Постанова № 41754350, 05.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 917/1886/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область (вх. №3800 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.14 у справі № 917/1886/14

за позовом Приватного АТ "Виробниче об"єднання "Стальканат-Сілур", м. Одеса

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 11 322,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2014 р. у справі № 917/1886/14 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька,141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783 на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", вул. Водопровідна, 16, м. Одеса, 65007, код 26209430 – 9048,18 грн. боргу, 133,85 грн. 3% річних; 728,90 грн. пені; 1067,69 грн. інфляційних втрат; 1827,00 грн. 00 витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2014 р. у справі № 917/1886/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, в зв’язку з чим, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов’язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. При цьому позивач заперечує направлення відповідачем будь-яких документів або листів з приводу нібито вчиненого відповідачем при тримання в оплаті та необхідності якимось чином підтвердити якість товару.

Крім того, позивач просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

02.12.2014 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність можливості направити в призначене судове засідання свого уповноваженого представника.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 02.12.2014 року за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами по справі був укладений договір поставки № 0071-СН від 23.01.2013 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язаний поставити і передати у власність покупця (відповідача) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору (п. 1.2. договору).

Загальна сума договору складає 140671,66 грн. в тому числі ПДВ (п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди № 8 від 16.10.2013 року).

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.4. договору).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 9048,18 грн. за накладними № 14628 від 19.12.2013 року на суму 7872,18 грн.; № 14727 від 23.12.2013 року на суму 11176,00 грн. Відповідач отримав товар за цими накладними без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Однак, відповідач оплату товару у відповідності з п. 6.1 договору не здійснив, в зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 9048,18 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9048,18 грн. за отриманий ним товар.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 133,85 грн. 3% річних; 728,90 грн. пені; 1067,69 грн. інфляційних втрат.

Оскільки стягнення з відповідача пені передбачено умовами договору (п. 10.6), суд першої інстанції з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 728,90 грн., а також керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, та зважаючи на документальну обґрунтованість нарахованих позивачем 133,85 грн. 3% річних; та 1067,69 грн. інфляційних втрат.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 0071-СН від 23.01.2013 року.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 0071-СН від 23.01.2013 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 9048,18 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних № 14628 від 19.12.2013 року на суму 7872,18 грн. (а.с. 19); № 14727 від 23.12.2013 року на суму 11176,00 грн. (а.с. 20). При цьому, факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю визнається.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов’язання позивачем в зв’язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов’язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 9048,18 грн.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов’язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв’язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов’язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача 632,82 грн. пені за накладною №14628 від 19.12.2013 року за 180 днів прострочки в період з 20.01.2014 року по 19.07.2014 року; 96,08 грн. пені за накладною №14727 від 23.12.2013 року за 180 днів прострочки в період з 24.01.2014 року по 23.07.2014 року, що разом складає 728,90 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 28-30).

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та договору.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних, 3% річних та пені, колегія суддів констатує, що розрахунок зроблений позивачем вірно, на підставі фактичних обставин, підтверджених первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, і тому позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача 133,85 грн. 3% річних; 728,90 грн. пені; 1067,69 грн. інфляційних втрат задоволені судом законно та обґрунтовано.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.14 у справі № 917/1886/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.14 у справі № 917/1886/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.