Ухвала суду № 41755948, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 320/2234/14-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року у справі № 320/2234/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова про скасування наказу про відрахування зі складу студентів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати наказ ректора Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова №2075-18 від 11 липня 2013 року про відрахування зі складу студентів за невиконання навчального плану.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року позовна заява повернута ОСОБА_1 з підстав непідсудності її місцевому загальному суду як адміністративному.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду. Апелянт вважає висновки суду помилковими, оскільки вищий навчальний заклад державної форми власності, заснований державою, фінансується за рахунок державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади, а відтак відсутні будь-які підстави вважати відповідача «іншим державним органом».

У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, не прибули, про причини неприбуття не повідомив. Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Проте, висновки суду щодо підсудності справи окружному адміністративному суду є, на думку колегії суддів, передчасними, оскільки судом не дотримані вимоги статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, зазначена процесуальна норма зобов'язує суддю після одержання позовної заяви з'ясувати, у тому числі, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України). Повернення позивачу позовної заяви у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності для подачі її до іншого адміністративного суду можливо лише у тому випадку, якщо спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зважаючи на відсутність у діючому законодавстві поняття публічно-правового спору, його наявність визначається виходячи з критеріїв суб'єктного складу правовідносин, становища суб'єктів у правовідносинах, методу регулювання правовідносин та характеру домінуючого інтересу у правовідносинах. Так, обов'язковими ознаками наявності публічно-правового спору між учасниками певних правовідносин є підпорядкування одного учасника іншому та імперативний метод регулювання цих правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує наказ Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, де він навчався за заочною формою навчання, про відрахування.

Отже, суду необхідно з'ясувати характер правовідносин, що виникли між сторонами (приватно-правовий чи публічно-правовий) з урахуванням положень Порядку зарахування (відрахування) абітурієнта (студента) до вищого навчального закладу здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та умов контракту (договірні правовідносини). Крім того, суд має встановити, чи виконує вищий навчальний заклад у спірних правовідносинах владні управлінські функції або надає освітні послуги на договірній платній чи безоплатній основі.

У випадку неналежності суб'єкта (у тому числі - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах до владної управлінської сфери та невиконання ним відповідних функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є, відповідно до пункту 4 частини1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195-196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року у справі № 320/2234/14-а - скасувати.

Справу № 320/2234/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова про скасування наказу про відрахування зі складу студентів - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі відповідно до статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко