Постанова № 4176605, 18.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009 № 53/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ПрокопенкоН.І.,

від відповідача - ЧалаІ.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Гута-Україна”

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009

у справі № 53/112 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Гута-Україна”

до Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії ”Оранта”

про стягнення 25500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство ”Страхова компанія ”Гута-Україна” звернулося до господарського суд з позовною заявою в який просить стягнення з Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії ”Оранта” в порядку регресу 25 500,00 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство ”Страхова компанія ”Гута-Україна” (позивач) подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в який просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувальне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

25.01.2008 між позивачем в якості страховика та Папушею В.О. в якості страхувальника було укладено договір № 11-7003 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов договору страхувальник передає, а страховик приймає на страхування ризиків, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядження транспортним засобом марки NISSAN ALMERA CLASSIC д.н.з. АР 9481 ВА, 2007 року випуску.

30.04.2008 року о 16-00 на автошляху Харків-Сімферополь-Севастополь відбулося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу NISSAN ALMERA CLASSIC д.н.з. АР 9481 ВА під керуванням Папушею В.О. та транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. Г 1758 ХА, який належить Свид П.І. під керуванням Цвіркуна В.І.

Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29.05.2008 Цвіркуна В.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 68,00 грн.

Таким чином, Цвіркун В.І. своїми неправомірними діями завдав матеріальних збитків Папуші В.О. шляхом пошкодження транспортного засобу NISSAN ALMERA CLASSIC у розмірі 59 882,05 грн. згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу та здійснена калькуляція вартості ремонту, які були відшкодовані Папуші В.О. позивачем.

Позивач, на підставі страхових актів № 11-8 від 07.07.2008, № 18-8 від 14.05.2008 та постанови Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.07.2008 здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику (Папуші В.О.) страхове відшкодування в сумі 59 882,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1370 від 24.07.2008, № 1410 від 06.08.2008.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 27 Закону України ”Про старахування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивачем 03.09.2008 було направлено на адресу відповідача заяву про виплату суми в розмірі ліміту відповідальності HACK ”Оранта”.

11.09.2008 відповідач направив на адресу позивача відповідь на заяву про страхове відшкодування в якій відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, в зв’язку з відсутністю правових підстав.

Транспортний засіб ВАЗ 2101 д.н.з. Г 1758 ХА, яким керував Цвіркун В.І. під час вчинення правопорушення та завдання збитків іншому транспортному засобу 30.04.2008 є забезпеченим транспортним засобом відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного з відповідачем поліс № ВА/6619560.

Таким чином позивачу відповідно до ст. 27 Закону України ”Про страхування”, ст. 993 ЦК України перейшло не тільки право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, але й те право, які були пов’язані із забезпеченням виконання з боку відповідальної за заподіяну шкоду особи такого її обов’язку, як відшкодування цієї шкоди.

Згідно до вимог ст. 22 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 35 Цього Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Цього Закону, страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування за договором, а також за ст. 27 Закону України ”Про страхування” до нього перейшло право регресу, а отже до цього випадку звернення з регресним позовом не можна застосовувати вимоги Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки цей Закон встановлює права та обов’язки страховика який здійснює обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже позивачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що без підставно звертатися до винної в дорожньої транспортної пригоді особи цивільно-правова відповідальність якої застрахована з вимогою сплатити всю суму спричиненої шкоди, оскільки виходячи з вимог ст.ст. 22, 35, 37 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” винна особа не має права на отримання страхового відшкодування від страховика який застрахував відповідальність - таке право має потерпіла особа, а це означає що у випадку звернення до винної особи з вимогою відшкодувати збитки спричинені дорожньо-транспортною пригодою, винна особа буде нести самостійно відповідальність і не отримає від страхової компанії допомоги у відшкодуванні збитків.

Враховуючи положення ст. 22 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач є саме тією особою, яка, на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вказаного Закону прийняло на себе, як страховик, зобов’язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом третім особам внаслідок дорожньої транспортної пригоди.

Відповідно ст.ст. 11, 12 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та акти цивільного законодавства, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, страхувальник Папуша В.А. передав позивачу своє право на звернення за страховим відшкодуванням до відповідача відповідно до договору та Закону України ”Про страхування”.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 скасуванню.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Гута-Україна” задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії ”Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Гута-Україна” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 12, код ЄДРПОУ 22236186) 25 000,00грн. боргу, 382,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 53/112 повернути Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді