Ухвала суду № 41754793, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5541/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20.11.2013 № 100270000/2013/02115 та рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2013 № 100270000/2013/300472/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 20.11.2013 № 100270000/2013/02115.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2013 № 100270000/2013/300472/2.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (Україна, покупець) та фірмою «VHS PENCERE AKSESUARLARI SAN VE DIS TIC. LTD. STI.» (Туреччина) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 15/2013 від 18.06.2013 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купував поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до п.п. 3.1, продавець зобов'язаний поставити товар у відповідності з рахунками та специфікаціями , ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Пунктом 3.2 Контракту, сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС 2000 Міжнародної торгової палати та поставка здійснюється на підставі EXW - Стамбул.

Згідно з п. 4.2 Контракту, умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100 % передплати від вартості партії товару на протязі 7 діб з моменту надання копії коносамента CMR.

Відповідно до інвойсу №193156, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті» вартістю 4 622,22 євро або 49 883,69 грн.

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару: «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті», електронну митну декларацію від 20.11.2013 № 100270000/2013/184905 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 20.11.2013 № 100270000/2013/300472/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.11.2013 № 100270000/2013/02115.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Вважаючи незаконним застосування відповідачем резервного методу та винесення протиправного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларацій, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем Київській міжрегіональній митниці Міндоходів для митного оформлення імпортованого товару надано всі належні документи, передбачені чинним законодавством, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню. Так, вказані документи чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інвойсу №193156 від 14.11.2013 оформленого на окрему партію товару згідно умов контракту від 18.06.2013 №15/2013, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару, а саме: поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також підтвердження заявленої ним митної вартості товару подані відповідачу наступні документи: митну декларацію №100270000.2013.184905; зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2013 №15/2013; додаток № 6 до контракту (специфікація); рахунок-фактура (інвойс) 193156; пакувальний лист; довідка про транспортні витрати № 204 від 19.11.2013 р.; документ про страхування 817/1203; виписки з бухгалтерської документації (видаткова та податкова накладна); висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 12/572 від 20.11.2013; прайс-лист виробника; накладна CMR 180250; Книжка МДП (Carnet TIR) XN 73880616; інформація про позитивні результати СЕС контролю товару; договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 130212 від 12.02.2013; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; рішення Укрметрстандарт.

Згідно митної декларації №100270000.2013.184905 ТОВ «Т.Б.М.-Україна» задекларована митна вартість товару обрахована за першим методом та складає - 4 622,22 євро або 49 883,69 грн. (вартість товару); 13 365,17 грн. (транспортні витрати); 200,00 грн. (витрати на розвантажувально-завантажувальні роботи), 49,63 грн. (витрати на страхування).

Крім того, позивачем за власним бажанням подано додаткові документи: прайс-лист виробника; виписка з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак, за наслідками дослідження наданих позивачем документів для розмитнення вказаної партії товару, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в результаті чого встановлено, що документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

За вказаних обставин відповідачем було розпочато процедуру консультацій та витребувано додаткові документи.

Митним органом відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: прайс-лист виробника; виписка з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення.

На даний запит 20.11.2013 митний орган повідомлено, що всі наявні документи відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості надані. Інші документи надати не має можливості.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, його прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості через не підтвердження числового значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Згідно п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості, подавалися відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Проте, дані документи в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Разом з тим, відповідачем не спростовано контрактну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст. 58 Митного кодексу України.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає неправомірними та необґрунтованими дії відповідача щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару з урахуванням наведених законодавчих норм та наявних матеріалів справи, а також того, що подані позивачем під час митного оформлення товарів документи обґрунтовують необхідність застосування основного методу визначення митної вартості товарів та спростовують доводи відповідача щодо застосування резервного методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2013 № 100270000/2013/300472/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 20.11.2013 № 100270000/2013/02115, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.