Рішення № 41759412, 28.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2014 р. Справа № 914/3313/14

За позовом: до відповідача: Приватного підприємства "БЕРКУТ", м.Львів Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів про: стягнення 158799,79 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Домінік П.П. - представник (довіреність в матер. справи)

від відповідача: Куцак В.Л. - представник (довіреність в матер. справи)

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства "БЕРКУТ" до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення 147473,44 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 15.10.2014р.

В судовому засіданні 15.10.2014р. оголошено перерву до 12.11.2014р.

07.11.2014р. за вх.№5295/14 поступила заява про збільшення розміру позовних вимог від 07.11.2014р. №30 в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 88717,16 грн. основного боргу, 8312,67 грн. 3 % річних, 44203,96 грн. пені та 17566,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.11.2014р. відкладено розгляд справи та продовжено термін вирішення спору на 28.11.2014р.

Позивачем явку представника в судове засідання 28.11.2014р. забезпечено, підтверджено погашення відповідачем 88717,16 грн. основного боргу та підтримано вимоги про стягнення з відповідача 8312,67 грн. 3 % річних, 44203,96 грн. пені та 17566,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем явку представника в засідання суду 28.11.2014р. забезпечено, подано заяву від 27.11.2014р. №6093 (вх.№51738/14 від 28.11.2014р.) в якій повідомив суд про оплату основного боргу у розмірі 88717,16 грн., в підтвердження чого подав копію платіжного доручення №2074 від 26.11.2014р. на суму 88717,16 грн. та просить суд в позовних вимогах в частині стягнення 88717,16 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Підтримала заяву 11.11.2014р. (вх.№48500/14) про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 44203,96 грн., оскільки вважає, що згідно з нормами ст.256, ч.2 ст.258, ст.261 ЦК України строк позовної давності за вимогою про стягнення пені сплив. Позовні вимоги в частині стягнення 8312,67 грн. 3 % річних та 17566,00 грн. інфляційних втрат визнав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено:

ПП «Беркут» та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова укладено договір №20-9-1 на поставку матеріалів, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати товар у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар згідно накладної.

Загальна вартість поставлених матеріалів, згідно п.4.1 договору складає 88717,16 грн. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав та поставив відповідачу товари, вартістю 88 717,16 грн., що підтверджує накладна №34 від 20.09.2011р. та підпис відповідальної особи відповідача - Макари Н.М., що отримала товари на підставі доручення №324 від 19.09.2011р.

01.07.2014р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків в якому відповідачем визнано заборгованість у розмірі 88717,16 грн.

За прострочення заборгованості позивачем нараховано 8312,67 грн. 3 % річних, 44203,96 грн. пені та 17566,00 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов'язання на підставі договору поставки №20-9-1 від 20 вересня 2011 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки: товар поставлено відповідачу на суму 88 717,16 грн. і такий прийнятий відповідачем без претензій та зауважень щодо об»ємів поставки, ціни, якості товару.

Враховуючи, що позивачем платіжним дорученням від 26.11.2014р. №2074 оплачено суму основного боргу в розмірі 88717,16 грн., то провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню за відсутністю предмета спору, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку прострочення покупцем терміну оплати вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Укладеним між сторонами Договором поставки інше не встановлено.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом зазначається, що при нарахуванні пені - необхідно керуватися встановленим ГК України строком нарахування штрафу, пені (шість місяців).

Товар поставлено 19 вересня 2011 року. Відповідно до п.3.2 договору поставки розрахунки за товари здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця на протязі п»яти банківських днів.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

В розумінні ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Однак, у пункті 3.2 договору сторонами не погоджено на протязі п»яти банківських днів від якої конкретної події чи дати повинен відповідач провести розрахунок з позивачем за отриманий товар.

Відтак, виходячи із положень ч.1 ст..692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки інше договором не передбачено.

Отже, із врахуванням наведених норм чинного законодавства позивач вправі був нарахувати пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов»язання по оплаті отриманого товару за період з 21.09.2011 року по 20.03.2012 року включно. В період з 10.08.2010 року по 21.03.2012 року діяла ставка НБУ 7,75%. Виходячи із суми боргу 88717,16 грн., ставки НБУ 7,75%, кількості днів (365) в 2011 році і кількості днів (366) в 2012 році ,розмір пені за вказаний період складає 6 848,51 грн.

Таким чином за період з 21.03.2012 р. і по 12.11.2014 року пеня нарахована позивачем безпідставно.

За період з 28.09.11 р. по 20.03.2012 р., згідно розрахунку позивача пеня нарахована в розмірі 6 584,79 грн.

Відповідно до ст.256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, відповідачем заявлено клопотання про застосування спливу строку позовної давності на пеню, то в задоволенні вимоги позивача про стягнення 6 584,79 грн. пені позивачу слід відмовити, у зв»язку із пропуском строку позовної давності. В решті суми нарахованої пені теж слід відмовити, оскільки , як вже зазначено вище, в решті суми (37619,17 грн.) пеня нарахована безпідставно (поза межами шестимісячного строку для нарахування).

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином вимоги позивача про стягнення 8312,67 грн. 3 % річних та 17566,00 грн. інфляційних втрат підставні і підлягають стягненню.

Враховуючи, що позивачем подано клопотання про відмову від позову в частині стягнення 3 % річних та пені, то дана відмова судом приймається і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтутьється на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 161805,56 грн. боргу.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив в доход державного бюджету України 2949,47 грн. судового збору платіжним дорученням № 45 від 02.09.2014 р. у відповідності до ціни позову 147473,44 грн. В процесі розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги до 158799,79 грн. і відповідно доплачено судовий збір у відповідності до ціни позову у розмірі 226,53 грн.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, п.1-1, ст.80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79018, м.Львів, вул..Шевченка, 3а, код ЄДРПОУ 07638027) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79049, м.Львів, вул.Драгана, 30/42, код ЄДРПОУ 23267591) 8312,67 грн. 3 % річних, 17566,00 грн. інфляційних втрат, 2291,92 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 88717,16 грн. основного боргу - припинити провадження у справі.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 44203,96 грн. пені - відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

6. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

В судовому засіданні 28.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення, враховуючи вихідні дні 29.11.2014 р. та 30.11.2014 р., виготовлено 05.12.2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.