Ухвала суду № 41761634, 04.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1803/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3616/14

Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Прядкіної О.В.

при секретарі - Філоненко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 липня 2014 року по 01 липня 2015 року.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання стягнення судового збору.

Вказане рішення оскаржив відповідач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо визнання ним факту непрацездатності ОСОБА_3 та його потребу в постійному сторонньому догляді.

Вказує, що ОСОБА_3 за станом здоров'я може виконувати всі види робіт, крім зазначених у довідці МСЕК обмежень, зокрема, щодо праці в шкідливих та небезпечних умовах, керування транспортними засобами та робіт, пов'язаних з безпекою руху, а небажання ОСОБА_3, який не визнаний недієздатним, влаштовуватися на роботу, що придатна йому за станом здоров'я, не може бути визнано як потреба у матеріальній допомозі.

Вважає, що суд не надав належної правової оцінки довідці МСЕК серії 10 ААА № 199317, яка підтверджує працездатність ОСОБА_3, а позивачем не доведено факт потреби ОСОБА_3, який отримує пенсію по інвалідності, матеріальної допомоги.

У судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Позивач проти апеляційної скарги заперечувала, прохала її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 05.08.1995 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом №3 у Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, який був розірваний 18.10.1999 року, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис №225 Відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області /а.с.3/.

У шлюбі мають повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2).

Із 10.08.2012 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище - «ОСОБА_1».

З довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА №199317 вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства, а з 2006 року йому встановлена друга група інвалідності. Згідно Висновку про умови та характер праці останньому протипоказано шкідливі небезпечні умови праці, психоемоційні навантаження, нічні зміни, керування транспортними засобами та виконання робіт, пов'язаних з безпекою руху (а.с.4-5).

Як убачається з Довідки КЖЕП №4 від 17.06.14р. №134, позивачка разом із сином ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с.10).

ОСОБА_6 працює водієм автотранспортних засобів у кар'єрі в цеху АТЦ Автоколона № 3 у ТОВ «Єристівський ГЗК». Його дохід за період із квітня по вересень включно 2014 року складає 26069,07 грн., з них утримано аліментів за період із квітня по червень 2014 року включно у розмірі 2945,66 грн. (а.с.20).

Мати позивача - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с.18); зареєстрована та постійно проживає у с. Дабинівка Кобеляцького району (а.с.21). З Довідки Озерської амбулаторії ЗПСМ Кобеляцького району Полтавської області вбачається, що хвора ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку та лікується по місцю проживання з приводу гіпертонічної хвороби ІІ-ІІІ ст., кризовий перебіг, гіпертензивне серце, ступінь ризику 3, СН ІІ-А ст.(а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що повнолітній син сторін є інвалідом з дитинства, до 01.07.2015 року йому встановлена друга група інвалідності, є непрацездатним, потребує постійного стороннього догляду, що позбавляє позивачку можливості працювати та мати самостійний заробіток, при цьому, відповідач працює на постійній основі, доказів перебування на його утриманні його хворої матері суду не надано.

Такий висновок місцевого суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на нормах права виходячи з наступного.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, за правилами ч.2 ст.182 СКУ, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в т.ч. стан здоров"я та матеріальне становище дитини та платника аліментів.

За змістом ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом усього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно приписів ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що довідка МСЕК серії 10 ААА № 199317 підтверджує працездатність ОСОБА_3 є неспроможними, оскільки донька, син вважаються непрацездатними у разі досягнення ними пенсійного віку або настання інвалідності, що має місце у даному випадку та підтверджено належними доказами.

Також, з пояснень у судовому засіданні позивача та наявної у матеріалах справи довідки Міської лікарні м. Комсомольська від 05.11.2014р. вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. дійсно перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з приводу шизофренії та є інвалідом другої групи по психічному захворюванню і потребує догляду, який здійснює позивачка.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведено факт потреби ОСОБА_3, який отримує пенсію по інвалідності, матеріальної допомоги, є припущенням, оскільки, як вбачається з листа УПФУ в м. Комсомольську №5278/06-03 від 27.11.2014 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на обліку в Пенсійному фонді не перебувають.

Разом із тим, як пояснила у судовому засіданні позивач, в Управлінні праці та соціального захисту населення м. Комсомольська вона отримує щомісячно 946,00грн. допомоги на дитину-інваліда та 1200,00грн. допомоги по догляду за сином-інвалідом дитинства. Враховуючи те, що це є єдиним джерелом існування, оскільки будь-якого іншого доходу та пенсії позивач не отримує, здійснюючи постійний догляд за сином-інвалідом, на думку колегії суддів, допомога в такому обсязі не може в достатній мірі забезпечити потреби сина сторін, у зв»язку з чим той потребує матеріальної допомоги зі сторони батька, а останній має можливість таку матеріальну допомогу надавати у визначеному місцевим судом розмірі.

При цьому, при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції, у відповідності до вимог закону, було враховано у т.ч. стан здоров"я та матеріальне становище дитини та платника аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без будь-якого обґрунтування нормами права.

Колегія суддів також вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів перебування на його утриманні хворої матері ОСОБА_7, а копії пенсійного посвідчення та довідки Озерської амбулаторії ЗПСМ Кобеляцького району Полтавської області не є доказами, які б беззаперечно підтверджували цей факт.

За таких обставин рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ О.В. Прядкіна

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун