Постанова № 41754065, 03.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року № 2а-12596/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костецького Н.В.

суддів: Хоми О.П., Грень Н.М.

за участю секретаря судового засідання Приймак С.І.

представника позивача Кіт О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст-експрес» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст-експрес» про стягнення коштів в розмірі 1 667 138,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням про застосування фінансових санкцій №0003073311 від 25.08.2009 року винесеним на підставі акта перевірки №1886/23-209/34857447 від 11.08.2009 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, до відповідача було застосовано штраф у розмірі 1 667 648,05 грн., за порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідачем добровільно сплачено кошти в розмірі 510,00 грн. Оскільки самостійно ТзОВ «Міст-експрес» штрафні (фінансові) санкції у повному обсязі не сплатило, позивач звернувся із позовом до суду.

У зв'язку з проведенням реорганізації Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова судом здійснено заміну позивача на належного правонаступника - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою відділення поштового зв'язку «за зазначеною адресою вибули», причини неявки суду не повідомив.

Поштова кореспонденція відправлялась за адресою, яка вказана в ЄДРПОУ(а.с.59).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами і доповненнями, Законом України «Державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

ТзОВ «Міст-експрес» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 05.01.2007 року №14151230000015791, внесено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР та присвоєно ідентифікаційний код 34857447.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Львівське виробниче підприємство «Міст-експрес» відповідно до довідки з ЄДРПОУ зареєстроване за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, Сихівський район, вул. Зелена, будинок 147, та перебуває на обліку у ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області(а.с.59-80).

ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

Під час проведення перевірки встановлено наступні порушення: 1) не забезпечено щоденне друкування фіскального звітного чека з обнулінням оперативної пам'яті за 17.09.2008 року - зроблено 18.09.2008 року, не зроблено 16.10.2008 року - зроблено 17.10.2008 року, не зроблено за 15.01.2009 року - зроблено 16.01.2009 року - КОРО №1350007915 «Р»/2; 2)друкування та видача розрахункових документів не встановленої форми на суму 333 427,61 грн.; 3) не забезпечено друкування на РРО контрольної стрічки та зберігання її протягом трьох днів за 23.05.2008 року чим порушено п.1, 2, 9, 10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР із змінами та доповненнями.

За фактом виявленого порушення складено акт від 11.08.2009 року №1886/23-209/34857447(а.с.5-57).

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 25.08.10 року №0003073311 на суму 1 667 648,05 грн. Вказане рішення отримане відповідачем 27.08.2009 року(а.с.58) та добровільно сплачено кошти в розмірі 510,00 грн.

Згідно ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття рішення про застосування таких фінансових санкцій. Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій складає 1 667 648,05 грн.

Вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було оскаржене відповідачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року у справі № 2а-1080/10/1270 у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Міст Експрес» було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12. 2010 року по справі № 2а-1080/10/1370 - залишено без змін.

Як встановлено ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також, для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 Вищий адміністративний суд України вказує, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Україниучасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду, іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року № № 3039/11 набрала законної сили.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд звертає увагу на те, що позивач не визначив способу стягнення податкового боргу.

Пунктом 41.2 ст.41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно органи доходів і зборів, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Пунктом 95.1 ст.95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Ст.95 ПК України встановлює різні способи примусового стягнення податкового боргу шляхом звернення в суд з позовами: про стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків; про отримання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника або за рахунок готівки, що знаходиться у власності платника.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав позивача.

Оскільки позивач просив саме стягнути, а не отримати дозвіл на стягнення податкового боргу, не визначив що саме (безготівкові чи готівкові кошти, майно) просить стягнути з відповідача - юридичної особи як податковий борг, на підставі ч.2 ст.11 КАС України суд вирішив вийти за межі позовних вимог та визначити спосіб виконання судового рішення.

Право податкового органу звернутися в суд щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підп.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України. П.95.3 ст.95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наведену процесуальну норму, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст-експрес» кошти в розмірі 1 667 138,05 грн.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст-експрес» (місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена,147, код ЄДРПОУ: 34857447) борг в розмірі 1 667 138 (один мільйон шісот шістдесять сім тисяч сто тридцять вісім) грн. 05 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Костецький Н.В.

Суддя Хома О.П.

Суддя Грень Н.М.