Постанова № 41759525, 05.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 922/2271/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі - Монастирській Є.С.

за участю представників сторін:

представник позивача - Грищук Ю.Г. (довіреність №7 від 14.01.2014 року);

представник відповідача - Водолажська В.Ю. (довіреність б/н від 07.10.2014 року), Коробка А.В. (довіреність б/н від 15.01.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2664Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року у справі №922/2271/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр", м. Київ

до Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", м. Харків

про стягнення 3956575,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", м. Харків, 3639973, 64 грн. основного боргу, 60497,65 грн. 3% річних, 256104,38 грн. інфляційних витрат, та 73080 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 271008/4 від 27.10.2008 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати продукції.

15 липня 2014 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, в якій повідомив про часткове погашення боргу, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 3955065,67 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року у справі №922/2271/14 (суддя Смірнова О.В.) в задоволенні позову відмовлено. Повернуто надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6051,51 грн., перерахований згідно платіжного доручення №1486 від 23.06.2014 року до державного бюджету України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр".

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2014 року у справі №922/2271/14 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Всі судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01.10.2014 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

07.10.2014 року від представника позивача надійшли клопотання (вх.№8683) про призначення судової експертизи та клопотання (вх.№8684) про витребування доказів.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8690 від 07.10.2014 року), в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року у справі №922/2271/14 залишити без змін

07.10.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2014 року.

Позивачем надано клопотання (вх.№10358 від 12.11.2014 року) про долучення до матеріалів справи копії Положення про Харківську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" та письмові пояснення (вх.№10359 від 12.11.2014 року).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у зв'язку з позицією, висловленою ним в поясненнях (вх.№10359 від 12.11.2014 року) не наполягає на своїх клопотаннях про призначення експертизи та витребування доказів. За таких обставин, підстав для задоволення вказаних клопотань колегія суддів не вбачає.

12.11.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2014 року.

В судовому засіданні 03.12.2014 року представник відповідача надав клопотання (вх.№11608) про доручення до матеріалів справи рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2014 року у справі №908/3834/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр", м. Київ, (позивач) та Підприємством об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", м. Харків (відповідач), 27.10.2008 р. був укладений договір № 271008/4, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію, відповідно до поданої у встановленому даним договором порядку заявки позивача, а відповідач, в свою чергу, оплатити поставлену партію продукції, у встановленому даним договором порядку, з метою подальшої оптової та роздрібної реалізації даної продукції в межах території збуту.

Пунктом 6.1 вказаного договору передбачені умови оплати, а саме продукція оплачується відповідачем у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 100 % вартості замовлення продукції, зазначеній в погодженій останнім заявці відповідача, протягом трьох банківських днів з моменту погодження заявки позивачем.

Пунктом 10.1. договору передбачений строк його дії, а саме до 31 грудня 2008 року. Якщо жодна зі сторін за тридцять календарних днів не повідомить іншу сторону про припинення цього договору, його дія автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Між сторонами були укладені додаткові угоди про пролонгацію договору № 2 від 29.12.2009 р., № 3 від 29.12.2010 р., № 4 від 29.12.2011 р., № 5 від 28.12.2012 р. та № 6 від 11.10.2013 р., в якій сторони домовились про продовження дії договору до 31 грудня 2014 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3639973,64 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін (т. 1, арк. справи 25-69).

Відповідач продукцію отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 1510 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 111 від 10.06.14 р., № 134 від 14.07.14 р., належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи (т. 2, а.с. 52, 53).

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 3955065,67 грн. (сума основного боргу та штрафних санкцій), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами була укладена додаткова угода б/н від 27.11.2008 р., в якій сторони домовились про те, що оплата буде здійснюватися після реалізації поставленої продукції, тому на момент звернення позивача до суду строк для оплати не настав, оскільки продукція повністю не реалізована, а за реалізовану частину була проведена оплата на підставі платіжних доручень № 111 від 10.06.2014 р. та № 134 від 14.07.2014 р. (т.2 а.с.35)

Відповідач листом № 20/11-08 від 20.11.2008 р. звертався до директора товариства позивача - Єгорова В.І. з проханням дозволити працювати з відстрочкою оплати реалізованої продукції та у зв'язку з цим внести відповідні зміни до договору.

У зв'язку з цим, між сторонами була укладена додаткова угода б/н від 27.11.2008 р., яка є невід'ємною частиною договору, в якій сторони змінили порядок оплати - після реалізації поставленої продукції. Вказана додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін, належним чином засвідчена копія якої залучена до матеріалів справи.

В суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що ТОВ "Аквафор-Центр" визнає існування зазначеної додаткової угоди.

В подальшому, у зв'язку зі зміною керівництва позивача, відповідач листами № 11/01-10 від 11.01.2010 р. № 07/06-13 від 07.06.2013 р. звертався до директорів товариства позивача - Соловйова В.С. та Бакшт В.В. та просив підтвердити раніше узгоджену можливість оплати на умовах відстрочки платежу за реалізовану продукцію. Відмітки на вказаних листах свідчать про схвалення директорами можливості оплати на умовах відстрочки, тобто після реалізації поставленої продукції.

З наданої відповідачем довідки № б/н від 20.08.2014 р. за підписом директора Пальніченко С.М. вбачається, що продукція, отримана від позивача, була відпущена до виробництва для комплектації та в подальшому доставлена до кінцевого споживача на реалізацію в м. Донецьк.

Як вже зазначалося вище, сторони домовились про те, що оплата проводиться після реалізації поставленої продукції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності виникнення у відповідача зобов'язання оплати поставленої продукції відповідно до договору.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правомірним є висновок суду першої інстанції у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди до нього № б/н від 27.11.2008 р., відповідач повинен здійснювати розрахунок після реалізації поставленої продукції. А отже позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33-34, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року у справі №922/2271/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 05.12.2014 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.