Постанова № 4174994, 06.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.07.09Справа №2а-7083/08/4 об 11:17 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі:

головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участю сторін:

від позивача Шиленко, представник за дов.,

від відповідача - не зявився,

розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про скасування рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрлідер” (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської ОДПІ (далі - відповідач) про скасування рішення Сакської ОДПІ №0005842330 від 14.10.08 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 5780,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної органами державної податкової служби 30.09.08 перевірки залу гральних автоматів ТОВ “Укрлідер” складений акт №00047, в якому зафіксовано нібито встановлені порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункової операції на повну суму надання послуги через незареєстровані належним чином в органах ДПІ, непереведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій якими є гральні автомати. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено спірне рішення №0005842330 від 14.10.08 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5780,00грн. Позивач наполягає на тому, що їм не було допущено зазначених в акті порушень, а тому вважає рішенням таким що підлягає скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, зазначив, що відносить гральні автомати, що застосовуються субєктами господарювання в сфері грального бізнесу для надання послуг, до РРО автоматів з продажу товарів (послуг), які в автоматичному режимі здійснюють видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо і забезпечують відповідний облік їх кількості та вартості. Посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій", якою встановлено, що використання гральних автоматів з 31 грудня 2006р. має здійснюватися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, тому вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим. Також просить розглянути справу у відсутності представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинстває захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 ст.4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі Закон №509) ДПА України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п.2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є субєктом владних повноважень, спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Судом встановлено, що 30.09.2008 працівниками Державної податкової інспекції в м.Ялта на підставі направлень на перевірку №002803 та №002804 від 25.09.2008, виданих ДПІ в м.Ялта, проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлідер” в залі гральних автоматів за адресою: м. Ялта, вул. Київська,24.

За результатами перевірки складений акт від 30.06.08 №00047, в якому відображено, що позивач здійснює діяльність у сфері грального бізнесу на 17 реєстраторах розрахункових операцій (автоматах з надання послуг в сфері грального бізнесу з грошовим виграшем), які не виконують фіскальних функцій, що використовуються у грі, тобто розрахункові операції за послуги, які надаються цими гральними автоматами, не проводяться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням і видачею відповідного розрахункового документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції. Згідно з висновками зазначеного акту, встановлені перевіркою обставини були оцінені як порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995, із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).

На підставі акту перевірки від 30.09.08 №00047 відповідач прийняв спірне рішення №0005842330 від 14.10.08 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5780,00грн., за проведення розрахункових операцій через незареєстрований належним чином РРО в органах ДПС і не переведений у фіскальний режим роботи РРО в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний гральний автомат (17 х 340грн. = 5780,00 грн.) Підставою для застосування фінансових санкцій в спірному рішенні вказано п.1 ст.17 Закону №265.

Судом встановлено, що відповідач має статус юридичної особи з 11.03.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 623324, виданим виконавчим комітетом Сакської міської Ради.

Відповідно до довідки Головного управління статистики АРК відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, одним із основних видів діяльності за КВЕД зазначено діяльність з організації азартних ігор.

Суд встановив, що позивач здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою: м. Ялта, вул. Київська.24, на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серії АВ №082828 на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) з терміном дії з 22.12.2006р. по 21.12.2011р. та на підставі ліцензії Комітету з торгівлі та захисту прав споживачів Ради міністрів АР Крим серії АБ №115870 на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів з терміном дії з 31.05.2006 по 30.05.2011.

Суд встановив, що в залі гральних автоматів по вул. Київська,24 у м. Ялта, ТОВ “Укрлідер” встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій DATECS MP 5000i, заводський номер ДЮ 09001117, фіскальний номер 0108002087, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0108002087, виданим Сакською ОДПІ 18.06.07 р. для встановлення в залі гральних автоматів за зазначеною адресою та довідками про опломбування № 281/07.

Судом встановлено, що в залі гральних автоматів по вул. Київська,24 у м. Ялта позивачем розміщено 17 гральних автомати, що підтверджується актом перевірки (описовою частиною), на кожний з яких позивачем отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки торгові патенти у кількості 17 штук. Кількість гральних автоматів визнається сторонами та не оспорюється. Проте під час перевірки працівниками контролюючого органу не встановлювалось і в акті перевірки не зазначено, чи знаходились гральні автомати у робочому стані.

Судом встановлено, що позивач в господарській одиниці, розташованій за адресою: м. Ялта, вул. Київська,24, використовує гральні автомати "SmartGames", які приводяться до гри без відповідних дій працівників позивача, шляхом отримання коштів за гру через купюроприймач. Дані твердження не заперечуються відповідачем та не спростовуються. Структурною схемою грального автомату, що міститься в технічному паспорті до зазначеного грального автомату, підтверджується наявність купюроприймача.

Стаття 11 Закону №509 передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Стаття 15 Закону №265 здійснення контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону покладає на органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Судом встановлено, що в ч.7 ст.11-1 Закону №509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265, є позаплановою.

У той же час суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону №509 позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку, що позивач мав право не допустити до проведення перевірки, оскільки Законом №509 передбачено таке право платника податків. Втім, інших наслідків порушення умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок законом не передбачено.

Разом з тим, судом встановлено, що посадовими особами органу державної податкової служби фактично розпочато та проведено перевірку позивача, що підтверджується актом перевірки, поясненнями представника позивача, тому суд не приймає до уваги доводи позивача щодо скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення контролюючим органом порядку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що відповідно до проведеного в оскаржуваному рішенні розрахунку штрафних санкцій відповідач застосував відповідальність, передбачену п.2 ст.17 Закону України №265 у вигляді фінансових санкцій у розрахунку двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, яким є кожний з 17 гральних автоматів, які знаходилися в залі гральних автоматів.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідач у спірному рішенні посилається на застосування до позивача відповідальності, передбаченої п. 2 ст.17 Закону України №265, згідно з яким за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовує фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (із змінами та доповненнями) встановлені терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО, в тому числі для гральних автоматів 31.12.2006р.

При цьому п.2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Міністерство економіки зобовязано забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть встановленим вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Статтею 12 Закону №265 встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Актом перевірки не встановлено та не з'ясовано наявність відповідного грального автомату (його моделі) у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій.

Суд звертає увагу на те, що ч.2 ст.17 Закону №265 визначено обов'язковою умовою відповідальності суб'єкта господарювання наявність РРО, яким є реєстратор внесений до відповідного реєстру. При цьому відповідальність настає при встановленні факту здійснення операцій з використанням РРО внесеного до Державного реєстру РРО, який, при цьому, не переведений у фіскальний режим роботи, не зареєстрований або не пломбований. Отже, відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції на підставі вказаної норми, оскільки апарат або пристрій не внесені до Державного реєстру РРО, який не відповідає фіскальним та іншим вимогам РРО, встановленим законодавством України, не можна вважати РРО в розумінні Закону №265.

Аналізуючи викладені вище обставини та норми, видно, що оскаржуване рішення не відповідає вищенаведеним нормам Закону і підлягає скасуванню, так як відповідальність застосовано за фактами і обставинами, які не визначено законом - за відсутності відповідного РРО. Адже гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні Закону №265. Оскільки реєстраторами розрахункових операцій є ті, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування. При цьому, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій підлягають внесенню саме визначені Положенням та, виключно, реєстратори розрахункових операцій, встановлених моделей. Разом з цим, гральні автомати не внесено до Реєстру.

Крім того, до позивача застосовано санкції, визначені нормою, яка передбачає застосування санкцій за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Враховуючи те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій, з огляду на те, що його не внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, таким чином, оскаржуване рішення прийнято з порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Постанова Кабінету Міністрів України №199 від 18.02.2002 "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" передбачає оснащення реєстраторів розрахункових операцій, які застосовуються в різних сферах підприємницької діяльності, фіскальними блоками, які забезпечують безумовне виконання ними фіскальних функцій, містить вимоги до фіскального блока, фіскальної пам'яті та збереження інформації. Вказана постанова набрала чинності з 1 липня 2002 року.

Згідно з п.2 зазначеної постанови, фіскальний блок - невід'ємна складова частина реєстратора, за допомогою якої забезпечується реєстрація обороту, визначення розміру податку на додану вартість, керування механізмом друкування чеків і звітів, виведення інформації на індикатори цього реєстратора.

Відповідно до п.20 зазначеної постанови, конструкція реєстратора повинна забезпечувати опломбування зовнішнього кожуха або кожухів окремих блоків, що виключає можливість доступу до внутрішніх вузлів, крім чекової, контрольної та фарбувальної стрічок, без зняття або пошкодження пломб.

В гральних автоматах, що використовуються позивачем у своїй діяльності, відсутні фіскальні функції, а також відсутня можливість реєстрації розрахункових операцій при наданні послуг та реєстрація кількості наданих послуг.

Таким чином, фактично підставою для визначення порушення стало те, що гральні автомати не оснащені запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю). Зазначений факт не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваним рішенням, оскільки Законом №265 не передбачено відповідальності субєктів підприємницької діяльності за використання гральних автоматів, які не оснащені запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю), якщо всі розрахункові операції, повязані з використанням таких автоматів, проводяться через реєстратор розрахункових операцій, наявний в залі гральних автоматів.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів, що здійснені під час проведення перевірки розрахункові операції проводилися через 17 незареєстрованих, неопломбованих у встановленому порядку та непереведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документа, якими на його думку є гральні автомати (автомати з продажу послуг) оскільки в ході перевірки не проводилась гра на жодному з 17 гральних автоматів, що унеможливлює встановлення самого факту порушення, а отже не довів порушення вимог Закону №265, а тому застосування фінансових санкцій за здійснення розрахункових операцій через непереведений у фіскальний режим роботи, незареєстрований, неопломбований реєстратор розрахункових операцій, яким в розумінні відповідача є кожний з 17 гральних автоматів, які знаходилися в залі гральних автоматів позивача, є безпідставним.

Відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Судом встановлено, що під час перевірки позивач мав в залі гральних автоматів належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій, через який і здійснював розрахунки із споживачами послуг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, системний аналіз Закону №265 дозволяє суду зробити висновок про те, що метою цього Закону є передусім необхідність оприбуткування грошових коштів та запобігання тіньовому обігу готівки субєктами господарювання. Суд враховує, що за результатами проведеної 30.09.2008 перевірки не встановлено порушень позивачем вимог Закону №265 у частині забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місце проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами.

Суд також вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державному чи місцевому бюджетам, а застосовані податковою інспекцією штрафні санкції не відповідають протиправності правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 06.07.09 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10.07.09 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Скасувати рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції №0005842330 від 14.10.2008 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлідер” (ЗКПО 33912276, м. Саки, вул. Морська, буд. 12) штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 5780,00 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлідер”з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.