Вирок № 41765412, 05.12.2014, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/118/14-к

Номер провадження 1-кп/350/15/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Калиній Г.В.

з участю секретаря судового засідання Видойник І.П.

прокурора Шкляр В. В.

потерпілих: ОСОБА_1 та

ОСОБА_2

Захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090220000534 від 1 грудня 2013 року, про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, з повною середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ТзОВ «Райське джерело» у м.Києві, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений вчинив хуліганство, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Злочин вчинений за наступних обставин.

30 листопада 2013 року приблизно о 24 годині ОСОБА_4 разом із своєю дівчиною ОСОБА_5 та її двоюрідною сестрою ОСОБА_6 прийшли до кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться по АДРЕСА_2, щоб відмітити свято ОСОБА_4. Там вони розпивали спиртні напої, якими пригощали і бармена ОСОБА_1 та офіціантку ОСОБА_7

Перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, діючи умисно з хуліганських спонукань та з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у пошкодженні майна та спричиненні тілесних ушкоджень, обвинувачений, маючи намір покинути заклад, ногою вибив склопакет у вхідних дверях приміщення бару.

Тут же, не зважаючи на те, що він знаходиться у громадському місці, обвинувачений, продовжуючи конфлікт, який виник у нього з ОСОБА_5, діючи з хуліганських спонукань, демонструючи свою неповагу до встановлених у суспільстві правил поведінки, став непристойно обзивати її та застосовувати щодо неї фізичне насильство.

Бармен ОСОБА_1, з метою припинити конфлікт, намагався захистити ОСОБА_5 та заспокоїти обвинуваченого. Однак обвинувачений, продовжуючи свої хуліганські дії, почав відштовхувати ОСОБА_1, внаслідок чого вони разом упали, ОСОБА_1 притиснув обвинуваченого до підлоги і таким чином припинив його протиправні дії.

Через кілька хвилин, обвинувачений, не припиняючи свої хуліганські дії, погрожуючи потерпілому ОСОБА_1 фізичною розправою, взяв порожню пляшку з-під шампанського та розбив її об барну стійку, внаслідок чого на її дерев"яній поверхні утворилися пошкодження у виді вм»ятини та царапин.

Через декілька хвилин, продовжуючи свої хуліганські дії, обвинувачений, взяв із столика для відвідувачів два столові ножі, забіг у зал кафе-бару де знаходився потерпілий та наніс ОСОБА_1 декілька ударів цими ножами у плечі, спричинивши п»ять непроникаючих колото - різаних ран у ділянці грудної клітки ззаді.

Умисними особливо зухвалими хуліганськими діями обвинуваченого ОСОБА_4, було пошкоджено майно кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», належне потерпілій ОСОБА_2 - склопакет у вхідних дверях та дубовий щит барної стійки, а також було спричинено легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров»я потерпілому ОСОБА_1.

Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений ОСОБА_4 не визнав та пояснив, що працював у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_2» офіціантом позмінно. 30 листопада 2013 року не працював, а приблизно о 24 годині прийшов туди разом зі своєю дівчиною ОСОБА_5 та її родичкою ОСОБА_6 щоб відсвяткувати іменини, оскільки 1 грудня було свято ОСОБА_4.

Того вечора працювали офіціант ОСОБА_7 та бармен ОСОБА_1, з якими він перебував у товариських відносинах. Коли розійшлися відвідувачі кафе - бару, вони підсідали до їхнього столика, вітали його із святом та разом вживали алкогольні напої.

Орієнтовно після другої години ночі він, маючи намір поїхати до Львова на Майдан, захотів вийти з кафе, однак вхідні двері були закриті. Він попросив ОСОБА_7 відкрити двері, а коли вона не зробила цього, почав кричати на неї. Коли нарешті вона відкрила двері, він вийшов з кафе та пішов додому.

У той вечір він із своєю дівчиною ОСОБА_5 не сварився, склопакет у дверях не розбивав, пляшкою від шампанського деревяну поверхню барної стійки не пошкоджував, з ОСОБА_1 будь-якого конфлікту не мав і більше того його не порізав столовими ножами.

Все це на нього вигадали потерпілі, щоб за його рахунок збагатитися, оскільки вимагали від нього гроші.

Заявлені до нього цивільні позови відповідно вважає надуманими і безпідставними та не визнає.

Підтверджує, що ОСОБА_1 у той вечір був одягнутий у чорну футболку з написом Хортиця та у чорін штани.

Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнав свєї вини у вчиненні злочину, пред»явлене йому обвинувачення у судовому засіданні повністю доведене показаннями потерпілих, свідків, наданими стороною обвинувачення письмовими доказами.

Так допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, який на той час працював барменом кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», дав показання про те, що в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року він працював. Офіціантом у той час працювала ОСОБА_7. Приблизно о 24 годині до бару прийшов обвинувачений разом із своєю дівчиною ОСОБА_5 та її подругою ОСОБА_6. Вони сіли за столик у залі та зробили замовлення. Десь після 1 години ночі, коли відвідувачі розійшлися, він та ОСОБА_7, як друзі і колеги по роботі, вітали обвинуваченого із святом, вживали разом з ним та дівчатими, які прийшли з ним, спиртне.

Потім він з ОСОБА_6 вийшов на двір покурити. Через деякий час вони почули у приміщенні якийсь шум. Зайшовши у фойє він побачив, що у вхідних дверях розбитий склопакет, а ОСОБА_4 душить ОСОБА_5. Він заступився за дівчину, повалив обвинуваченого на землю, зачекав поки той заспокоївся та відпустив і пішов у зал за барну стійку.

Одразу за ним у зал зайшов і обвинувачений, та розбивши об барну стійку пляшку від шампанського, почав погрожувати йому фізичною розправою. Дівчата почали кричати, тому ОСОБА_4 кинув розбиту пляшку на підлогу та вийшов із залу.

Через деякий час обвинувачений повернувся, взявши із столу у фойє два столові ножі підбіг до нього та наніс йому ними декілька ударів у плечі, спричинивши колото - різані рани.

Він не встиг зреагувати на дії обвинуваченого, оскільки виключав телевізор і знаходився спиною до нього.

Дівчата почали надавати йому невідладну допомогу, а потім ОСОБА_6 викликала свого брата, який власним автомобілем відвіз його у лікарню, де йому наклали на рани шви та пропонували залишитися. Однак він не мав наміру заявляти про те, що сталося у міліцію, думав що наступного дня обвинувачений вибачиться за свою поведінку та відремонтує пошкоджене майно, а тому повернувся у заклад.

Ранком йому стало гірше, тому він повернувся до Рожнятівської ЦРЛ, де пробув на стаціонарному лікуванні до 05 грудня 2013 року.

Зважаючи на те, що обвинувачений не визнає своєї вини, не вибачився перед ним та не відшкодував заподіяні збитки, просить суворо його покарати та стягнути з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1038 гривень, витрачених на придбання ліків та на проїзд його сестри до нього у лікарню, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.

Моральна шкода полягає в терпінні фізичного болю, втраті на тривалий час працездатності та душевного спокою, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя і побуту у зв»язку з отриманим ушкодженням здоров»я.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 дала показання про те, що як приватний підприємець надає послуги громадського харчування та готельного бізнесу у орендованій садибі, де у неї працює кафе - бар «ІНФОРМАЦІЯ_2». ЇЇ заклад працює з 09 години ранку до останнього клієнта. Крім кафе бару в закладі на другому поверсі є ще готель.

Потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_4 працювали у закладі - перший барменом, а другий офіціантом.

1 грудня 2013 року зранку їй зателефонував ОСОБА_1 та попросив приїхати на роботу. Там вона побачила, що у вхідних дверях розбитий склопакет, дубова дерев"яна поверхня барної стійки пошкоджена.

Потерпілий показав їй рани та розказав, що його порізав ОСОБА_4, який хуліганив у кафе вночі та пошкодив її майно.

Також розказав, що вночі у Рожнятівській ЦРЛ, йому наклали шви на рани та пропонували залишитися. Тоді від лікування він відмовився. Однак зараз йому стало гірше. Тому вона відвезла його до лікарні, де останній залишився на стаціонарному лікуванні.

Повернувшись у заклад вона передзвонила ОСОБА_4 та запропонувала прийти на роботу. Тоді обвинувачений обіцяв відшкодувати спричинеу їй матеріальну шкоду, однак цього не зробив по сьогоднішній час.

За повідомленням лікарні про спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, до закладу приїхали працівники міліції. Вони провели огляд місця події, вилучили закривавлений одяг потерпілого та один столовий ніж, яким обвинувачений наносив удари потерпілому, та забрали обвинуваченого з собою для проведення з ним відповідних слідчих дій.

Просить покарати обвинуваченого згідно закону та стягнути з нього на її користь заподіяну злочинними діями матеріальну шкоду у розмірі 5 750 гривень, у тому числі 5300 гривень - вартість дубового щита барної стійки, який не підлягає відновленню та 450 гривень витрачених на заміну склопакета вхідних дверей. Також просить стягнути з нього в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень. Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок дій обвинуваченого вона змушена була змінити свій звичний ритм життя, оскільки повинна була затрачати додаткові зусилля на ремонт дверей, на лікування потерпілого. Барна стійка до цього часу пошкоджена і не має естетичного вигляду, від чого пострадала репутація закладу. Обвинувачений до цього часу не вжив будь яких заходів для усунення негативних наслідків своїх дій, більше того через знайомих обзиває її шахрайкою та переказує, що вона нічого від нього не отримає.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 - яка на той час працювала офіціантом бару - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», дала показання про те, що у той вечір обвинувачений святкував свої іменини у їхньому закладі, куди прийшов з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6. Коли розійшлися відвідувачі, вони з барменом ОСОБА_1 також підсіли до їх столика і по - дружньому вітали ОСОБА_4, який їх пригостив спиртним.

ОСОБА_1 з ОСОБА_6 відійшли з приміщення. ОСОБА_4 сказав, що хоче їхати до Львова на Майдан, а ОСОБА_5 йому не дозволяла. Між ними почалася сварка. Обвинувачений вийшов у фойє і вона почула звук падаючого на підлогу скла. Зайшовши за ним у фойє побачила, що він ногою б»є по вхідних дверях і що сиплеться скло з розбитого склопакета. Вона спитала його, наіщо він це робить. За нею у фойє зайшла ОСОБА_5 і між останньою і ОСОБА_4 продовжилася сварка. ОСОБА_4 обзивав її та почав душити. Вони з ОСОБА_6 почали боронити її, але не змогли відтягнути від неї обвинуваченого. Тут у фойє зайшов ОСОБА_1 та відтягнув ОСОБА_4 від ОСОБА_5. Остання пішла у туалетну кімнату і там втративши свідомість упала на підлогу. Вона допомогала ОСОБА_5 прийти до свідомості та почула крики біля барної стійки, а підійшовши туди побачила, що обвинувачений погрожує ОСОБА_1 розбитою пляшкою від шампанського.

У той час ОСОБА_6 викликала для ОСОБА_5 таксі і обвинувачений вийшов з останньою до машини. Однак через декілька хвилин забіг до закладу, схопив із стола два столових ножі і підбіг з ними до ОСОБА_1, який знаходився у залі кафе-бару. Вона бачила, як ОСОБА_1 присів, а ОСОБА_4 махав над ним руками у яких були ножі, а потім кинувши ножі на підлогу, вибіг на вулицю. ОСОБА_1 залишився лежати на підлозі. У нього із спини потекла кров. Вони з ОСОБА_6 почали надавати йому медичну допомогу, але спинити кров не могли. ОСОБА_6 телефоном викликала свого брата і він повіз їх у лікарню, звідки повернулися до закладу під ранок, орієнтовно о 6-7 годині. ОСОБА_1 казав, що не лишився у лікарні, бо не хоче про інцидент повідомляти у міліцію.

Однак на ранок йому стало погано, а тому власниця кафе відвезла його знову у лікарню.

ОСОБА_1 у той вечір був одягнутий у чорну футболку з написом Хортиця та чорних штанах. Одяг був у крові, а тому перед тим, як їхати у лікарню він переодягнувся.

Свідок ОСОБА_6 дала у судовому засіданні показання про те, що у той вечір у барі «ІНФОРМАЦІЯ_2» святкували ОСОБА_4 з обвинуваченим та його дівчиною, а її двоюрідною сестрою ОСОБА_5. Пізніше, коли відвідувачів уже не було, до них долучилися бармен ОСОБА_1 та офіціантка ОСОБА_7.

Вони з ОСОБА_1 вийшли на вулицю, а повернувшись побачили, що у вхідних дверях розбитий склопакет, а у фойє ОСОБА_4 душить ОСОБА_5. ОСОБА_1 кинувся зхищати ОСОБА_5, і між ним та ОСОБА_4 почалася сутичка, вони впали на підлогу. ОСОБА_1 успокоїв обвинуваченого та зайшов за барну стійку, сказавши, що ОСОБА_4 буде відшкодовувати вартість пошкодженого склопакету. Тоді обвинувачений схопив пляшку від шампанського, розбив її об барну стійку і став погрожувати нею ОСОБА_1

ОСОБА_5 стало погано, вона втратила свідомість, а тому вона викликала для неї таксі. До машини ОСОБА_5 пішла разом з ОСОБА_4. Однак через кілька хвилин останній повернувся, схопив із стола столовий ніж, побіг до ОСОБА_1, який у той час знаходився у залі кафе, та наніс йому декілька ударів ножем у спину. ОСОБА_1 упав на підлогу, а ОСОБА_4 вибіг на вулицю і більше назад не повертався.

Вони із ОСОБА_7 почали надавати ОСОБА_1 першу медичну допомогу. Вона викликала по телефону свого брата, який машиною відвіз потерпілого до лікарні, де йому зашили рани. Потім борат привіз ОСОБА_1 назад у кафе.

Весь конфлікт тривав не більше пів години.

Свідок ОСОБА_10 дав у судовому засіданні показання про те, що на прохання своєї сестри ОСОБА_6 приблизно о 2-3 годині ночі 1 грудня 2013 року від садиби «ІНФОРМАЦІЯ_2» підвозив до лікарні порізаного бармена. Спочатку завіз його у Брошнівську лікарню, але там сказали везти в Рожнятів. У Рожнятівській лікарні потерпілий знаходився приблизно 2-3 гдини, там йому зашивали рани. Звідти він його відвіз назад у заклад. Із слів потерпілого та сестри він зрозумів, що його порізав інший працівник цього закладу.

Свідок ОСОБА_5 дала у судовому засіданні показання про те, що у той вечір у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_2» разом з обвинуваченим відмічали свято ОСОБА_4. З ними була її двоюрідна сестра ОСОБА_6. Коли розійшлися відвідувачі, до них приєдналися і бармен та офіціант закладу.

ОСОБА_4 хтось подзвонив і він сказав, що має намір кудись їхати. Їй це не сподобалося і з цього приводу між ними почалася сварка. ОСОБА_4 настоював, що поїде. Вони перейшли у фойє, ОСОБА_4 хотів вийти, але вхідні двері були закриті. Він кричав, щоб відкрили двері, ОСОБА_7 шукала ключі. ОСОБА_4 копнув двері ногою і посипалося скло. Потім він утримував її за шию, притиснув до стіни. Вони взаємно обзивали одне одного у грубій формі, ОСОБА_4 був дуже агресивний. Вона була під впливом емоцій, втратила свідомість і чітко послідовність подій не пам»ятає. Пригадує, що потім ОСОБА_4 її переносив з туалетної кімнати у фойє, допомагав прийти до свідомості, приїхав разом з нею на таксі до неї додому та лишився з нею.

Після тих подій вони вирішили припинити стосунки і на даний час взаємовідносини не підтримують.

Пізніше із слів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 їй стало відомо, що ОСОБА_4 у ту ніч порізав ОСОБА_1.

Копіями договору оренди, виписки з єдиного реєстру фізичних осіб підприємців, ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольнитми напоями та торгового патента (а. с. 115-120) підтверджено, що потерпіла ОСОБА_2, як приватний підприємець, надає послуги громадського харчування у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_2", який знаходиться у приміщенні орендованої нею садиби у АДРЕСА_2.

Копіями наказів про прийняття на роботу (а. с. 121 - 123) підтверджено, що потерпілий ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7 працювали у приватного підприємця ОСОБА_2 відповідно барменом та офіціантами.

З протоколу огляду місця події від 01 грудня 2013 року з відповідними фототаблицяими, проведеним з участю потерпілої ОСОБА_2 та понятих (а. с. 106 - 114) вбачається, що подія мала місце у приватній садибі по АДРЕСА_2, на першому поверсі якої знаходиться фойє та кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_2". На час огляду склопакет у вхідних дверях у фойє розбитий. На дерев"яній поверхні барної стійки є глибока вм"ятина нерівної форми, з одної сторни з хвилястими зазубринами, розміром 7 на 1, 5 сантиметрів та декілька подряпин.

З місця події вилучено чорну футболку з написом Хортиця та чорні штани, із нашаруванням бруду і речовини, подібної на кров та столовий ніж із слідами аналогічної речовини.

Протоколами огляду предметів від 9 сіня 2014 року (а. с. 143, 155) підтверджено, що вилучені з місця події футболка, штани і ніж слідчим з участю понятих належним чином оглянуті, встановлено наявність пошкоджень на футболці та нашарування бруду і речовини, подібної на кров на одязі і ножі.

Постановами слідчого від 20 сінчня 2014 року про визнання предметів речовими доказами (а. с. 148, 159) підтверджено, що вилучені з місця події одяг та ніж визнані речовими доказами у справі.

Постановою прокурора Шкляр В. В. від 2 грудня 2014 року (а. с. 130), та протоколом слідчого від 2 січня 2014 року про відібрання біологічних зразків для експертизи (а. с. 131) підтверджено, що для проведення експертизи у потерпілого ОСОБА_1 відібрано взірці крові.

Висновком судово - імунологічної експертизи № 09/12-1517 від 14 грудня 2013 року (а. с. 134) встановлено, що кров ОСОБА_1 відноситься до групи О (І) з ізогемаглютинінами анти - А та анти - В за ізосерелогічною системою АВО.

Висновком судово - імунологічної експертизи № 09/12-1519 від 17 грудня 2013 року (а. с. 152-154) встановлено, що на наданому на дослідження вилученому з місця події ножі виявлено кров людини з антигеном Н та ізогемаглютинінами анти - А та анти - В за ізосерелогічною системою АВО. Даний слід міг утворитися від крові особи із групою крові О (І), у тому числі від потерпілого ОСОБА_1

Висновком судово - імунологічної експертизи № 09/12-1520 від 17 грудня 2013 року підтверджено, що на наданому на дослідженні одязі ОСОБА_1 виявлено кров людини з антигеном Н та ізогемаглютинінами анти - А та анти - В за ізосерелогічною системою АВО. Дані сліди могли утворитися від крові особи із групою крові О (І), у тому числі від потерпілого ОСОБА_1, походження від крові обвинуваченого ОСОБА_4 виключається.

Довідкою без номера, виданою Рожнятівською ЦРЛ 1 грудня 2013 року (а. с. 124) підтверджено, що потерпілий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з 11 по 16 годину 15 хвилин 1 грудня 2013 року з діагнозом: непроникаючі поранення лівої половини грудної клітки та різана рана міжлопаткової ділянки.

Висновком експерта судово - медичної експертизи № 531, яка проведена в період з 9 грудня 2013 року по 09 січня 2014 року, підтверджено, що на задній поверхні грудної клітки у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження у виді п'яти непроникаючих колото - різаних ран, які утворилися від дії колючо - ріжучого предмету, яким міг бути ніж, могли утворитися внаслідок нанесення ударів таким у вказані вище ділянки у термін 1 грудня 2013 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення надано суду належні, допустимі та достовірні докази, що в сукупності є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він вчинив хуліганство, тобто умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у демонтрації зневаги до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, зокрема по відношенню до жінки у присутності інших осіб, та правил поводження у громадському місці, грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у пошкодженні майна потерпілої та спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому.

За даними обвинувачення діями обвинуваченого було припинено роботу громадського закладу. Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Так поясненнями потерпілих та свідків підтверджено, що на час вчинення протиправних дій обвинуваченим, відвідувачів у закладі вже не було, а тому кафе-бар уже не працював. Гості готелю, що розташований на другому поверсі садиби, шуму не чули, їхній спокій та відпочинок не були порушені. Тому дану обставину з обвинувачення слід виключити.

Також за даними обвинувачення протиправними діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 6000 гривень. Спричинення саме такого розміру матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 стороною обвинувачення не представлено для дослідження в судовому слідстві будь яких належних і допустимих доказів, яким зокрема міг би бути висновок товарознавчої експертизи. Надана в підтвердження даного факту видаткова накладна № РН-0000496 від 19 червня 2013 року (а. с. 41) тільки підтверджує факт придбання потерпілою щита дубового за 5300 гривень. Однак не надано суду доказів про те, що саме той щит і саме таким розміром встановлений на барну стійку, що його вартість на даний час не змінилася і що він не підлягає відновленню (ремонту). Крім того вартість відновленого склопакета та вартість придбаного потерпілою дубового щита в сумі складають не 6000, а 5750 гривень. Отже факт спричинення злочинними діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 6000 гривень суд визнає недоведеним.

Суд вважає недостовірними та направленими на уникнення від відповідальності за вчинення злочину твердження обвинуваченого про те, що у той вечір у нього у присутності знайомих у громадському місці будь - якого конфлікту із його дівчиною ОСОБА_5 не було, що склопакет у вхідних дверях у приміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_2" він не розбивав, щит барної стйки не пошкоджував, ОСОБА_1 фізичною розправою за допомогою розбитої пляшки з - під шампанського не погрожував та не наносив йому у дарів ножами. Ці доводи обвинуваченого є голослівними, не підтвердженими будь - якими об"єктивними доказами та беззаперечно спростовані дослідженими у ході судового слідства іншими об"єктивними доказами, наданими стороною обвинувачення.

У ході досудового слідства було проведено огляд по місцю проживання обвинуваченого, з вилученням його одягу, відібрано зразки його крові для експертного дослідження та експертним шляхом встановлено, що на вилученому у нього одязі та на одязі потерпілого слідів крові, належної обвинуваченому не виявлено.

Ці докази суд не приймає як достовірні дані, у підтвердження невинуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, оскільки суду не було надано доказів того, що у процесі даного інцинденту обвинувачений отримав будь які тілесні ушкодження, які залишали сліди крові. Отже за таких обставин сліди його крові на зазначених речових доказах не могли бути залишені.

Що стосується висновків про те, що на одязі обвинуваченого не виявлено і слідів крові, належної потерпілому ОСОБА_1, то даний факт також не може визнаватися беззаперечним доказом невинуватості обвинуваченого, оскільки у ході судового слідства сторонами кримінального провадження не було надано суду жодного доказу того, що на його одязі хтось бачив кров, більше того, стороною захисту ставилося питання про визнання протоколу огляду місця події у процесі якого було вилучено одяг обвинуваченого недопустимим доказом, оскільки одяг обвинуваченого вилучався без його участі, одяг не оглядався з його участю чи з участю інших учасників події, а тому відсутні достатні підстави вважати, що по місцю проживання обвинуваченого був вилучений саме той одяг, у якому був одягнутий обвинувачений у той вечір під час вчинення злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги, що він вчинив злочин невеликої тяжкості та враховує особу обвинуваченого, те що до кримінальної відповідальності він притягається вперше, позитивно характеризується по місцю проживання.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому суд визнає вчинення ним злочину перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, а обставинами, що пом"якшують покарання визнає його молодий вік та емоційний характер, обставини вичнення злочину, те що всі учасники подій перебували у стані алкогольного сп"яніння.

Також при призначенні покарання суд враховує позиції потерпілих, які просять про призначення суворого покарання відповідно до закону та приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 296 ч. 1 КК України у виді штрафу.

По справі потерпілими заявлено до обвинуваченого цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а прокурором про відшкодування лікувальному закладу витрат на лікування потерпілого від злочину.

Позовні вимоги прокурора є підставними, підтверджені належними доказами та підлягають до повного задоволення.

Позовні вимоги потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченого 5300 гривень у відшкодування вартості дубового щита барної стійки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він втратив товарний вигляд і потребує заміни. Однак у підтвердження своїх доводів вона не подала суду будь-якого доказу того, що даний щит не може бути відремонтований і дійсно потребує заміни.

Потерпілий ОСОБА_1 просить відшкодувати вартість затрачених на його лікування коштів та вартість проїзду до лікарні його сестри, яка доглядала за ним, та подав у підтвердження своїх позовних вимог копії чеків аптечного пункту та копії чеків на придбання пального. Однак він не подав підтверджуючих даних про те, які саме препарати та якою вартістю необхідні були йому на лікування та щодо транспортного засобу, яким добиралася сестра до лікарні, відстані від місця проживання сестри до місця розташування лікувального закладу та норм витрат пального.

За таких обставин суд вважає за необхідне дані позовні вимоги залишити без розгляду, що не позбавляє потерпілих права звернутися за вирішенням своїх позовних вимог у порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування витрат на відновлення склопакета у вхідних дверях закладу є підставними, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до повного задоволення.

Позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення з врахуванням глибини їх моральних страждань та матеріального становища обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а процесуальні витрати відносить за рахунок обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п"ятсот) гривень.

Заявлені потерпілими цивільні позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 450 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовну вимогу ОСОБА_2 про відшкодування вартості дубового щита барної стійки залишити без розгляду.

Позов прокурора задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Рожнятівської ЦРЛ 1159 (одна тисяча сто п"ятдесят дев"ять) гривень 48 копійок витрат на лікування потерпілого від злочину, зарахувавши їх на р\р 35419001001343, МФО 836014, код 01993612 в УДК в Івано-Франківській області.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 1835 ( одна тисяча вісімсот тридцять п"ять) гривень 40 копійок витрат на проведення судових експертиз.

Речові докази по справі, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Рожнятівського РВ УМВС: одяг потерпілого та обвинуваченого повернути відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_4, столовий ніж - потерпілій ОСОБА_2, а біологічні зразки крові потерпілого і обвинуваченого знищити.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя :