Постанова № 41753177, 09.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р. справа № 804/10056/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Мухамедніязової Г.Б.

представника відповідача Ваховської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000113432 від 19.03.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

16 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» (далі - ТОВ «Марганецька птахофабрика», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.03.2014 року № 000113432 про завищення податкового кредиту за період лютий 2013 року в розмірі 60959,00 грн., складеного за результатами Акту перевірки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.02.2014 р. № 670/2201/30791702.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Марганецька птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати ПДВ по господарським операціям по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Інсел» за період лютий 2013 року, за результатами якої складено акт, висновки якого щодо не реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Марганецька птахофабрика» є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 000113432, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (а.с. 3-9).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судове засідання 09.09.2014 р. прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 000113432.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю з підстав, викладених у запереченнях, в яких він зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Інсел», у зв'язку із чим встановлено завищенням позивачем податкового кредиту на загальну суму 60959,00 грн. за рахунок включення до його складу сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Компанія «Інсел», чим порушення ст..185, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України. Також посилається на отриманий акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Інсел», якою не підтверджено реальності проведених господарських відносин останнього. Зазначає, що акт перевірки позивача складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 000113432 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 94-96).

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» зареєстровано 25.02.2000 року рішенням Томаківської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області, код за ЄДРПОУ- 30791702.

Основним видом господарської діяльності ТОВ «Марганецька птахофабрика» за КВЕД-2010 є: розведення свійської птиці; вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; виробництво м'яса свійської птиці; виробництво готових кормів для тварин; оптова торгівля зерном., що підтверджено Довідкою АБ №726217 з ЄДРПОУ.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 047993 виданого Нікопольською ОДПІ, ТОВ «Марганецька птахофабрика» з 01.07.2013 р. є платником податку на додану вартість (ПДВ) зі спеціальним режимом оподаткування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.02.2014 р. по 21.02.2014р. згідно із ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 11.02.2014 р. № 233 посадовою особою Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Марганецька птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по господарським операціям по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Інсел» (ЄДРПОУ 24248517) за період лютий 2013 року, за ррезультатами якої складено акт № 670/2201/30791702 від 28.02.2014р.

Перевіркою встановлено порушення:

ст. 185, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит, що призвело до завищення ряд.18 «Перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» по скороченій Декларації з ПДВ за період лютий 2013 року у сумі 60959 грн.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками, позивачем до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були подані заперечення від 13.03.2014 р. вих.№ 130.

За результатами виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60959 грн..

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Марганецька птахофабрика» в порядку адміністративного оскарження було подано до Гловного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу від 31.03.2014р. №157, за розглядом якої останнім було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.05.2014р. № 2977/10/04-36-10-08-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, а скаргу - без задоволення.

Також позивачем до Міністерства доходів і зборів України було направлено скаргу від 03.06.2014р. вих.№ 260, за розглядом якої 20.06.2014р. було винесено рішення про результати повторної скарги № 11086/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 року №000113432, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки господарських відносин ТОВ «Марганецька птахофабрика» із ТОВ «Компанія «Інсел» відповідачем брались до уваги договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, також використано бази даних Нікопольскої ОДПІ, декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи, предметом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» були взаємовідносини із ТОВ «Компанія «Інсел».

Судом встановлено, що між ТОВ «Марганецька птахофабрика» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Інсел» (Продавець) 10 лютого 2013 року було укладено договір поставки № 10/02/13, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати в погоджені строки у власність Покупця товар - соя у кількості 90 тон +/- 10%. Загальна вартість товару за укладеним договором складає приблизно 382500,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Продавець зобов'язується поставити Покупцю належним чином оформлену податкову накладну , видаткову накладну та інші товаросупровідні документи.

За умовами наведеного договору постачальником було виписано Накладну №76 від 11.02.2013р. на суму 365755,34 грн. ( у тому числі ПДВ - 60959 грн.).

За фактом виконання умов даного договору ТОВ «Компанія «Інсел» до ТОВ «Марганецька птахофабрика» було надано: товарно-транспортні накладні, податкова накладна № 8 від 11.02.2013 року.

На вимогу суду щодо визначення якості придбаного товару, позивачем було надано картки аналізу зерна від 11.02.2013р., якими зазначено показники якості та підтверджено належну якість придбаного товару.

Окрім того, позивачем в підтвердження реальності виконання умов укладеного договору було надано Акт нестачі ваги придбаної сої у кількості 380 кг.

Також, оприбуткування придбаного товару було відображено в даних бухгалтерського обліку, про що свідчить наданий позивачем витяг (а.с. 64-65).

Розрахунок за умовами наведеного договору підтверджено платіжними дорученнями № 99 від 13.02.2013 року.

Також, судом встановлено, що придбана соя в подальшому була використана ТОВ «Марганецька птахофабрика» за умовами укладеного між ТОВ «Марганецька птахофабрика» (Замовник) та ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» (Виконавець) договору № 23/09 від 23.09.2010 р. на виконання робіт по виготовленню продукції, за умовами якого Виконавець зобов'язується на свій ризик за завданням та рецептурою Замовника виконувати наступні роботи, пов'язані з виготовленням продукції: прийняти сировину замовника, здійснити зберігання до моменту виготовлення продукції, виготовити комбікорм, виготовлювати екструдат сої.

Слід зауважити, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, товар було доставлено та розвантажено на ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська», що також підтверджено долученим до матеріалів справи Витягом з Журналу обліку реєстрації ТМЦ ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» та Витягом з книги складського обліку за період лютий 2013 року.

Факт виконання умов договору № 23/09 від 23.09.2010р. на виконання робіт по виготовленню продукції підтверджено Актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) від 11.02.2013р., Актом надання послуг від 28.02.2013р.

Як вбачається із акта перевірки № 670/2201/30791702 від 28.02.2014р. висновки Новомосковської ОДПІ зроблені з урахуванням акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Інсел» з питань фінансово-господарських відносин за період січень-липень 2013 року від 23.09.2013р. №349/223/24248517, яким не підтверджено проведення господарських операцій з платниками податків у січні-липні 2013 року, не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з платниками податків у січні-липні 2013 року.

Проте суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Суд зазначає, що за результатами перевірки порушення під час оформлення позивачем податкових накладних не виявлено, досліджені судом податкові накладні оформленні у відповідності до вимог ст. 201 ПК України, МФУ від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної», заповнені особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Дані твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012 року, МК/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на підтвердження здійснення розрахунку із контрагентом за умовами договору, тобто списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, що відповідачем не заперечується, у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України платником податку набуто право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача задекларованих основних видів діяльності, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо незначної кількості трудових ресурсів, достатнього виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст..62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

Також, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки, операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагенту позивача, з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що на момент здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Компанія «Інсел», останній був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та є платником податку на додану вартість, також основними видами діяльності за КВЕД-2010 є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000113432 від 19.03.2014 р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «Марганецька птахофабрика» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 182,70 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 200 від 04.07.2014 р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 182,70 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15 вересня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000113432 від 19.03.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 000113432 від 19.03.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" (код ЄДРПОУ 30791702; індекс 53542, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Зоря, промзона) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник