Рішення № 41759378, 24.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" листопада 2014 р. Справа № 911/4615/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром», смт. Нова Борова, Житомирська область

до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»,

м. Вишневе

про стягнення 67 313, 78 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Ремізовська Н.К.- предст., дов № 11/11-2 від 11.11.2014р;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (відповідач) про стягнення 67 313, 78 грн. заборгованості за договором поставки № 01-01/06/2012 від 01.06.2012 р., з яких 30 000,00 грн. - основного боргу, 25 710, 00 грн. - пеня, 4 460,27 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 2 125,48 грн. та 4 818,01 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 24.11.2014р.

Повноважний представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 0813209311349, в судове засідання 24.11.2014р. не з'явився.

Проте, через канцелярію суду, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що повноважний представник відповідача 24.11.2014р. приймає участь у судовому засіданні в господарському суді Житомирської області і не має можливості з'явитися в судове засідання.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

До того ж, до клопотання не було додано жодних документів (наказ про відрядження, судову повістку чи ухвалу господарського суду Житомирської області), на підтвердження того, що повноважний представник відповідача 24.11.2014р. зайнятий в судовому засіданні господарського суду Житомирської області.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

24.11.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

01 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком-пром» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41» (Покупець) укладено договір поставки № 01-01/06/2012, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, цим Договором, прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна вартість товару, встановлена за домовленістю сторін складає 109 450,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору, оплата вартості товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 4.1. даного Договору на поточний рахунок Постачальника протягом 5 календарних днів з моменту передання товару Покупцю.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 109 450,00 грн., що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем, видатковими накладними: № ИH - 0000103 від 01.06.2012 на суму 69 132,60 грн. та № ИH - 0000108 від 05.06.2012 на суму 40 317,40 грн.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 79 450,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., яку і просить стягнути позивач.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25 710,00 грн. пені.

Як передбачено п. 6.6. договору, у випадку прострочення оплати суми, вказаної в п. 4.1. Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка відповідної суми за кожний день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку нарахування пені було здійснене за період з 10.06.2012 року по 15.10.2014 року., тобто з перевищенням шестимісячного строку нарахування встановленому п. 6. ст. 232 ГК України.

До того ж судом встановлено, що розмір пені, визначений сторонами в договорі, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з вищевикладеним, суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням чинного законодавства, застосовуючи подвійну облікову ставку за період з 10.06.2012 року по 10.12.2012 року та встановив, що розмір пені складає 2262,30 грн.

З огляду на це, вимога про стягнення з відповідача 25 710,00 грн. пені підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2262,30 грн. пені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу в порядку п. 6.6. Договору, відповідно до умов якого, за прострочення оплати товару більше 30 днів Покупець додатково сплачує штрафу у розмірі 7 % від простроченої суми.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що заявлена сума штрафу у розмірі 4660,27 грн. обрахована з арифметичною помилкою.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4660,27 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 2100,00 грн. (30 000 /100 *7=2100).

Також, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 2125,48 грн. 3% річних та 4818,03 грн. інфляційних.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 2125,48 грн. 3% річних та 4818,03 грн. інфляційних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000 грн. боргу, 2262,30 грн. пені, 2100,00 грн. штрафу, 2125,48 грн. 3% річних та 4818,03 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 31, код ЄДРПОУ 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» (12114, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, смт. Нова Борова, вул. Лісна, 20, код ЄДРПОУ 32610382) - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 30 коп. пені, 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. штрафу, 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 4818 (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 03 інфляційних та 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 04.12.2014р.

Суддя О.В. Щоткін