Постанова № 4175341, 03.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/78

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15:38

03.06.2009 р. № 2а-278/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Таран Т.К. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень рішень На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.06.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсними повідомлень-рішень № 0002352302/0 від 03.07.2008р. та № 0002352302/1 від 10.09.2008р. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, а також щодо донарахування податку на додану вартість не відповідають вимогам чинного законодавства України так як, згідно Закону України «Про податок на додану вартість»послуги перевезення (у тому числі залізничний тариф) відносять до обєкту оподаткування податком на додану вартість, таким чином податкова накладна надана платнику податку оформлена у відповідності до вимог «Порядку про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.97р. дає підставу для віднесення суми ПДВ з перевезення металобрухту до складу податкового кредиту підприємства.

Відповідач позов не визнав. Надав суду заперечення проти позовних вимог, в яких посилався на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними документами. Крім того, за перевіряємий період, з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., підприємством закуповувались відходи металобрухту, відповідно до Типових Договорів поставки, укладених з підрозділами Укрзалізниці, а позивач в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту зазначає, що ним було укладено контракти на перевезення металобрухту, а законодавство чітко розділяє поняття договору перевезення та договору поставки. Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Згідно цього ж закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»в повному обсязі.

За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 0002352302/0 від 03.07.2008 р., яким позивачу згідно з підпунктом «б»п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 3 п.п. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання у загальному розмірі 1485259,00 грн., у тому числі: 990173,00 грн. - за основним платижем та 495086,00 грн. штрафних санкцій.

Податкове повідомлення рішення № 0002352302/0 від 03.07.2008 р. прийняте на підставі Акту перевірки № 7382/23-02/19014832 від 18.06.2008 р.

Скарга позивача, згідно рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.09.2008р., Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва залишені без задоволення, а суми не змінені, про що свідчить корінець податкового повідомлення рішення від 10.09.2008 р. № 0002352302/1.

Відповідно до пп. 2.1 Статуту ДП «Укрзалізничпостач»Підприємство створене з метою забезпечення залізниць, заводів, метрополітенів і інших організацій та підприємств залізничного транспорту України матеріально-технічними ресурсами та отримання прибутку.

Згідно договору поставки № ЦХП-12-00507-01 від 24.01.2007р., п.1.1, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а Одержувач (позивач) прийняти та сплатити брухт сталевий, кількість і ціна якого вказані у Специфікації № 1, яка є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.3 даного договору в ціну товару не включена вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення та вартість охорони вантажу, що відшкодовує Одержувач згідно предявлених документів (залізничних накладних).

Згідно п.3.1 договору погоджено, що постачальник поставляє одержувачу товар на умовах FCA (згідно Інкотермс-2000) відвантажувальними партіями не менше одного залізничного вагона.

Отже, предметом договору поставки є постачання металобрухту, а не послуги з транспортних перевезень.

Крім того, позивачем були надані копії податкових накладних, які виписувалися їм постачальником. Транспортні витрати відшкодовувались залізницям (вантажовідправникам) на підставі залізничних накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Також, між Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»та позивачем було укладено договір № 499 від 21.02.2007р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно вказаного договору «Залізниця»зобовязана надавати «Вантажовласнику»послуги, повязані з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги. «Вантажовласник»має право отримувати від «Залізниці»переліки витрат, податкові накладні.

Згідно п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами п. 7.2.6 ст.7 цього Закону).

В п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач подав до матеріалів справи реєстр отриманих від залізниць податкових накладних на транспортні послуги, що і стало підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки ПДВ до бюджету сплачено, що не заперечує відповідач ні актом перевірки ні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що пунктом 2.3 Договору передбачено, що в ціну товару не включена вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення та вартість охорони вантажу, що відшкодовує одержувач згідно предявлених документів (залізничних накладних). На виконання умов договору ДП «Укрзалізничпостач»було виписано рахунок-фактуру, в якій окремими строками визначається: оплата брухту сталевого; транспортні витрати (залізничний тариф); охорона вантажу.

Аналогічно, було виписано і податкові накладні.

Виходячи із суми транспортних витрат (сума транспортних витрат залишилася без змін, тобто була незмінною як для ДП «Укрзалізничпостач», так і для одержувачів вантажу) було сформовано податковий кредит.

П. 3.1.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Оскільки, між позивачем та залізницями було укладено договір поставки на перевезення металобрухту, то податкова накладна, яка оформлена у відповідності до чинного законодавства, дає підставу підприємству для віднесення ПДВ з перевезення металобрухту до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва неправомірно нараховано позивачу податкове зобовязання в сумі 1485259,00 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 0002352302/0 від 03.07.2008р. та податкове повідомлення-рішення № 0002352302/1 від 10.09.2008р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 11.06.2009р.