Постанова № 41751517, 05.11.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/7039/12

Провадження № 2-а/500/5/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача і третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 звернулося до суду із позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, про скасування п.1 рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2433-VІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2012 році». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором оренди нерухомого майна від 01.09.1993 року, який неодноразово був пролонгований, Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, загальною площею 49,5 кв.м. Орендоване приміщення є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради та використовується Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 для розміщення бібліотеки. 27.06.2012 року Ізмаїльська міська рада Одеської області прийняла рішення про приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу орендарем Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2. 10.09.2012 року начальник Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області повідомив Ізмаїльському товариству імені Кирила і ОСОБА_2 про те, що строк договору оренди закінчується 06.11.2012 року, може бути продовжений до 10.12.2012 року, після чого пролонгований не буде. Також було запропоновано здати приміщення за актом приймання-передачі. Ізмаїльська міська рада Одеської області не розглянула заяву Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 про намір приватизувати орендоване приміщення шляхом викупу та 27.09.2012 року прийняла рішення за №2433-VІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2012 році», в якому визначений обєкт приватизації орендоване Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 нежитлове приміщення шляхом конкурсу. Вважає що, зазначене рішення прийняте без урахування вимог абз.2 ч.3 ст.2, ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)» від 21.04.2011 року, згідно з якими не можуть бути обєктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва. Органи приватизації зобовязані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку обєктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову у приватизації. Зазначило, що Ізмаїльська міська рада Одеської області не розглянула заяву Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 про намір приватизувати орендоване приміщення шляхом викупу.

У судовому засіданні представник позивача позов уточнив, остаточно просив на підставі доводів, викладених у позовній заяві та доповненнях, визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Ізмаїльської міської ради від 27.09.2012 року за №2433-VІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2012 році» (а.с.195).

Представник відповідача і третьої особи позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що 26.02.2003 року між Фондом комунального майна та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради. Відповідно до п.1 додаткової угоди до договору оренди від 07.02.2012 року дійсний договір укладено до 06.11.2012 року включно. 06.02.2012 року позивач звернувся із листом до міського голови про включення в Програму приватизації на 2012 рік орендоване нежитлове приміщення шляхом викупу. 12.03.2012 року Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 зазначену заяву відкликало. Таким чином, на час розгляду справи строк дії договору оренди закінчився і, відповідно, позивач не є орендарем спірного приміщення. Також звернула увагу, що відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради за №2236-VІ обєктом приватизації є нежитлові вбудовані приміщення, а не обєкти, зазначені в ч.3 ст.20 ЗУ «Про культуру». Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 є громадською організацією, яка згідно з п.1.1 договору оренди нерухомого майна від 16.01.2001 року, 26.02.2003 року та п.1.1 змін та доповнень до договору оренди від 17.03.2011 року орендувала нежилі вбудовані приміщення з метою використання під клуб, а не бібліотеку. Доказів про створення та функціонування бібліотеки в порядку, передбаченому ЗУ «Про бібліотеки і бібліотечну справу», позивачем не надано. Зазначила, що вибір способу приватизації є виключною компетенцією Ізмаїльської міської ради. На додаткове запитання суду пояснила, що заява відповідача від 15.08.2012 року про приватизацію спірного приміщення Фондом комунального майна або Ізмаїльською міською радою не розглядалась, відповідно, відповідь у письмовій або будь-якій іншій формі на неї не надавалася.

Вислухавши представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.1993 року між Управлінням житлово-комунального господарства та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено договір оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, площею 43,4 кв.м, для використання в якості клубу та бібліотеки, строком на пять років (а.с.5, 6, 104, 105, 125, 126).

01.01.1998 року між Відділом по управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено договір оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, площею 43,4 кв. м, для використання в якості клубу та бібліотеки, строком до 01.02.1999 року (а.с.127, 128).

18.03.1998 року між Відділом по управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, якою останньому дозволено передати орендоване приміщення в суборенду підприємцю ОСОБА_3 для організації салону-магазину (а.с.124).

16.01.2001 року та 26.02.2003 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено договір оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, площею 48,8 кв.м, для використання в якості клубу, строком до 01.02.2003 року та 01.02.2004 року, відповідно (а.с.7, 8-10, 121-123).

07.02.2012 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди від 26.02.2003 року, з доповненнями від 11.05.2004 року, 01.03.2005 року, 21.04.2005 року, та зі змінами від 13.02.2006 року, 17.03.2011 року, згідно з якою договір укладено строком до 06.11.2012 року включно (а.с.14, 59, 62-66, 113-120).

03.02.2012 року Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 звернулося до Ізмаїльського міського голови із заявою про включення в Програму приватизації на 2012 рік нежиле приміщення площею 49, 5 кв.м, розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, шляхом викупу (а.с.61, 112).

22.03.2012 року Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 відкликало вищезазначену заяву (а.с.60, 111).

27.06.2012 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №2236-VІ затверджено «Другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2012 році». Згідно з п.3 додатку до рішення нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, площею 48,9 кв.м, орендоване Ізмаїльським товариством імені Кирила і ОСОБА_2 до 06.11.2012 року, в ІІІ кварталі 2012 року підлягає приватизації шляхом викупу (а.с.15).

15.08.2012 року Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 звернулося до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради із заявою про приватизацію нежилого вбудованого приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, шляхом викупу (а.с.95). Зазначена заява органом приватизації не розглядалася, відповідно, будь-яка відповідь у письмовій або іншій формі Ізмаїльському товариству імені Кирила і ОСОБА_2 не надавалася.

10.09.2012 року та 22.10.2012 року Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради листами за вих.№№01/04-615 та 06/01-11-2883 проінформував Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 про те, що строк договору оренди вирішено продовжити до 10.12.2012 року та в подальшому продовжуватися не буде, у звязку з чим, по закінченню строку його дії необхідно здати орендоване нежиле приміщення за актом приймання-передачі (а.с.16, 58, 108, 109).

27.09.2012 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №2433-VІ внесено зміни в додаток до рішення Ізмаїльської міської ради за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2012 році», згідно з п.1 якого в стовбці «Спосіб приватизації» змінено з «викуп» на «конкурс», в стовбці «Строк приватизації, квартал» - ІІІ» на «ІV» (а.с.17).

Зазначені обставини визнані представниками сторін та у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України додатковому доказуванню не підлягають.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, і воно здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: міські ради та їх виконавчі органи.

Спеціальним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року за №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР).

За змістом положень ст.25, ч.5 ст.60 Закону №280/97-ВР міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч.ч.1, 10 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оцінюючи спірне рішення на предмет відповідності Конституції та законам України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року за №2171-XII (далі Закон №2171-XII) визначає, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.7 Закону №2171-XII покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року за №14-рп/2000 пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та іншими законами. Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації.

Конституційний Суд України в абз.5 п.5 Рішення від 16.04.2009 року за N7-рп/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року N1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У п.п.70, 71, 73 рішення «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (остаточне 20.01.2012 року) Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Процедура скасування власних рішень дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Також суд зазначив, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу.

Отже, системний аналіз діючого законодавства, рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень, якщо відповідно до приписів цих рішень не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин не заперечують проти їх зміни чи припинення.

Повертаючись до обставин справи, слід зауважити, що у звязку з прийняттям Ізмаїльською міською радою рішення «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації в 2012 році» за №2236-VІ від 27.06.2012 року, яким нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, підлягало приватизації шляхом викупу, 15.08.2012 року орендар Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 звернулося до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради із заявою про приватизацію вищезазначеного обєкта у визначений спосіб. Дана заява органом приватизації у передбачений ч.5 ст.7 Закону №2171-XII строк розглянута не була, та 27.09.2012 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №2433-VІ внесено зміни в додаток до рішення Ізмаїльської міської ради за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2012 році», згідно з п.1 якого в стовбці «Спосіб приватизації» змінено з «викуп» на «конкурс», в стовбці «Строк приватизації, квартал» - ІІІ» на «ІV».

Враховуючи, що між органом приватизації та орендарем обєкта приватизації виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав на приватизацію шляхом викупу, а також приймаючи до уваги, що позивач не згоден на внесення змін до попереднього рішення, суд приходить до висновку, що п.1 рішення Ізмаїльської міської ради від 27.09.2012 року за №2433-VІ, прийнятий відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Ізмаїльською міською радою не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Доводи представника позивача про те, що у нежилому вбудованому приміщенні, розташованому за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, розміщувалися клуб та бібліотека, а тому у відповідності до ч.3 ст.20 Закону України «Про культуру» та ст.2 Закону №2171-XII воно не підлягало приватизації, суд вважає безпідставними, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факту, що станом на час ухвалення Ізмаїльською міською радою рішення «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2012 році», спірне приміщення було обєктом культури, або у встановленому Законом України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» від 27.01.1995 року за N32/95-ВР порядку в ньому було розміщено бібліотеку, надано не було. Також слід звернути увагу, що позивачем згадане рішення оскаржено не було.

Суд вважає за можливе не проводити аналіз твердженням представника позивача про знаходження Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 в орендних відносинах з Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради до теперішнього часу, адже у судовому засіданні встановлено та представником відповідача і третьої особи не спростовувалося, що на час ухвалення оскаржуваного рішення строк дії договору оренди нерухомого майна не закінчився та, відповідно, Ізмаїльське товариство імені Кирила і ОСОБА_2 було його орендарем.

Керуючись ст.ст.6, 9-11, 90, 118, 159-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Ізмаїльського товариства імені Кирила і ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Ізмаїльської міської ради від 27.09.2012 року за №2433-VІ «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2236-VІ від 27.06.2012 року «Про другий додатковий перелік обєктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, яка підлягає приватизації у 2012 році».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому проваджені апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: