Рішення № 41763672, 18.11.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Cправа № 201/10333/14-ц

Провадження № 201/2608/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Громницькій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № СL-310/260/2008 від 07 серпня 2008 року у сумі 723961,57 гривень та понесені судові витрати у розмірі 3654,00 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 07 серпня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL-310/260/2008 за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 20863,00 доларів США. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки № SR-310/260/2008 від 07 серпня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов'язань перед банком за кредит договором №CL-310/260/2008 від 07 серпня 2008р. Також, відповідно до умов договору про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_1, ОСОБА_1 було надано кредитну лінію з лімітом 8 000,00 гривень. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-310/260/2008 від 07 серпня 2008року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 Згідно з умовами договору факторингу № 27/01/12 від 27 січня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором №310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним № CL - 310/260/2008, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як за солідарними боржниками - загальна сума заборгованості станом на 16 липня 2014 року становить 723961,57 гривень, з урахуванням основного боргу у розмірі 13566,41 доларів США, що еквівалентно 155690,66 гривень; пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 16 липня 2013 року по 16 липня 2014 року у розмірі 48540,40 доларів США, що еквівалентно 568270,91 гривень. У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про примусове стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів в судовому порядку.

18 листопада 2014 року представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, проте надав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також просив суд розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, явку своїх уповноважених представників до суду не забезпечили.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07 серпня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL - 310/260/2008 відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 20863,00 доларів США в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 5).

07 серпня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки SR - 310/260/2008 відповідно до умов якого, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: повернення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове користування кредиту (а.с. 10).

07 серпня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір № 310/579/08/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), за яким банк надає позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку № 26204001833970, в розмірі ліміту овердрафта, який становить 8000, 00 гривень, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання (а.с. 11).

Згідно з умовами договору факторингу № 27/01/12 від 27 січня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 (а.с. 15 - 27).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором № СL-310/260/2008 від 07 серпня 2008 року, за відповідачами, як за солідарними боржниками - загальна сума заборгованості станом на 16 липня 2014 року становить 723961,57 гривень, з урахуванням: основного боргу у ро13 566,41 доларів США, що за курсом НБУ становить на 11 липня 2014 року становить 155690,66 гривень; пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 16 липня 2013 року по 16 липня 2014 року у розмірі 48540,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 липня 2014 року становить 568270,91 гривень (а.с. 13).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) №310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року за період 16 липня 2013 року по 16 липня 2014 року становить 3222,89 гривень, з урахуванням: основного боргу у розмірі 2778,88 гривень; відсотків за користування у розмірі 444,01 гривень (а.с. 14).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

У відповідності до частин 1 і 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористались, про день, час та місце розгляду якої були повідомлені належним чином, заперечення на позовну заяву суду не надали, також не надали жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором, на спростування розміру грошових зобов'язань за кредитним договором № СL-310/260/2008 від 07 серпня 2008 року на загальну суму 723961,57 гривень та за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) №310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року на загальну суму 3222,89 гривень.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд вважає їх законними та обґрунтованими, проте виходячи з позиції розумності та справедливості, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір пені за кредитним договором № CL - 310/260/2008 від 07 серпня 2008 року, оскільки сума основного боргу становить 155690,66 гривень, тоді як сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідачів, дорівнює 48540,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 липня 2014 року становить 568270,91 гривень, майже втричі перевищує розмір основної заборгованості. З огляду на викладене, суд вважає справедливою суму пені у розмірі 100000,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів існуючої заборгованості підлягають частковому задоволенню, та становлять у загальній сумі - 255690,66 гривень, яка складається з основного боргу у розмірі - 155690,66 гривень та пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі - 100000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням № 5769 від 22 липня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 551, 553, 554, 599, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 223 - 233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-310/260/2008 від 07 серпня 2008 року у сумі 255690,66 гривень, що складається з: заборгованість по кредиту у сумі 155690,66 гривень, заборгованість по нарахованій пені у сумі 100000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку № 310/579/08/1 від 07 серпня 2008 року в розмірі 3222,89 гривень, що складається з: основного боргу у розмірі 2778,88 гривень; відсотків за користування кредитом у розмірі 444,00 гривень.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати по справі понесені позивачем у розмірі 3654,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : А.В. Брага