Ухвала суду № 41759608, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3166/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучма А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004992201, №0005002201 від 06.11.2013, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області в якому просило визнати протиправними дії відповідача з проведення перевірки, оформленої актом від 22.10.2013 № 1389/24-12-22-01/33466013 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Патріа Нова» з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарський відносин з ТОВ «Розвага» за період з 01.03.2013 по 31.08.2013 та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 16.11.2013 № 0004992201 та № 0005002201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено використання послуг у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що наданими первинними документами в повній мірі підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним правочином.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Патріа Нова" з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Розвага" за період з 01 березня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами результатами перевірки, складено акт від 22.10.2013 року №1389/24-12-22-01/33466013 (том 1 а.с. 10-23).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст.198. п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170 180 грн., у тому числі за липень 2013 року в сумі 10 077 грн., за серпень 2013 року в сумі 160 103 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 177 141 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005002201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 177 141,00 грн. та №0004992201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 212 725,00 грн., з яких 170 180,00 грн. за основним платежем та 42 545 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 9).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із висновками податкового органу про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" правових підстав для формування податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ "Розвага".

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Розвага" (Виконавець) 04 лютого 2013 року було укладено договір про надання послуг №ПН/Р-2013, предметом якого є надання Виконавцем послуг з пошуку потенційних орендарів з метою укладання з ними договорів оренди з Замовником для розміщення їх в торгівельно-розважальному комплексі (том 1 а.с. 30).

На підтвердження факту виконання проектно - вишукувальних робіт позивач надав до суду копії:

-податкових накладних № 1 від 19.03.2013, № 1 від 18.04.2013, № 1 від 17.07.2013, № 2 від 17.07.2013, (том 1 а.с. 24, 25, 27, 28).

- актів прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) №9108547284 від 31.05.2013 на суму 20 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.) та №910927051 від 31.07.2013 на суму 6200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1033,33 грн.) (том 1 а.с. 31).

- платіжні доручення: №1606753 на суму 270 000,00 від 18.04.2013 року; №1727954 на суму 312 000,00 грн. від 17.07.2013; №1590872 на суму 406 051,0 грн. від 19.03.2013; №1727954 на суму 612 000,00 грн. від 17.07.2013; №1727955 на суму 795 876,00 грн. від 17.07.2013 грн. (том 1 а.с. 32-33).

Дослідивши вказані документи у сукупності та порівнявши їх з умовами договору про надання послуг №ПН/Р-2013 колегія суддів дійшла висновку що вони є недостатніми для повного підтвердження здійснення господарської операції.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем, як під час перевірки, так і під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів та не доведено використання зазначених

послуг в своїй господарській діяльності.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено надані позивачем копії податкових накладних, однак зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Подані позивачем документи, не містять жодних відомостей про використання позивачем зазначених послуг у своїй діяльності. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що не може надати докази того, що на момент укладання договору про надання послуг з ТОВ "Розвага" у позивача були вільні приміщення для здачі в оренду, а також доказів укладання договорів оренди з потенційними орендарями, знайдених виконавцем .

Крім того, представник відповідача зауважив, що суд зобов'язаний самостійно витребовувати докази для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання послуг щодо пошуку потенційних орендарів з метою укладання позивачем з ними договорів оренди на підставі яких сформований податковий кредит, а самі по собі податкові накладні та первинні документи не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 78 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 1 78.1.1 ч. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка була проведена на підставі направлень від 09.10.2013 № 001115 та № 001116 та наказу від 09.10.2013 №587 (а.с. 51), тобто з дотриманням вимог чинного податкового законодавства у відповідності до п. п. 1 78.1.1 ч. 78.1 ст. 78 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.