Рішення № 41751036, 28.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/667/14-ц Провадження № 22-ц/795/2308/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Карапиш Т. В. Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Острянського В.І., при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:апелянта ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, позивача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 - ОСОБА_6 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Бурімської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

В квітні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розміщений в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_11, яка померла в с.Бурімка Ічнянського району Чернігівської області ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої позовні вимоги ОСОБА_7 мотивував тим, що після смерті його матері ОСОБА_11 відкрилася спадщина на домоволодіння. Як спадкоємець за законом після її смерті він своєчасно прийняв спадщину, але не може її належним чином оформити, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які б підтверджували право власності померлої на даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник осіб, права яких порушено ухваленням даного рішення, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 були прописані в спірному домоволодінні та дане домоволодіння є колгоспним двором. Крім того, представник апелянтів зазначає, що на підставі рішення виконкому Бурімської сільської ради №8 від 15.02.2006 року КП «Ічнянським БТІ» було видано свідоцтво серії САА №047477 від 03.10.2006 року про право власності на нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 70,1 кв.м. по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5

Представник апелянтів, крім іншого, наполягає на пропущенні позивачем ОСОБА_7 строку позовної давності та вважає, що судом мало бути відмовлено у позові повністю з цих підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як спадкоємець за законом, своєчасно прийняв спадщину після смерті матері, так як на день смерті постійно проживав з ОСОБА_11, що підтверджується довідкою виданою Бурімською сільською радою Ічнянського району Чернігівської області від 20 січня 2014 року №03-17/5, інші спадкоємці відсутні, на даний час користується та розпоряджається спадковим майном, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які б підтверджували право власності померлої на даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5) та копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 (а.с.7).

Після смерті матері позивача відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розміщений в АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки ПП "Ічнянське бюро технічної інвентаризації" м. Ічня Чернігівської області від 04 березня 2014 року №56 даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами вважається за ОСОБА_11 на підставі довідки Бурімської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області від 18 березня 2014 року №03-17/24 (а.с.13).

З довідки Бурімської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області від 20 січня 2014 року № 03-17/5 вбачається, що ОСОБА_7 проживав на час смерті з матір'ю(а.с.15)

Апеляційним судом також встановлено, що в АДРЕСА_1 крім позивача також були прописані ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 Спірний житловий будинок відносився до суспільної групи колгоспний двір.

Із довідки виконавчого комітету Бурімської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області від 07 жовтня 2014 року, що станом на 16.05.1985 року в спірному домоволодінні проживали ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 (а.с.67), а станом на 03.02.1996 року - ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 (а.с.66 зворот)

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» п. 6 «а» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили право на частку в його майні. За п. 6 «г» даної постанови згідно із ст. 4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01.07.1990 року.

Із приводу спадкування позивач звертався до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по тій причині, що не має правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Також варто зазначити, що за правилами ст.120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Правовий інститут колгоспного двору був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закону України «Про власність».

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування, суд першої інстанції не взяв до уваги на згадані норми закону, не звернув увагу на те, що збереглось майно колгоспного двору - домоволодіння по АДРЕСА_1 та що в даному дворі станом на 15 квітня 1991 року окрім позивача проживали ще ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, тобто вони також мають право на свою частку в даному колгоспному дворі. Господарство відносилось до суспільної групи - колгоспний двір.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б підтверджували, що ОСОБА_10 саном на 15 квітня 1991 року проживала та була прописана у спірному домоволодінні, а тому в задоволенні апеляційної скарги апелянту ОСОБА_10 слід відмовити.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності для визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування, оскільки відповідно до положень ст. 548 ЦК УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, з визнанням за ним права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розміщеного в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 п.1,4 ч.1, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розміщеного в АДРЕСА_1.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_5 по 221 грн. 48 коп. кожній у відшкодування витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: