Рішення № 41754211, 02.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 р. Справа №914/3814/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "ДОБРА ВОДА", с.Млинівці Зборівського району Тернопільської області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Радехів Львівської області

про стягнення 25115грн. 78коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Анкудович А.Ф. - представник (довіреність №261 від 11.11.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства "ДОБРА ВОДА" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 17584грн. 88коп., пені у розмірі 1556грн. 14коп., штраф у розмірі 20% річних на суму 3314грн. 63коп., інфляційних втрат у розмірі 2162грн. 94коп. та 3% річних в розмірі 497грн. 19коп.

Ухвалою суду від 28.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.11.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та невиконання в повному обсязі сторонами вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладено до 02.12.2014р.

02.12.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№52199/14) подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо включення позивача та відповідача до ЄДРПОУ та ЄДРЮОтаФОП та подав письмові пояснення (вх.№52194/14 від 02.12.2014р.), в яких зазначив, що станом на сьогоднішній день зі сторони відповідача жодних оплат не поступало.

В судове засідання 02.12.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№52145/14 від 02.12.2014р.) подав заяву про конкретизацію розміру позовних вимог, в якій обгрунтував розрахунок боргу та штрафних санкцій.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №8020001168126, №8020001168495 та №8020001173545. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 02.12.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

01.08.2013р. між Приватним акціонерним товариством "ДОБРА ВОДА" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №284-ППА.

Пунктом 1.1. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. сторони встановили, що постачальник зобов'язується у зумовлені строки передати (поставляти) у власність покупця продукти харчування, в тому числі безалкогольні напої (надалі - товар) відповідно до погоджених у будь-якій доступній і зрозумілій сторонами формі (прийнятих до виконання) постачальником замовлень від покупця, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Відповідно до п.2.1. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. постачальник зобов'язується поставляти товар за власний рахунок та власними силами покупцю за його місцезнаходженням згідно додатку №1. Як вбачається із додатку №1 до договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. сторони дійшли взаємної згоди, що поставка товару для покупця здійснюється у АДРЕСА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

За умовами п.п.3.1. та 3.3. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. загальна сума даного договору, визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, що поставляється покупцю. Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за цінами діючого прайс-листа товару постачальника.

Згідно із п.п.6.1 та 6.4. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару покупцю. Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась належним чином по кількості і по якості.

Відповідно до розділу 7 договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар на умовах, визначених діючим прайс-листом, яким також визначена градація знижок на товар в залежності від обраних покупцем умов оплати за нього, в тому числі це передоплата, часткова передоплата, відтермінування, але у будь-якому випадку - покупець повинен оплатити за поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки (передачі) йому товару по видатковій накладній. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника зі сторони покупця будь-яким зручним для нього способом з обов'язковим відображенням в підставах платежу відповідного номеру та дати видаткової накладної на поставку товару, за який здійснюється оплата. Зобов'язання по оплаті вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 17584грн. 88коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №ДВ000004503 від 22.08.2013р.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків станом на 31.08.2013р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 17584грн. 88коп.

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 04.06.2014р., що підтверджується фіскальним чеком №8064 від 16.06.2014р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №8020001137492, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 17584грн. 88коп., проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 17584грн. 88коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 9.3. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу. Так, згідно із п.9.3. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р., позивач за період з 15.04.2014р. по 01.10.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 1556грн. 14коп. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки в обрахуванні пені, вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Тому пеня підлягає перерахунку за період шість місяців із врахуванням строку, встановленого для оплати в п.7.1. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р., яка розраховується із фактичної суми боргу по накладній №ДВ000004503 від 22.08.2013р., із врахуванням періоду, вказаного позивачем в поданих розрахунках та в перерахунку пеня складає 73грн. 23коп., яка підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Окрім цього, представник позивача просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% річних в сумі 3314грн. 63коп.

Відповідно до п.9.3. договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику 20% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Слід зазначити, що статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011р. у справі № 6-42цс11). Слід враховувати, що, попри подібність правова природа штрафу та сплати процентів річних є різними. За умовами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Як вбачається із змісту договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. та п.9.3 цього договору, сторонами не визначено такого виду відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, як штраф. Як вбачається із умов п.9.3 договору поставки №284-ППА від 01.08.2013р. сторонами передбачено право нарахування річних у випадку прострочення оплати поставленого товару у розмірі 20%, що узгоджується із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, згідно до вимог якої інший розмір річних може бути визначений у договорі.

Відтак, враховуючи те, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 23.10.13р. по 01.10.14р. та враховуючи те, що згідно до вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а в даному випадку 20% річних та 3% річних є фактично одним і тим же видом відповідальності, який застосовується двічі за одне і теж порушення грошового зобов'язання. Тому враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині шатрфу у розмірі 20% річних на суму 3314,63грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення оплати нарахував відповідачу за період з 23.10.2013р. по 01.10.2014р. інфляційні втрати у розмірі 2162грн. 94коп. та 3% річних в розмірі 497грн. 19коп.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 17584грн. 88коп., пені у розмірі 73грн. 23коп., інфляційних втрат у розмірі 2162грн. 94коп. та 3% річних в розмірі 497грн. 19коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ДОБРА ВОДА» (47242, Тернопільська область, Зборівський район, с.Млинівці, код ЄДРПОУ 24633678) 17584грн. 88коп. - основний борг, 73грн. 23коп. - пені, 2162грн. 94коп. - інфляційних втрат, 497грн. 19коп. - 3% річних та 1478грн. 01коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 05.12.2014р.