Ухвала суду № 41753207, 01.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/5048/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.04.2014 року №0000411730, №0000421730,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.04.2014 року №0000411730, №0000421730.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.03.2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 15.04.2014 року №378/173/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлені порушення статей 185, 187 ПК України в частині несплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року та з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року в сумі 115040,95 грн; підпункту «а» пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 розділу V ПК України в частині неподання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та з 2012 року по березень 2014 року.

В обґрунтування порушення контролюючий орган посилається на те, що у період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року обсяги постачання товарів/ послуг позивача склали 307489,10 грн., що в силу приписів пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України зумовлює обов'язкову реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість, у порядку визначеному пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України. Оскільки, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що у період з 01.12.2011 року по 31.03.2014 року суб'єкт господарської діяльності отримав у готівковій формі кошти у сумі 575204,78 грн., які є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про несплату до бюджету позивачем податку на додану вартість у розмірі 115040,95 грн.

28.04.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000411730, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143801,18 грн., у тому числі за основним платежем 115040,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28760,23 грн;

- №0000421730, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4760,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовою особою відповідача проведено перевірку за період, більший ніж 1095 днів від дати подання останньої звітності та фактичною перевіркою господарської діяльності позивача за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року замість установленого наказом від 15.04.2014 року №317 періоду з 01.12.2011 року по 31.03.2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту наказу від 15.04.2014 року №317 та акта перевірки, перевірка позивача проводилась за період з 01.12.2011 року по 31.03.2014 року. Водночас, у ході проведення перевірки відповідачем проаналізовано господарські операції позивача також у період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року та установлено, що сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг позивача у цей період становила 307489,10 грн. Саме результати аналізу господарської діяльності позивача поза межами періоду, установленого розпорядчими документами відповідача, стали підставою для донарахування йому податкових зобов'язань.

Згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, строк у 1095 днів установлений контролюючому органу для визначення суми грошових зобов'язань платника податків та його стягнення; жодних обмежень для встановлення періоду за який підлягає перевірці господарська діяльність платника податків, ПК України не містить.

Разом з тим, такі обмеження були встановлені посадовим особам відповідача, про що свідчать приписи наказу від 15.04.2014 року №317.

Таким чином, аналізуючи результати господарської діяльності позивача поза межами періоду, за який проводилась перевірка, та використовуючи отримані дані для донарахування податкових зобов'язань, контролюючий орган діяв з перевищенням самостійно встановлених ним повноважень.

Щодо суті виявлених порушень та існуючого зобов'язання позивача з грудня 2011 року зареєструватись платником податку на додану вартість, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Згідно акта перевірки, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг позивачем, станом на 30.11.2011 року, становила 307489,10 грн.

Згідно пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що положення «без урахування податку на додану вартість» пункту 181.1 статті 181 ПК України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару. В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 29 серпня 2014 року були витребувані у відповідача, зокрема, письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо перевищення позивачем законодавчо визначеного обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість, передбаченого положеннями статті 181 Податкового кодексу України за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року у розмірі 307489,10 грн.

Проте, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, зокрема, не повідомив суд на підставі чого перевіряючими був встановлений обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року у розмірі 307489,10 грн., чи здійснений даний розрахунок у урахуванням податку на додану вартість, чи ні.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач пояснив, що до ціни товарів, що закуповувались ним у період з 30.11.2010 року по 30.11.2011 року, включений і податок на додану вартість, тому, сума у розмірі 307489,10 грн. визначена перевіряючими з урахуванням податку на додану вартість. На підтвердження зазначеного ним були надані наявні у його розпорядженні квитанції, видаткові та податкові накладні.

Крім того, згідно таблиці, що відображена на аркуші 3 акту перевірки, відповідач виходив з загального обсягу постачання товарів (послуг) без виділення податку на додану вартість, що також свідчить про те, що сума у розмірі 307489,10 грн. визначена перевіряючими з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року відповідачем не відраховано податок на додану вартість, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було перевищено установлену граничну суму 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), що зумовлює обов'язку реєстрацію його платником податку на додану вартість та, як наслідок, подання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та за період з січня 2012 року по березень 2014 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення від 28.04.2014 року №0000411730, №0000421730 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 04.12.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.