ «Крєатор»про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку №95 по проспекті Відрадний в м. Києві, що був укладений в наслідок зловмисної домовленості Висоцького М.П. з представником покупця які були кваліфіковані Солом’янським судом міста Києва за ч.2 ст. 364 КК України. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.08року визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений 01.10.03р. між ТОВ «Креатор»та ТОВ «Крєатор».

Як вбачається з матеріалів справи реалізований будинок № 95 по пр-ту Відрадний в м.Києві являвся основним фондом ТОВ «Креатор». Крім того позивачем не заперечуються факт заниження ціни будівлі під час її продажу, а також не заперечується факт не подання в період з жовтня 2003року в ДПІ декларації по податку на додану вартість.

Позивачем не заперечується законність винесених штрафних санкцій, однак вважає за необхідне скасувати їх оскільки зобов’язання сплатити податковий борг виникли в наслідок отримання доходу від господарської операції на підставі договору купівлі-продажу, який в судовому порядку було визнано не дійсним.

Крім того, відповідач наполягає на відмові у задоволені позову у зв’язку з пропуском позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи даний позов подано 18.05.09 року, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 01.07.04року, про що як зазначає позивач йому було відомо.

З міркуваннями позивача щодо обчислення строку позовної давності з моменту набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва суд погодитись не може, оскільки як встановлено в судовому засіданні хоча рішення Господарського суду міста Києва і набрало законної сили, однак сторони по договору визнаному недійсним не були приведені в первісний стан, а тому суд вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Поважних причин пропуску позивачем річного строку судом не встановлено, а тому вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропущення строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 100, 160-165, 167, 186 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

          1. В задоволенні позову ТОВ «Креатор»до Державної податкової інспекції в Солом’янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 66-2611/0 від 01.07.04р. та №67-2611/0 від 01.07.04р. - відмовити.

2.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                 Смолій І.В.