Рішення № 41756507, 02.12.2012, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3806/14-ц

Провадження № 2/307/1664/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2012 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

суддіГримут В.І.

при секретаріПлиска Ю.С.

з участю представника позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги і просить винести рішення, яким крім звернення стягнення на майно відповідачів просить стягнути з ОСОБА_3Д на користь банку 58354.41 грв. Посилається на те, що у відповідності до кредитного договору № 014/4064/82/30034 від 16.10.2006 р. ОСОБА_3 був наданий кредит у сумі 10000 доларів США терміном до 15.10.2016 р. зі сплатою 13.5 % річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору щодо здійснення погашення кредиту та відсотків щомісячно у відповідності до графіку погашення кредиту. Станом на 03.09.2014 р. за нею рахується непогашена заборгованість у сумі 4656.80 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 2682.04 доларів США, заборгованості по прострочених відсотках у сумі 249.10 доларів США та пені за порушення графіку привернення кредиту та сплату відсотків у сумі 1725.66 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 014/4064/82/30034 від 16.10.2006 р., відповідно до якого відповідачами в іпотеку надано житловий будинок з надвірними спорудами, житловою площею 124.6 м.кв., загальною площею 191.8 м.кв., який розташований за адресою: смт. Солотвино, вул. Петра Грози, № 53 "а" Тячівського району, що належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності та підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належні чином.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16.10.2006 р. між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/4064/82/30034, згідно якого відповідачці був наданий кредит у сумі 10000 доларів США, терміном до 15.10.2016 р., зі сплатою 14 % річних. Обумовлену договором суму відповідачка ОСОБА_3 отримала, однак взяті на себе зобовязання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки згідно графіку у повній мірі не виконала. Станом на 03.09.2014 р. за відповідачкою рахується непогашена заборгованість у сумі 4656.80 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 58354.51 грв. (1 долар США = 12.531031 грв.). Ця заборгованість складається із заборгованості за кредитом у сумі 2682.04 доларів, що еквівалентно 33608.73 грв. та заборгованості по відсотках у сумі 249.10 доларів, що еквівалентно 3121.48 грв. Крім того у відповідності до п. 9. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0.5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобовязань, зазначеного в цьому договорі. У звязку з несвоєчасним погашенням кредиту відповідачці нарахована пеня у сумі 1725.66 доларів, що еквівалентно 21624.30 грв.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 17.10.2006 р. Відповідно до пункту 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: смт. Солотвино, вул. Петра Грози, № 53 "а", Тячівського району Закарпатської області. Згідно п.п. 3.1.4. цього договору, у випадку невиконання іпотекодавцями зобовязань за цим або за кредитним договором банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Разом із тим, із 07.06.2014 р. набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 р. за № 1304-VIІ, відповідно до п. 1 ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і яке надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, житловий будинок № 53 "а" по вул. Петра Грози в смт. Солотвино Тячівського району відповідає, оскільки його площа не перевищує 250 м.кв., він являється постійним місцем проживання відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та відомостей про наявність у них іншого житла позивачем суду не надано. Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Таким чином, суд має застосувати вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", та на час дії даного Закону зупинити виконання рішення суду.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів також слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі по 291.78 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 217, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют", суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними спорудами, житловою площею 124.6 м.кв., загальною площею 191.8 м.кв., що знаходиться в смт. Солотвино, вул. Петра Грози 53 "а", Тячівського району, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги банку за кредитним договором у розмірі п'ятдесят вісім тисяч триста пятдесят чотири гривні 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" по двісті девяносто одну гривню 78 коп. судових витрат.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на житловий будинок до закінчення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют".

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий:Гримут В.І.