Вирок № 41761685, 04.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/302/14-к

Номер провадження 11-кп/786/887/14

Категорія ст. 286 ч. 1 КК України СТ

Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А.

Доповідач ап. інст. Тараненко Ю. П.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Тараненка Ю.П.

суддів Кожевнікова О.В. Герасименко В.М.

при секретарі Погорілій Ю.І.

з участю прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на вирок Полтавського районного суду від 2 жовтня 2014 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтави, громадянин України, одружений, з вищою освітою, працює начальником відділу логістики ПАТ «Крісталіст», раніше не судимий, проживає в АДРЕСА_1, -

- засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишений без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтава 1931 гривень у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5

Засудивши ОСОБА_2, суд у вироку зазначив наступне .

« ОСОБА_2, 15.09.1968 р. н.р. 8 грудня 2013 року приблизно о 10 год. 40 хв. керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1, рухався по автодорозі М.Тростянець - Полтава зі сторони м. Полтави у напрямку с. М.Тростянець із швидкістю близько 60 км/год., що не перевищує максимально дозволеної на даному відрізку дороги швидкість.

На час руху автомобіль був справний та керувати водію ніщо не заважало, проїзна частина дороги була мокрою. Згідно висновку медичного огляду № 1126 від 08.12.2013 року знаходився у тверезому стані. У салоні його автомобіля на передньому пасажирському сидінні находилась його дружина ОСОБА_7.

В цей час по вказаній автодорозі у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль SENS д. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5.

В районі електроопори № 441 по вказаній автодорозі М.Тростянець-Полтава водій автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, у результаті чого допустив занос керованого ним автомобіля та виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ЗАЗ SENS д. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5.

У результаті даних порушень вимог Правил дорожнього руху, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, пасажир його автомобіля ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 21.01.2014 року отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а водій зустрічного автомобіля ОСОБА_5 згідно висновку судово - медичної експертизи № 2252 від 10.01.2014 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.

За вищевказаних обставин та згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 250 від 26.12.2013 року причиною ДТП та її наслідків стало недотримання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, відповідно до положень яких, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. »

В апеляційній скарзі представника потерпілого ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з необгрунтованим застосуванням положень ст.75 КК України та безпідставним непозбавленням ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами .

Обране обвинуваченому покарання апелянт вважає надмірно м»яким, враховуючи позицію потерпілого про не повне відшкодування завданих збитків та витрат, пов»язаних із лікуванням і станом здоров»я та невибаченням обвинуваченому вчиненого правопорушення .

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у кримінальному провадженні та належним чином перевіреними і детально наведеними судом у вироку доказами .

Апеляційний розгляд справи проведений у відповідності до вимог ст.404 ч.1 КПК України в межах поданої апеляційної скарги, в якій оспорюються обставини, пов»язані з визначенням обвинуваченому покарання .

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України є правильною, а обране йому судом основне покарання відповідає вимогам ст.65 КК України .

При вирішенні питання про покарання суд обгрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про його особу, наявність обставини, які пом'якшують покарання, якими суд визнав щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди та прийняв до уваги відсутність обставин, що обтяжують покарання .

Врахувавши, що вчинений ОСОБА_2 злочин відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_2 який працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, а також врахувавши думку потерпілого, суд обрав ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі - найбільш суворий вид покарання, з альтернативно визначених санкцією ст.286 ч.1 КК України, інших видів покарань .

Обґрунтованого прийшов суд і до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, відповідним чином мотивувавши у вироку прийняте рішення .

Обране судом основне покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів .

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого про надмірну м»якість основного покарання непереконливі, а тому до уваги прийнятими бути не можуть .

В той же час, доводи апеляційної скарги про безпідставність непозбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією закону, за яким він засуджений, є слушними, а тому заслуговують на увагу, враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, грубі порушення винним правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньої пригоди та наслідків, що настали - у вигляді травмуванням двох осіб та думку потерпілого про необхідність визначення винному додаткового покарання .

Рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст.65 КК України .

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого з цього приводу є обґрунтованими, а тому заслуговують на увагу .

До підстав для скасування вироку законом (ст. 409 КПК України) віднесено зокрема невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого .

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання з підстав, передбачених ст. 409 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку, за яким визначення обвинуваченому покарання підлягає в межах санкції закону, за яким він засуджений з позбавленням права керувати транспортними засобами .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 2 жовтня 2014 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік .

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік та поклавши на нього обов'язки згідно ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інстанцію про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

С У Д Д І:

Тараненко Ю.П. Кожевніков О.В. Герасименко В.М.

/підпис/ /підпис/ /підпис/

Згідно оригіналу

Суддя Тараненко Ю.П.