Постанова № 41754306, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 року Справа № 904/5595/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від відповідача - 1: Кузяков О.В., довіреність №б/н від 01.12.14, представник;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агро-Ера» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2014 року у справі № 904/5595/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м. Дніпропетровськ

до відповідача 1 - Фермерського господарства «Агро-Ера», с. Корлюкове, Зіньківський район Полтавська область

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Інвест», м. Дн-ськ

про стягнення заборгованості у сумі 144 569,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2014 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» задоволені.

Суд стягнув з солідарно з Фермерського господарства „Агро-Ера" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера" 144 569 грн. 74 коп. процентів за користування товарним кредитом та судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду, фермерське господарство «Агро-Ера» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати, та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач 1 - фермерське господарство «Агро-Ера» посилається на те, що вони фактично були позбавлені доступу до правосуддя, оскільки суд розглянув справу без їх участі, незважаючи про наявне клопотання про відкладення розгляду справи. Означене унеможливило надання апелянтом своїх заперечень на позов та надання відповідних доказів.

Крім того, стягнувши з відповідача проценти за користування товарним кредитом у розмірі 144 569,74 грн., суд першої інстанції не врахував, що означені штрафні санкції є непропорційно великими по відношенню до суми основного боргу, який складає 80 610,88 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 29 жовтня 2014 року.

В судовому засіданні 29 жовтня 2014 року було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 03 грудня 2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів-1,2.

У судове засідання 03 грудня 2014 року представник апелянта знов надав клопотання про відкладення розгляду справи для можливості належним чином підготуватись для участі у справі.

Колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки свідчить про зловживання стороною своїми правами.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, проте, як вбачається з матеріалів справи, апелянт неодноразово звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи з різних підстав, що свідчить про зловживання ним своїми правами і такі дії спрямовані на умисне затягування судового процесу, порушують права інших учасників судового процесу та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, та з урахуванням можливості такого розгляду, а також закінчення процесуальних строків, передбачених ст. 69 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2014 року, залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року, з Фермерського господарства „Агро-Ера" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Інвест" солідарно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро сфера" 80 610, 88 грн., що складають суму заборгованості, 13 032, 34 грн. індексації, 108 558, 32 грн. процентів за користування товарним кредитом за загальний період з 26.10.2013 р. по 13.02.2014 р., та 4 310 грн. пені.

Звертаючись до відповідачів із позовом про солідарне стягнення процентів за користування товарним кредитом за договором купівлі-продажу № 12075-С від 15.05.2013 р., позивач посилався на невиконання відповідачами умов договору в частині оплати товару, проданого в кредит за період часу з 14.02.2014 р. по 24.07.2014 р., тобто, вже після ухвалення рішення про стягнення суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів сплати суми основного боргу з урахуванням індексації після ухвалення судового рішення по справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - Позивач, Продавець) та фермерським господарством "Агро-Ера" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 12075-С (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість насіннєвого матеріалу, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 4.1. Договору, умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до Договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах слати 0,01% річних за користування Товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених Умовами оплати Товару у Специфікації - строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати Товару - неправомірне користування Покупцем товарним кредитом. Уразі несвоєчасної оплати товарного кредиту, Покупець продовжує користуватись (неправомірно користування) по ставці згідно п. 7.2 (протягом 10- ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3 Договору (п.4.2. Договору).

Пунктом 7.2 договору, сторонами встановлено, що якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору.

Якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.3. Договору).

15.05.2013 р. між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки №12075-ПОР за умовами якого відповідач-2 зобов'язався виступити Поручителем перед Кредитором за порушення першим відповідачем його зобов'язань перед Кредитором за договором купівлі-продажу № 12075-С від 15.05.2013 р., в тому числі, і сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору. У разі ж порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Оскільки станом на 24.07.14 р. зобов'язання перед позивачем відповідачами не виконано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача про стягнення процентів за користування товарним кредитом за період з 14.02.2014 р. по 24.07.2014 р. в сумі 144 569, 74 грн.

Посилання відповідача на те, що розмір процентів за користування товарним кредитом значно перевищує суму основного боргу, не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторони п. 7.3 договору передбачили, що якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом, то доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 N 32/5005/3471/2012).

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агро-Ера» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2014 року у справі № 904/5595/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 05.12.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін