Постанова № 4176549, 09.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.09Справа №2а-6289/09/4/0170 об 11:05 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі сторін:

від позивача - Басюл В.В.;

від відповідача - Громакова Я.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (під час судового розгляду справи перейменоване у Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», далі позивач) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 15.02.2005 року №0000682301 і від 15.02.2005 року №0000692301. Позов мотивовано порушенням податковим органом вимог законодавства щодо підстав і порядку проведення документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства, неправильним застосуванням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 і пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-13.12.2005 року позов задоволено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-13.12.2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України судові рішення судів першої і апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.05.2009 року справу прийнято до провадження судді Циганової Г.Ю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав заяву про уточнення позовних вимог, просив податкові повідомлення-рішення від 15.02.2005 року №0000682301 і від 15.02.2005 року №0000692301 скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у відзиві на позов (т.1, а.с. 43, 44, 150, 151), в апеляційній (т. 2, а.с. 4-8) і касаційній (т. 2, а.с. 57-59) скаргах. Просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач на погашення поточних податкових зобовязань зараховувались відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, у звязку із чим погашення зобов'язання з податку на додану вартість за січень, лютий і березень 2003 року відбувалось із порушенням граничних строків сплати, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 03348005, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 16.05.1994 року, є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

Відповідачем проведено додаткову документальну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податку на додану вартість за період з 01.01.2003 року по 31.03.2004 року.

За результатами перевірки складено акт №643/231 від 10.02.2005 року, згідно із яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за деклараціями вх. №5480 від 19.02.2003 року, вх. № 9873 від 20.03.2003 року, вх. №22585 від 21.04.2003 року. При цьому затримка по сплаті узгодженого податкового зобов'язання в загальній сумі 59465,69 грн. склала до 30 календарних днів, у сумі 39908,48 грн. від 31 до 90 календарних днів (т. 1, а.с. 7, 8).

На підставі цього акту, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за декларацією з податку на додану вартість за січень 2003 року (вх. №5480 від 19.02.2003 року, т. 1, а.с. 131, 133), в рядку 20 «сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду», позивачем зазначено 51665,00 грн.; в декларації за лютий 2003 року (вх. №9873 від 20.03.2003 року, т. 1, а.с. 134, 137) 71474,00 грн.; в декларації за березень 2003 року (вх. № 22585 від 21.04.2003 року, а.с. 138, 141) 76235,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7.9 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж зазначений у пункті 7.9.1, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

Сторонами не надано доказів того, що позивачем обрано квартальний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181, тому граничним строком сплати податку за січень 2003 року є 03.03.2003 року; за лютий 2003 року 31.03.2003 року; за березень 2003 року 30.04.2003 року.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, виписки облікової картки платника податків (т. 1, а.с. 105-130), дані акту перевірки, копії платіжних доручень про сплату податку (т. 1, а.с. 24-26). Судом встановлено, що податкове зобовязання за січень 2003 року у сумі 51665,00 грн. повністю погашено за платіжним дорученням від 24.02.2003 року №596 із призначенням платежу «сплата ПДВ за січень 2003 року згідно із поданою декларацією» (т. 1, а.с. 24); податкове зобовязання за лютий 2003 року у розмірі 71474,00 погашено за платіжним дорученням від 27.03.2003 року №925 із призначенням платежу «ПДВ за лютий 2003 року згідно із поданою декларацією» (т. 1, а.с. 25); податкове зобовязання за березень 2003 року у розмірі 76235,00 погашено за платіжним дорученням від 30.04.2003 року №1353 із призначенням платежу «ПДВ за березень 2003 року згідно із поданою декларацією» (т. 1, а.с. 26).

Таким чином усі суми податкових зобовязань погашено в межах строку, встановленого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.

Разом з тим, суд зазначає наступне. Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність застосування штрафних (фінансових) санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не доведено податковим органом у встановленому порядку, оскільки суду не надано доказів визначення в розрахункових і платіжних документах, за якими платником податків погашались суми податкового зобов'язання відповідного напрямку платежу.

У звязку зі складністю справи судом 09.07.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 14.07.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 15.02.2005 року №0000682301 про визначення Виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15946,57 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 15.02.2005 року №0000692301 про визначення Виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7981,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.