Рішення № 41754112, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15457/14 20.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд"до Фізичної особи підприємця Борисенка Івана Володимировичапро стягнення 11 000,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явивсявід відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Борисенка Івана Володимировича (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 11 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15457/14, розгляд справи призначено на 18.09.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року справу № 910/15457/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року суддя Пригунова А.Б. прийняла справу № 910/15457/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15457/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15457/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року.

Представник сторін в судове засідання 28.10.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 18.09.2014 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2014 року.

У судове засідання 20.11.2014 року представники сторін повторно не з'явились, вимоги ухвал суду не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 89, кв. 110, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Борисенко Іваном Володимировичем (виконавець) було укладено усний договір на виконання робіт по розпилові круглого лісу.

На виконання вказаних домовленостей, позивачем було здійснено оплату послуг Фізичної особи - підприємця Борисенко Івана Володимировича по розпиловці лісу на загальну суму 71 990,00 грн., в тому числі на оплату рахунку № 3 від 02.04.2012 року, на що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 420 від 16.07.2012 року на суму 19 490,00 грн., № 421 від 17.07.2012 року на суму 500,00 грн., № 406 від 06.07.2012 року на суму 5 000,00 грн., № 390 від 19.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 375 від 12.06.2012 року на суму 25 000,00 грн., № 365 від 06.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 361 від 01.06.2012 року на суму 2 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач надав позивачу послуги по розпиловці лісу лише на суму 56 990,00 грн.

Зважаючи на вищезазначене, позивач звернувся до відповідача з листом від 23.10.2012 року за вих. № 23-10/12 в якому просив повернути передоплату за розпиловку круглого лісу у розмірі 15 000,00 грн.

28.11.2012 року відповідачем було повернуто частково передоплату за розпиловку круглого лісу у розмір 4 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 166 від 28.11.2012 року з призначенням платежу: часткове повернення передоплати за розпиловку круглого лісу згідно з листом № 23-10/12 від 23.10.2012 року.

21.06.2013 року позивач повторно звернувся до відповідача листом від 20.06.2013 року з проханням повернути кошти у розмірі 11 000,00 грн., що були сплачені як передплата за послуги з розпиловки круглого лісу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не повернув грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд".

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з розпиловки круглого лісу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказані послуги.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з платіжних доручень № 420 від 16.07.2012 року на суму 19 490,00 грн., № 421 від 17.07.2012 року на суму 500,00 грн., № 406 від 06.07.2012 року на суму 5 000,00 грн., № 390 від 19.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 375 від 12.06.2012 року на суму 25 000,00 грн., № 365 від 06.06.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 361 від 01.06.2012 року на суму 2 000,00 грн., позивач здійснив оплату послуг відповідача з розпиловки круглого лісу на загальну суму 71 990,00 грн.

За таких обставин, між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину про надання послуг у спрощений спосіб, відтак, правовідносини між сторонами підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, Фізична особа - підприємець Борисенко Іван Володимирович надав позивачу послуги по розпиловці лісу лише на суму 56 990,00 грн. а грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. повернув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" як часткове повернення передоплати за розпиловку круглого лісу згідно з листом № 23-10/12 від 23.10.2012 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо надання послуг на розпиловку круглого лісу на суму 11 000,00 грн., а матеріалами справи підтверджується отримання вказаних коштів Фізичною особою - підприємцем Борисенко Іваном Володимировичем, то правова підстава для володіння такими коштами у останнього відсутня.

В той же час, відповідачем наведені обставини не спростовані, доказів повернення коштів не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи - підприємця Борисенка Івана Володимировича грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Оскільки сума позову у даній справі складає 11 000,00 грн., то розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову становить 1 827,00 грн.

Водночас, як вбачається з платіжних доручень № 1443 від 16.06.2014 року на суму 1 825,00 грн. та № 1483 від 23.07.2014 року на суму 100,00 грн., позивач сплатив судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 1 925,00 грн., тобто у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, вищенаведене позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 98,00 грн. (1 925,00 грн. грн. - 1 827,00 грн.)

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" задовольнити .

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Борисенка Івана Володимировича (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 89, кв. 110, ідентифікаційний номер 3049116813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (11301, Житомирська обл., Лугинський район, смт. Лугини, комплекс будівель та споруд № 1, ідентифікаційний код 36315499) 11 000 (одинадцять тисяч) 00 грн. заборгованості, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвуд" (11301, Житомирська обл., Лугинський район, смт. Лугини, комплекс будівель та споруд № 1, ідентифікаційний код 36315499) з Державного бюджету України 98 (дев'яносто вісім) грн. 00 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 1443 від 16.06.2014 року та платіжним дорученням № 1483 від 23.07.2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк