Постанова № 4176663, 18.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009 № 34/24

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Островича С.Е.

суддів: Гарник Л.Л.

Скрипка І.М.

при секретарі: Семеняк Т.В.

За участю представників:

від позивача - Авраменко Ю.С. – довіреність № 19 від 21.01.2009 року

від відповідача -Брусника А.М. –довіреність № 161/2009 від 30.04.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" "ПРОСТО-страхування"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2009

у справі № 34/24 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом ТОВ "Алло"

до Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" "ПРОСТО-страхування"

про стягнення 56118,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія по наданню екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” про стягнення 37 338,91 грн. заборгованості із сплати страхового відшкодування, 15 943, 71 грн. інфляційних витрат, 2 835,72 грн. 3% річних, всього 56 118,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором добровільного страхування МО № 50880 від 31.03.2005 року, укладеного між позивачем і відповідачем, щодо виплати страхового відшкодування згідно з умовами даного Договору.

24.03.2009 року позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 37 338,91 грн. заборгованості по сплати страхового відшкодування, 15 943,71 грн. інфляційних втрат, 2 835,72 грн. 3% річних, всього 56 118,34 грн. та зобов’язати відповідача прийняти від позивача залишки коробок з комплектуючими, а саме: коробки (98 штук), зарядні пристрої (98 штук), навушники (36 штук), інструкції з експлуатації (98 штук), карти пам’яті (7 штук), установочні диски (22 штуки), дата кабелі (11 штук), сумки для мобільного телефону (2 штуки), ремінці для мобільного телефону (15 штук), додаткові АКБ (2 штуки), перехідники (3 штуки), протирки (2 штуки), додаткові задні кришки телефонів (5 штук), держатель (1 штука), АV кабель (1 штука), заглушки до мобільного телефону Siemens МЕ 75 atlas grey.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2009 року у справі № 34/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” задоволено. Зобов’язано Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія з наданням екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” залишки коробок з комплектуючими, а саме: коробки (98 штук), зарядні пристрої (98 штук), навушники (36 штук), інструкції з експлуатації (98 штук), карти пам’яті (7 штук), установочні диски (22 штуки), дата кабелі (11 штук), сумки для мобільного телефону (2 штуки), ремінці до мобільного телефону (15 штук), додаткові АКБ (2 штуки), перехідники (3 штуки), протирки (2 штуки), додаткові задні кришки телефонів (5 штук), держатель (1штука), АV кабель (1 штука), заглушки до мобільного телефону Siemens ME 75 atlas grey.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія з наданням екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО” 37 338,91 грн. боргу, 2 835, 72 грн. 3 % річних, 15 943,71 грн. інфляційних витрат, 646,18 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2009 року у справі № 34/24, а позов залишити без розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач внаслідок крадіжки втратив лише телефони, а комплектуючі та коробки від основного виробу мають певну цінність, а тому не можуть бути відшкодовані за рахунок страхового відшкодування; вимоги щодо зобов’язання відповідача прийняти від позивача залишки комплектуючих від телефонів не передбачені договором та не ґрунтуються на вимогах Закону; застосування штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до розрахунку позивача нарахування штрафних санкцій проведено з 07.06.2006 року, а страховий випадок настав 30.08.2006 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 18.06.2009 року.

В судовому засіданні представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в кому позивачем надано уточнений розрахунок суми інфляційного збільшення заборгованості по сплаті страхового відшкодування та 3% річних за договором добровільного страхування майна МО № 50880 від 31.03.2005 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2009 року у справі № 34/24, а позов залишити без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, але просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати з урахуванням уточненого розрахунку суми інфляційного збільшення заборгованості по сплаті страхового відшкодування та 3% річних за договором добровільного страхування майна МО № 50880 від 31.03.2005 року, в іншій частині рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/99 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 31.03.2005 року між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування майна МО № 50880, відповідно до пункту 1.5 якого предметом Договору (об’єктом страхування) є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням заявленим на страхування майном, а саме: товари в обігу (товарно-матеріальні цінності: мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв’язку (картки - стартові пакети Асе -Base, Sim-Sim, Life, Mobi; картки поповнення рахунку).

Відповідно до пункту 2 Договору страхова сума щодо застрахованого майна зазначається в розмірі балансової вартості, та встановлюється за адресою місцезнаходження застрахованого майна та зазначається окремо у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною Договору.

Розмір франшизи за даним Договором визначається у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Страхування майна проводиться на випадок втрати, знищення або пошкодження внаслідок наступних подій, а саме крадіжки (п. 4.1.6 Договору).

Згідно з п. 11.5 Договору Страховик протягом 30 робочих днів після дати отримання від Страхувальника всіх документів, що підтверджують факт (причини, обставини, наслідки) настання страхового випадку і розмір збитку приймає рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та складає страховий акт.

Якщо наданих документів недостатньо для прийняття рішення, Страховик може зобов’язати Страхувальника (Вигодонабувача) надати додаткові документи, які відносяться до події, а також продовжити строк розгляду заяви Страхувальника, але не більш ніж на 90 календарних днів. Протягом вказаного строку Страховик приймає рішення про виплату чи про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє Страхувальника (п. 11.6 Договору).

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня складення страхового акту. Якщо подія не визнана страховим випадком, Страховик протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляє Страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (п. 11.8 Договору).

Сума страхового відшкодування виплачується Страховиком Страхувальнику в сумі, розрахованій згідно з наданими Страховику документами для визначення розміру збитку за вирахуванням франшизи, встановленої даним Договором (п. 11.9 Договору).

Страхове відшкодування виплачується: при знищенні або втраті Майна - в розмірі його вартості, але не вище розміру страхової суми (п.п. „а” п. 11.9.1 Договору); при частковому пошкодженні Майна - в розмірі відновлювальних витрат, але не вище страхових сум (п.п. „в” п. 11.9.1 Договору).

Загальна сума виплат страхового відшкодування за Договором не може перевищувати розміру страхової суми, а розмір виплати страхового відшкодування по кожному окремому майновому об’єкту - розміру страхової суми по такому об’єкту (п. 11.10 Договору).

Пунктом 11.11 Договору визначено, що у випадку, якщо розмір страхової суми становить певну частку вартості застрахованого майна, страхове відшкодування виплачується в такій же частці від визначених по страховому випадку збитків. Страхове відшкодування виплачується за вирахуванням франшизи, встановленої Договором страхування.

31.03.2005 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 9 до Договору, відповідно до якої визначили, що страхова сума товарів в обігу (товарно-матеріальні цінності; мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв’язку (картки - стартові пакети Асе -Base, Sim-Sim, Life, Mobi; картки поповнення рахунку) становить 183 395, 00 грн.; майно вважається застрахованим, якщо знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 101; франшиза становить 1 000, 00 грн.

05.04.2006 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 193 до Договору, відповідно до якої визначили, що страхова сума товарів в обігу (товарно-матеріальні цінності; мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв'язку (картки - стартові пакети Асе -Base, Sim-Sim, Life, Mobi; картки поповнення рахунку) становить 158 454, 00 грн.; майно вважається застрахованим, якщо знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 101; франшиза становить 0,5% від страхової суми, але не менш 2 500 грн.

30.08.2006 року позивач листом № 735 повідомив відповідача про настання страхового випадку за Договором, а саме про крадіжку товарів, які знаходились за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 101.

29.09.2006 року позивач склав бухгалтерську довідку № 886 втраченого майна, відповідно до якої вартість втраченого майна становить 75 377,82 грн.

09.11.2006 року відповідач листом № 01-3081 витребував у позивача додаткові документи щодо вказаного страхового випадку, зокрема акт оцінки викрадених комплектів у зв’язку з тим, що коробки з гарнітурою та іншими комплектуючими до викрадених телефонів залишилися в магазині.

09.01.2007 року позивач відповідно до листа № 12 надав відповідачу документи, які він витребував у позивача згідно листа № 01-3081 від 09.11.2006 року.

06.04.2007 року відповідач листом № 01-1584 повідомив позивача про те, що враховуючи пропозиції відповідача про оцінку залишків комплектацій у розмірі 50% від вартості придбання комплекту, страхове відшкодування при викраденні лише телефонів теж буде провадитись з розрахунку 50% від вартості відповідних комплектів.

18.05.2007 року відповідач склав розрахунок суми страхового відшкодування № 66м, відповідно до якого остаточна сума страхового відшкодування, яка належить до виплати позивачу становить 35 538,91 грн., з вирахуванням франшизи у сумі 2 500 грн. та уцінки на 50% вартості застрахованого майна позивача на підставі листа відповідача № 01-1584 від 06.04.2007 року.

14.06.2007 року позивач листом № 934 повідомив відповідача про те, що він отримав суму страхового відшкодування у розмірі 35 538,91 грн., хоча просив сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 75 377, 00 грн.

18.06.2007 року відповідач листом № 01-2965 повідомив позивача про те, що на підставі довідки, наданих інвентарних відомостей, бухгалтерської довідки, листа від 06.04.2007 року № 01-1584 в частині пропозиції стосовно уцінки комплектів на 50% та відсутністю заперечень позивача, відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування з уцінкою 50% з урахуванням майна, що залишилось у позивача. Додатково повідомлено, що не узгоджено критерії оцінки скреч-карт, стартових пакетів і т.п., які внаслідок наслідок страхової події зазнали пошкодження лише товарного вигляду - не пошкоджено захисне покриття та всі інші серійні номери на картках, запропоновано розглянути можливість повернення такого майна відповідному оператору, оскільки позивач є офіційним дилером по їх продажу.

02.07.2007 року позивач та відповідач уклали акт приймання-передачі документів за вказаним страховим випадком.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України „Про страхування” при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Договору та додаткових угод до Договору № 9 від 31.03.2005 року та № 193 від 05.04.2006 року об’єктами страхування є товари в обігу (товарно-матеріальні цінності; мобільні телефони, аксесуари, передплачені послуги зв’язку (картки - стартові пакети Асе -Base, Sim-Sim, Life, Mobi; картки поповнення рахунку).

Таким чином, виходячи зі змісту Договору та додаткових угод до Договору № 9 від 31.03.2005 року та № 193 від 05.04.2006 року суд дійшов висновку про те, що позивач та відповідач домовились про встановлення страхової суми в межах вартості кожного окремого майна, зокрема мобільних телефонів.

Виходячи з норм ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів” реалізація комплектуючих та коробок без основного виробу - неможлива, оскільки коробка має індивідуальне маркування того майна, яке було вкрадене, а комплектуючи не мають супровідної документації передбаченої законодавством для їх окремої реалізації.

Таким чином, у позивача не має законних підстав для реалізації комплектуючих, які є невід’ємною складовою основного виробу (мобільних телефонів).

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача прийняти від позивача коробки (98 штук), зарядні пристрої (98 штук), навушники (36 штук), інструкції з експлуатації (98 штук), карти пам’яті (7 штук), установочні диски (22 штуки), дата кабелі (11 штук), сумки для мобільного телефону (2 штуки), ремінці для мобільного телефону (15 штук), додаткові АКБ (2 штуки), перехідники (3 штуки), протирки (2 штуки), додаткові задні кришки телефонів (5 штук), держатель (1 штука), АV кабель (1 штука), заглушки до мобільного телефону Siemens МЕ 75 atlas grey, оскільки вказане зобов’язання Договором добровільного страхування від 31.05.2005 року МО № 50880 та додатковими угодами до нього не передбачено, позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Отже, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 682 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Продавець зобов’язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання (ч. 2 ст. 683 Цивільного кодексу України).

Таким чином, Відповідач не мав законних підстав щодо зменшення суми страхового відшкодування на 50%.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 16 Закону України „Про страхування” встановлено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з ч.1 ст.354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальна сума страхового відшкодування за страховим випадком, яку повинен сплатити відповідач позивачу складає: вартість втраченого майна-сума франшизи, що дорівнює 72 877, 82 грн. (75 377,82 грн. - 2 500, 00 грн.).

Відповідачем сплачено 35 538,91 грн. (з урахуванням франшизи), що підтверджується матеріалами справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суми страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 30.08.2006 року в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 101 становить: 37 338, 91 грн. (вартість втраченого майна-72 877, 82 грн. – частково погашену суму страхового відшкодування-35 538, 91 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 37 338,91 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у ст. 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 15 943, 71 грн. та 3 % річних в сумі 2 835, 72 грн., місцевий господарський суд стягнув нараховані інфляційні втрати та 3 % річних з 07.06.2006 року, тоді як страховий випадок настав 30.08.2006 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем було подано уточнений розрахунок суми інфляційного збільшення заборгованості по сплаті страхового відшкодування за Договором МО № 50880 від 31.03.2005 року, що за період з червня 2007 року по листопад 2008 року становить 12 135, 15 грн. та уточнений розрахунок 3 % річних від простроченої суми, що за період з 07.06.2007 року по 17.12.2008 року становить 1 716, 13 грн.

Розмір належних до сплати інфляційних втрат та 3% річних позивачем в суді апеляційної інстанції відповідним чином доведений, а відповідачем не спростований.

Отже, відповідачем на користь позивача підлягає стягненню 37 338, 91 грн. заборгованості по виплаті страхового відшкодування, 12 135,15 грн. інфляційних втрат, 1 716, 13 грн. – 3% річних.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, в частині відсутності заборгованості з виплати страхового відшкодування, спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2009 року по справі №34/24 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія по наданню екстреної медичної допомоги іноземним громадянам”, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 562, 00 грн. державного мита та 115, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія по наданню екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2009 року у справі № 34/24 скасувати частково.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»” (01601, м. Київ, вул. Гончара, 65, ідентифікаційний код 24745673, р/р 2650278 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 305653, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЛО” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6, ідентифікаційний код 30012848, р/р 26006011033917 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 37 338 (тридцять сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 91 коп. - боргу, 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 13 коп. - 3 % річних, 12 135 (дванадцять тисяч сто тридцять п’ять ) грн. 15 коп. - інфляційних втрат, а також 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 155 (сто п’ятнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6 Матеріали справи № 34/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя Острович С.Е.

Судді Гарник Л.Л.

Скрипка І.М.