Рішення № 41754121, 25.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20847/14 25.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

до Приватного підприємства "Єврофрукт"

про стягнення 215 076,79 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Жук О.Б. за довіреністю № 10 від 03.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі - позивач), звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Єврофрукт" (далі - відповідач) про стягнення 215 076,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відповідач мав оплатити позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми. Як зазначає позивач, відповідач заборгував йому за період з жовтня 2012 р. по червень 2014 р. 185 703,47 грн. з оплати теплової енергії та наданих послуг, у зв'язку з чим з метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20847/14, її розгляд призначено на 22.10.2014 р.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.11.2014 р.

05.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/21442/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Приватного підприємства "Єврофрукт" про визнання укладеним між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів.

Зазначене рішення набрало законної сили з 27.06.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, під час розгляду вищевказаної справи господарським судом міста Києва було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед", Приватне підприємство "Єврофрукт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна виробнича компанія Насосхолодмаш" є співвласниками будівлі загальною площею 963, 94 кв.м. по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві.

Зокрема, за договорами купівлі-продажу нежилих приміщень № 169 та № 170 від 15.10.2004 р. Приватному підприємству "Єврофрукт" належать на право власності нежилі приміщення площею 363, 4 кв.м. та 354, 7 кв.м. по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві.

За договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 817 право власності на нежитлові приміщення площею 204, 3 кв.м. по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія Насосхолодмаш».

Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності № 1217 від 16.11.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" є власником нежилих приміщень площею 100, 1 кв.м. по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві.

При цьому, на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» знаходиться тепловий пункт будівлі по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві, про що зокрема зазначається в рішенні господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/17474/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Приватного підприємства "Єврофрукт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна виробнича компанія "Насосхолодмаш" про стягнення 87 635, 24 грн.

01.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія Насосхолодмаш» було укладено договір № 1/12-Т про постачання теплової енергії у гарячій воді та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення та їх абонентських уводів щодо приміщення, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія Насосхолодмаш» опалювальною площею 204, 3 кв.м. від загальної площі 1 317, 1 кв.м. по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві).

03.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», як енергопостачальною організацією, було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 12 у період з 01.12.2012 р. до 30.11.2013 р. та на кожен наступний рік у разі відсутності заперечень сторін.

Оскільки Приватне підприємство «Єврофрукт» є співвласником нежитлової будівлі по бульвару Верховної Ради, 12, літера А у місті Києві і так як до його обов'язків належить, зокрема, підтримання в належному стані приміщень, що належать відповідачу на праві спільної часткової власності та, відповідно, підтримання в належному стані обладнання тепломереж, позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про постачання теплової енергії у гарячій воді та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення та їх абонентських уводів стосовно належних відповідачу на праві власності приміщень, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" № 112 від 27.03.2013 р.

Зважаючи на те, що відповідні пропозиції позивача були залишені без задоволення, він звернувся до суду з позовом про визнання відповідного договору укладеним, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. у справі № 910/21442/13 було визнано укладеним між сторонами договір про постачання теплової енергії у гарячій воді та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відповідно до редакції якого його предметом позначено постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: м, Київ, бульвар Верховної Ради, 12 (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору опалювальна площа споживача становить: 716,1 м. кв., тобто 61,87 в відсотковому відношенні до всієї опалювальної площі (1317,1 м. кв.) будинку.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору підприємство зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону, в кількості та обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній Споживачем.

У свою чергу, відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.4 споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Договорі, не допускаючи їх перевищення, своєчасно та в повному обсязі вносити плату за спожиту теплову енергію та технічне обслуговування теплосистем на розрахунковий рахунок підприємства.

Порядок здійснення розрахунків за теплову енергію сторони встановили відповідно до положень додатку № 2 до договору, а саме розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Споживач щомісяця з 20 по 25 число отримує у підприємства (за адресою: вул. Г. Барського, 5, договірно-розрахунковий відділ, тел. 402-56-00, 482-36-12) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування , з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 3-х днів після отримання платіжних документів.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії Споживач сплачує на рахунок Підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Згідно з п. 6.1. Договору він набуває чинності з 10.10.2012 р. та діє до 10.10.2015 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 6.4. Договору).

Так, матеріали справи не містять доказів припинення сторонами зазначеного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов Договору виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з опалення та технічного обслуговування систем теплопостачання, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: № 23 від 11.10.2012 р. на суму 20 935, 48 грн., № ТДМ00000029 від 26.11.2012 р. на суму 15 567, 47 грн., № ТДМ00000039 від 18.12.2012 р. на суму 14 615, 58 грн., № ТДМ00000003 від 18.01.2013 р. на суму 15 677, 53 грн., № ТДМ00000010 від 18.02.2013 р. на суму 12 084, 68 грн., № ТДМ00000017 від 18.03.2013 р. на суму 3 941, 22 грн., № 21 від 18.04.2013 р. на суму 2 229, 17 грн., № ТДМ00000025 від 17.05.2013 р. на суму 2 229, 17 грн., № ТДМ00000029 від 18.06.2013 р. на суму 2 229, 17 грн., № ТДМ00000032 від 16.07.2013 р. на суму 2 229, 17 грн., № ТДМ00000036 від 16.08.2013 р. на суму 2 229, 17 грн., № ТДМ00000039 від 18.09.2013 р. на суму 8 790, 22 грн., № 42 від 18.10.2013 р. на суму 14 374, 43 грн., № ТДМ00000046 від 18.11.2013 р. на суму 15 567, 47 грн., № ТДМ00000053 від 18.12.2013 р. на суму 14 615, 58 грн., № 45 від 20.01.2014 р. на суму 15 677, 53 грн., № 58 від 18.02.2014 р. на суму 12 084, 68 грн., № 64 від 18.03.2014 р. на суму 3 941, 22 грн., № 69 від 18.04.2014 р. на суму 2 229, 17 грн., № 75 від 19.05.2014 р. на суму 2 229, 17 грн., № 81 від 18.06.2014 р. на суму 2 229, 17 грн.,

Окремі з наведених вище рахунків містять разом з поточними нарахуваннями включену до них передоплату за наступний місяць, а тому загальний обсяг боргу не може визначатьсь їх додаванням.

З метою визначення загального обсягу постачання послуг за Договором за спірний період, слід звернутись до Додатку № 2 до Договору, в якому визначено, що позивач в опалювальному сезоні відпускає відповідачу теплову енергію в кількості 141, 973 Гкал за таким розщепленням: січень - 25, 322, лютий - 27, 493, березень - 20, 148, квітень - 3, 500, травень - 0, 000, червень - 0, 000, липень - 0, 000, серпень - 0, 000, вересень - 0, 000, жовтень - 13, 413, листопад - 24, 829, грудень - 27, 268.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору було визначено, що розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію підприємством проводяться згідно з тарифами, затвердженими постановами НКРЕ за кожну відпущену гекакалорію (грн./Гкал): для опалення 407, 63 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору за технічне обслуговування теплосистеми 716, 1 м.кв. х 1, 21 грн./м.кв. = 866, 48 грн./міс. без ПДВ.

При цьому, за технічне обслуговування теплолічильника та здавання звітів: 1602 х 61, 87 % = 991, 16 грн. без ПДВ (п. 3 Додатку № 1 до Договору).

Таким чином, у період з жовтня 2012 року по червень 2014 року відповідні платежі за Договором, включаючи ПДВ, мали складати:

- жовтень 2012 року - 6 561, 05 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.10.2012 р.;

- листопад 2012 року - 12 145, 25 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.11.2012 р.;

- грудень 2012 року - 13 338, 30 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.12.2012 р.;

- січень 2013 року - 12 386, 41 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.01.2013 р.;

- лютий 2013 року - 13 448, 36 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.01.2013 р.;

- березень 2013 року - 9 855, 52 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.03.2013 р.;

- квітень 2013 року - 1 712, 05 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.04.2013 р.;

- травень 2013 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.05.2013 р.;

- червень 2013 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.06.2013 р.;

- липень 2013 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.07.2013 р.;

- серпень 2013 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.08.2013 р.;

- вересень 2013 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.09.2013 р.;

- жовтень 2013 року - 6 561, 05 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.10.2013 р.;

- листопад 2013 року - 12 145, 25 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.11.2013 р.;

- грудень 2013 року - 13 338, 30 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.12.2013 р.;

- січень 2014 року - 12 386, 41 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.01.2014 р.;

- лютий 2014 року - 13 448, 36 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.02.2014 р.;

- березень 2014 року - 9 855, 52 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.03.2014 р.;

- квітень 2014 року - 1 712, 05 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.04.2014 р.;

- травень 2014 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.05.2014 р.;

- червень 2014 року - 0, 00 грн. (опалення), 1039,77 грн. (технічне обслуговування теплосистеми), 1189, 39 грн. (технічне обслуговування теплолічильника), кінцевий строк оплати - 28.06.2014 р.

Всього за вказаний спірний період згідно з вказаним розрахунком відповідач мав сплатити позивачу 185706, 24 грн.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2012 р. по червень 2014 р., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач розраховує основний борг за теплопостачання шляхом помноження тарифу на кількість річного обсягу Гкал за опалювальний сезон з нарахуванням ПДВ та на два, оскільки таких сезонів за спірний період два. Основний борг за технічне обслуговування тепло лічильника та технічне обслуговування тепло системи позивач розраховує шляхом помноження тарифу з нарахуванням ПДВ на 21 місяць. При вказаному методі обрахунку внаслідок можливих округлень у позивача загальний основний борг розраховано в меншій сумі, ніж визначено вище судом, а саме: 185 703, 47 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про наданням послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 3 Додатку № 2 до Договору оплата по договору здійснюється не пізніше 3-х днів після отримання платіжних документів.

Споживач щомісяця мав з 20 по 25 число отримувати у підприємства платіжну вимогу-доручення, а отже оплата мала здійснюватись не пізніше 28 числа розрахункового місяця.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати відповідних послуг, що надаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

При цьому, за розрахунком суду, сума основного боргу становить 185 706, 24 грн., що перевищує розмір, розрахований позивачем, у зв'язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 185 703,47 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 12 546,08 грн. пені.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 3.3 додатку № 2 до Договору передбачено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 12 546,08 грн., розрахунок якої є невірним, оскільки позивач невірно визначає день, з якого почалось прострочення відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг.

Зокрема, позивач не врахував при обранні періодів нарахувань того, що прострочення зобов'язань з оплати послуг за будь-який розрахунковий місяць починалось з 29 числа такого місяця.

Так, нараховуючи пеню, позивач в якості періодів нарахування взяв для кожної суми оплати, яка мала бути здійснена за надані послуги у відповідний місяць, за початок - перший день розрахункового місяця, за кінець періоду - останній день розрахункового місяця.

За таких обставин, не виходячи за обрані позивачем періоди та з урахуванням порядку оплати, визначеним Договором, слід дійти висновку, що нарахувати пеню суд за вірним розрахунком може лише за періоди з 29 числа по останній день розрахункових місяців включно, тобто за 3 (2) дні відносно кожної місячної суми боргу.

Положеннями п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з розрахунком суду, здійсненим з урахуванням умов Договору, вимог чинного законодавства, та здійсненим у межах періодів нарахувань, визначених позивачем, пеня має становити 163,58 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 5 215,21 грн. та інфляційні у сумі 11 612,03 грн., розрахунок яких є невірним, оскільки позивач невірно, як і у випадку з пенею, визначає день, з якого почалось прострочення відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг.

Згідно з вірним розрахунком 3 % річних мають становити 34,51 грн., проте як інфляційні втрати за обрані позивачем періоди нарахування (в межах строку з 29 числа розрахункового місяця по останній його день) відсутні.

Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Єврофрукт» (03105, м. Київ, вул. Волинська, 34/1, код ЄДРПОУ 31055568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код ЄДРПОУ 21526737) 185 703 (сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот три) грн. 47 коп. основного боргу, 163 (сто шістдесят три) грн. 58 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн. 51 коп. 3% річних та 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака