Постанова № 41753946, 03.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 11216/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ливарний завод" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ливарний завод" до Нововолинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного упрвління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.07.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) від 18.03.2013 року №0000082200/65 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 243150,00 грн., в тому числі 194520,00 грн. основного платежу та 48630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000092200/66 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 240039,00 грн., у тому числі 213642,00 грн. основного платежу та 26397,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними правочини, укладені позивачем із ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс», оскільки вони були укладені з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а зобов'язання за договорами виконані. Позивач також посилається на те, що висновки Нововолинської ОДПІ про безтоварність операцій є хибними, оскільки ТзОВ «Механічно-ливарний завод» правомірно сформовано валові витрати та віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів у контрагентів, так як факт придбання товарно-матеріальних цінностей та подальша їх реалізація підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач оскаржив дану постанову з підстав невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що усі первинні документи по операціях ТзОВ «Механічно-ливарний завод» з контрагентами були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ТзОВ «Механічно-ливарний завод» сформувало податковий кредит на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Господарські операції позивача підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, видаткова накладна, податкова накладна та ін. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Під час перевірки у ТзОВ «МЛЗ» дійсно не було в наявності примірників ТТН. Копії даних документів були отримані від перевізників під час судового розгляду справи на запит ТзОВ «МЛЗ». Однак, для суду було надано повний перелік усіх документів, що підтверджують купівлю, транспортування, зберігання на складі та подальшу реалізацію ТМЦ, які були придбані в контрагентів. Усі надані документи (крім ТТН) надавалися для перевірки і були оглянуті перевіряючими. Вважає, що відповідач і суд першої інстанції не надав належної оцінки усім доказам в сукупності, а зробив висновок, що відсутність ТТН є підставою для визнання господарської операції безтоварною та фіктивною.

Господарські операції між позивачем та контрагентами спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань обох контрагентів, і обидва контрагенти сплатили до бюджету відповідні податкові платежі, що ще раз підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Також, в акті перевірки та рішенні суду не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності заводу, незвичності вищенаведених господарських операцій для учасників операцій, збитковості спірних операцій, або інших обставин, які б в окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необгрунтованої податкової вигоди.

Крім ТТН, які були надані суду, рух товарів підтверджується видатковими накладними, документами складського обліку та подальшою реалізацією. Усі зазначені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що правочині, укладені між ТзОВ «МЛЗ»

та контрагентами згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Так як податковий орган не звертався до суду із вимогою про визнання правочину недійсним, тому висновки акту є неправомірними.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників апелянта, які підтримали апеляційну скаргу, представника податкового органу, який просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Механічно-ливарний завод» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Астеріт Плюс» за серпень, вересень 2012 року, ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» за липень 2011 року та з ТзОВ «Тел-Сервіс» за січень, березень, квітень, травень та червень 2012 року, про що складено акт від 25.02.2013 року №164-37/2201/35516228, яким встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.ст.22, 23, 134, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 213642,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 108054,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 60235,00 грн. та за 2 квартал 2012 року в сумі 45353,00 грн.; п.п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 194520,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року в сумі 25000,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 30200,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 38760,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 16400,00 грн., за червень 2012 року в сумі 46800,00 грн. та за липень 2012 року в сумі 37360,00 грн.

На підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000082200/65 та №0000092200/66.

Рішеннями ДПС у Волинській області від 25.04.2013 року №1827/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 року №3869/6/99-99-10-01-15 в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, оскільки усі операції купівлі-продажу ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача з нижчевикладених підстав:

14.05.2012 року між ТзОВ «Механічно-ливарний завод» (покупець) та ТзОВ «Тел-Сервіс» (продавець) укладено договір на постачання запасних частин №114, відповідно до умов якого, продавець зобов»язується передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити товар згідно специфікації. Постачання товару здійснюється на умовах ЕХW «Інкотермс - 2000».

ТзОВ «Механічно-ливарний завод» на підставі вказаного договору придбано запасні частини на суму 603359,98 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 100560,00 грн., про що видано податкові, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Без укладення письмової угоди ТзОВ «Механічно-ливарний завод» в липні 2011 року придбало у ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» ТМЦ на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 25000,00 грн..

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

В серпні-вересні 2011 року на підставі усної домовленості ТзОВ «Механічно- ливарний завод» придбавало у ТзОВ «Астеріт Плюс» ТМЦ на загальну суму 413760,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 68960,00 грн..

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

В процесі здійснення зазначених операцій відбувся рух активів. Отриманий товар був повністю оплачений з боку позивача, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Господарські операції підтверджують наявними у справі та дослідженими судами першої та апеляційної інстанції доказами про купівлю, транспортування, зберігання на складі та подальшу реалізацію ТМЦ, які були придбані в контрагентів. На момент здійснення господарських операцій, ТзОВ «Тел-Сервіс» мало юридичну правосуб'єктність. Серед видів діяльності ТзОВ «Тел-Сервіс» є оптова торгівля та надання комерційних послуг; ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» також мало юридичну правосуб' єктність; ТзОВ «Астеріт Плюс», мало юридичну правосуб'єктність і займалося оптовою неспеціалізованою торгівлею. Позивач та контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Товар, придбаний у контрагентів повністю відповідає цілям господарської діяльності позивача, та фактично використаний у такій діяльності, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.

Отже, господарські операції між позивачем та ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» були проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24,05.95 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або прй передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом (наказ Мінтрансу №363 від 14.10.97 р.) товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/вантажоодержувачам незалежним перевізником. Такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (перевізника).

Посилання податкового органу на обов'язкову наявності типових форм транспортної документації (ТТН, подорожніх листів, талонів замовлення) згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 р., оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством юстиції України і відповідно є нечинним.

Закон України «Про автомобільний транспорт» не містить вимоги до обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної.

Дотримання наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року за №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом» є обов'язковим при здійснені транспортування вантажів. Вказані правила регламентують виключно порядок здійснення вантажних перевезень та не можуть встановлювати правила ведення податкового та бухгалтерського обліку платників податків.

Товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують винятково взаємовідносини перевізника та замовника як учасників транспортного процесу.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні» товарно - транспортна накладна не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, здійснену позивачем.

Крім того, посилання суду першої інстанції на встановлення актами ДПІ в Солом'янському районі м.Києва від 15.06.2012 року №398/22-817/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лонгфорд» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», від 19.07-2012 року №564/22-317/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», від 05.09.2012 року №799/22-317/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року», актом ДПІ у Московському районі м.Харкова від 17.08.2012 року №2982220/37588184 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Астеріт Плюс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.01.2012 року» та актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 25.06.2012 року №38/224/35577385 «Про результати зустрічної звірки ПП «Фортуна Тепло Сервіс плюс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий, травень, липень, серпень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку», якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не може бути підставою для визнання таких угод нікчемними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 18.03.2013 року №0000082200/65 та №0000092200/66 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неповне з»ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ливарний завод" - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013р. по справі №803/1455/13-а - скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 18.03.2013 року №0000082200/65 та №0000092200/66.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 05.12.14р.