Ухвала суду № 41753860, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3309/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення дії відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Скіф». Апелянт вважає, оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та, в подальшому, заявлено до бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ВП «Скіф» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2014 року №359/15-01/34374620, в якому встановлено порушення позивачем п.201.6 ст.201, ст.ст.185, 186, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлення неправомірності формування податкового кредиту ТОВ «ВП «Скіф» по операціях з придбання товарів у ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в загальній сумі 1855034,97 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року на 1855034,00 грн.

На підставі акту перевірки №359/15-01/34374620 від 13 травня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року №0001621500, згідно якого за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість згідно поданої податкової декларації за березень 2014 року у розмірі 1855035,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 927518,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позовних вимог, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року №0001621500 є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) і ТОВ «Торговий Дім «Скіф» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця запасні частини до кухонних меблів, в асортименті та на умовах визначених сторонами, а покупець - своєчасно прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідних сум на розрахунковий рахунок продавця (п.5.1). Покупець зобов'язаний сплатити повну вартість придбаного товару не пізніше 10 календарних днів із дня приймання-передачі товару (п.5.2).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні.

При цьому, позивачем зазначено, що транспортування за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1 не здійснювалось, оскільки майно ТОВ «Торговий дім «Скіф» до цього знаходилось на зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» згідно безоплатного договору відповідального зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2011 року між ТОВ «Торговий Дім «Скіф» (поклажодавець) та ТОВ «ВП «Скіф» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №4-01, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку договору меблеві комплектуючі (майно). Майно передається на відповідальне зберігання на підставі видаткової накладної (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, в якій визначається перелік та вартість майна, та при наявності довіреності в уповноваженої особи на прийняття майна на зберігання. Майно передається шляхом оформлення та підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2), що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Відповідальне зберігання за цим договором не є платним (п.1.3). Строк договору починає свій перебіг з моменту його підписання та скріплення печатками та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін не виступила з пропозицією про закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.7.2).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору відповідального зберігання позивачем надано акти приймання-передачі, видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 0231 за 2012 та 2013 роки.

20 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Скіф» укладено угоду про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до п.6 якої на підставі ч.1 ст.601 ЦК України сторони домовились зарахувати зустрічні грошові вимоги: вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2013 року у розмірі 1431700,00 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2013 року у розмірі 1431078,96 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором №365 від 01 квітня 2008 року у розмірі 1915751,23 грн.; вимогу ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року у розмірі 11002409,28 грн.; а також частину вимоги ТОВ «ВП «Скіф» до ТОВ «Торговий Дім «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, та кредитним договором №818 К-Н від 20 червня 2008 року у розмірі 15780939,47 грн.

На підставі вищезазначеної угоди про зарахування зустрічних грошових вимог припиняється зобов'язання ТОВ «ВП «Скіф» по оплаті ТОВ «Торговий Дім «Скіф», серед іншого, вартості переданого товару за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1 (п.7 угоди).

Як вбачається з листа ТОВ «Торговий Дім «Скіф» від 17 травня 2013 року №2/17/05/13, товар, який знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ «ВП «Скіф» на загальну суму 11002409,29 грн. на підставі договору №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року перейшов у власність ТОВ «ВП «Скіф», однак, всупереч вимогам п.5.3 договору №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року покупець ТОВ «ВП «Скіф» не розрахувалося із ТОВ «Торговий дім «Скіф» за таким договором, у зв'язку із чим відсутня можливість надати фінансово-господарські документи за запитом податкового органу.

Крім того, з приводу невиконання ТОВ «ВП «Скіф» зобов'язань за договором №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року, ТОВ «Торговий дім «Скіф» звернулося до Господарського суду Київської області, ухвалою якого від 25 червня 2013 року позовну заяву ТОВ «Торговий Дім «Скіф» до ТОВ «ВП «Скіф» про розірвання договору купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року №13/2/13-1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача та зазначено, що ТОВ «ВП «Скіф» подало клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із порушенням Господарським судом м.Києва провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Скіф».

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02 червня 2014 року у справі №910/5696/13 за заявою міжнародної комерційної компанії «Скайлайн корпорейшн» до ТОВ «Торговий Дім «Скіф» про визнання банкрутом, ТОВ «Торговий дім «Скіф» ліквідовано як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25 червня 2014 року у справі №910/5696/13 визнано кредитором ТОВ «Торговий дім «Скіф» - ТОВ«ВП «Скіф» на суму15718562,89 грн. - 4 черга. При цьому в даній ухвалі зазначено, що 06 червня 2013 року з вимогами до боржника звернулось ТОВ «ВП «Скіф» на суму 15718562,89 грн. В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ВП «Скіф» посилається на укладену 20 лютого 2013 року між TOB «ВП «Скіф» та TOB «Торговий Дім «Скіф» угоду про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до умов якої сторони домовилися зарахувати зустрічні грошові вимоги, зокрема, вимогу TOB «Торговий Дім «Скіф» до TOB «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2013 року у розмірі 1431700,00 грн.; вимогу TOB «Торговий Дім «Скіф» до TOB «ВП «Скіф» за договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2013 року у розмірі 1431078,96 грн.; вимогу TOB «Торговий Дім «Скіф» до TOB «ВП «Скіф» за договором №365 від 01 квітня 2008 року у розмірі 1915751,23 грн.; вимогу TOB «Торговий Дім «Скіф» до TOB «ВП «Скіф» за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року у розмірі 11002409,28 грн. та частину вимоги TOB «ВП «Скіф» до TOB «Торговий Дім «Скіф» за договором про відступлення права вимоги і кредитним договором №818 К-Н від 20 червня 2008 року у розмірі 15780939,47 грн. Таким чином, після зарахування зустрічних грошових вимог заборгованість TOB «Торговий Дім «Скіф» перед TOB «ВП «Скіф» становить 15718562,89 грн. Вимоги TOB «ВП «Скіф» визнані боржником в повному обсязі, визнані та включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в податковій декларації за лютий 2013 року задекларовано податковий кредит за господарською операцією з ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в розмірі 9275174,96 грн., крім того ПДВ в розмірі 1855034,99 грн.

06 червня 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого виправлено помилки за звітний період - лютий 2013 року, а саме уточнено наступні показники податкової декларації: рядок 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» зменшено обсяги придбання на 9275175 грн. та дозволений податковий кредит на 1855035 грн., а також рядки 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» та 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», які зменшено на суму ПДВ 1855035 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року позивачем задекларовано податковий кредит за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року з ТОВ «Торговий Дім «Скіф» в розмірі 9275174,96 грн., крім того ПДВ в розмірі 1855034,99 грн.

Згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року та додатків до неї ТОВ «ВП «Скіф» заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1984178 грн.

У відповідності до п.п.200.6, 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.п.200.10, 200.11 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ВП «Скіф» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2014 року №359/15-01/34374620, в якому підтверджено суму бюджетного відшкодування, заявлену у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, в розмірі 129144,00 грн. на підставі первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів/послуг, однак, встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року на 1855035,00 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «Торговий Дім «Скіф», оскільки фактично оплати за товари, поставлені ТОВ «Торговий Дім «Скіф», не відбулось, відповідно до угоди про зарахування зустрічних грошових вимог ТОВ «ВП «Скіф» отримало товари за рахунок відступлення права вимоги.

В силу пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

При цьому, згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження проведення фактичної оплати отриманих товарів за договором купівлі-продажу №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року, укладеним з ТОВ «Торговий Дім «Скіф», тому відсутні правові підстави, передбачені п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, для бюджетного відшкодування частини від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1855035,00 грн., оскільки позивачем не дотримано усіх передумов для бюджетного відшкодування заявленої суми податку на додану вартість та фактично не сплачено податок на додану вартість.

Згідно п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, враховуючи, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, натомість, позивачем не надано доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар (з урахуванням податку на додану вартість) за договором №13/2/13-1 від 13 лютого 2013 року, а отже відсутні підстави для бюджетного відшкодування частини заявленої суми в розмірі 1855035,00 грн., при цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України довів обґрунтованість та правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року №0001621500, яке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавстом, та не підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.